Рішення

від 16.01.2023 по справі 910/11810/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/11810/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Агротехпостач», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгер-Агро», м. Київ

про стягнення 30 739,72 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Агротехпостач» (далі - ТзОВ «АТП Агротехпостач»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгер-Агро» (далі - ТзОВ «Флюгер-Агро»/відповідач) про стягнення 30 739,72 грн, у тому числі: 30 000,00 - основного боргу з оплати заборгованості за поставлений товар та 742,19 грн - 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.11.2022 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, однак, 19.12.2022 до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 07.11.2022 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 згідно видаткової накладної №81 ТзОВ «АТП Агротехпостач» поставило, а ТзОВ «Флюгер-Агро» прийняло товар - ніж для внесення безводного аміаку DF-1РM в кількості 50 шт. на загальну суму 30 000,00 грн, проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

11.08.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 30 000,00 грн та 589,32 грн - 3% річних.

26.09.2022 згідно платіжного доручення №656 відповідач частково розрахувався в сумі 5 000,00 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Флюгер-Агро» виникла заборгованість у розмірі 25 000,00 грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Флюгер-Агро» борг у розмірі 30 000,00 грн, 3% річних в сумі 742,19 грн, нарахованих на суму боргу за період з 24.12.2021 по 31.10.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткову накладну №81 від 30.11.2021, приймаючи до уваги поставку товару позивачем та часткову його оплату відповідачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 30 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №81 від 30.11.2021.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 5 000,00 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Флюгер-Агро» виникла заборгованість в сумі 25 000,00 грн, на підтвердження зворотного останнім не надано суду будь-яких інших доказів.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Флюгер-Агро» порушило положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Агротехпостач» про стягнення заборгованості у розмірі 25 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 742,19 грн, нарахованих на суму боргу з урахуванням часткової оплати за період з 24.12.2021 по 31.10.2022.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних, і встановив, що в останньому допущено арифметичну помилку, проте, заявлена сума 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки її розмір не перевищує суми, обчисленої судом.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1274643 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Смиковським Д.П. від 25.09.2003 № 99.

Отже, з наданих позивачем доказів суд унеможливлений вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ТзОВ «АТП Агротехпостач» не надало суду належних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Агротехпостач» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгер-Агро» (02138, місто Київ, вулиця Цвєтаєвої Марини, будинок 14, квартира 52; ідентифікаційний код 44013595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Агротехпостач» (02163, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 77; ідентифікаційний код 44139992) заборгованість в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн 19 коп. та судовий збір в сумі 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 48 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук