Рішення

від 09.01.2023 по справі 914/2030/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2023 Справа № 914/2030/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа професійного розвитку УКУ», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистеми онлайн», м. Львів

про стягнення 484 134,63 грн

за участю представників:

від позивача: Гавенко С.Б. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

31.08.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа професійного розвитку УКУ», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистеми онлайн», м. Львів про стягнення 484 134,63 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2022 позовну заяву було залишено без руху.

08.09.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа професійного розвитку УКУ» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №18621/22 від 08.09.2022).

Ухвалою від 13.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2022.

Підготовче засідання, призначене на 10.10.2022 не відбулося, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та відсутністю електричної енергії у приміщенні суду.

Ухвалою від 11.10.2022 суд відклав підготовче засідання на 20.10.2022.

Ухвалою від 20.10.2022 суд відклав підготовче засідання на 03.11.2022.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 03.11.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.11.2022.

Ухвалою від 28.11.2022 суд відклав судове засідання на 12.12.2022.

Судове засідання, призначене на 12.12.2022 не відбулося, у зв`язку із відсутністю електричної енергії у приміщенні суду.

Ухвалою від 12.12.2022 суд відклав судове засідання на 09.01.2023.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.11.2018 між позивачем та відповідачем було укладено агентський договір №2/201812 про генерування та розповсюдження електронних квитків. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 225 020,00 грн, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актом-звітом від 16.05.2019 та актом-звітом від 01.06.2019. За порушення строків перерахування коштів відповідачу нараховано 154 075,02 грн пені, 83 493,17 грн інфляційних, 21 546,44 грн 3% річних. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 484 134,63 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

12.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Школа професійного розвитку УКУ» (принципалом) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистеми онлайн» (агентом) було укладено агентський договір №2/201812 про генерування та розповсюдження електронних квитків.

За цим договором принципал (позивач) надає ексклюзивне право на онлайн продаж, а агент зобов`язується від імені та за рахунок принципала здійснювати дії з генерування електронних квитків, шляхом обробки даних за допомогою мережі Інтернет. Грошові кошти за генерування електронних квитків приймаються на розрахунковий рахунок агента або на рахунки платіжних посередників агента. Принципал зобов`язується сплатити агенту винагороду в порядку і терміни, передбачені договором (пункти 2.2., 2.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору агент протягом 3 робочих днів після закінчення звітного періоду складає та надсилає принципалу акт-звіт про надані послуги із зазначенням загальної кількості та суми генерованих електронних квитків, суми винагороди агента, суми винагороди за надані агентом додаткові послуги (якщо такі були обумовлені додатковими угодами до цього договору), кількість та суми повернутих покупцями електронних квитів, винагорода за здійснення повернення покупцям електронних квитків, а також суми, яка підлягає передачі принципалу.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що оплата за договором здійснюється на вимогу принципала, але не раніше ніж за 2 тижні від початку генерування електронних квитків, на підставі проміжного акту-звіту. Кінцевий розрахунок відбувається впродовж 3 днів після отримання акту-звіту, підписаного принципалом, агент здійснює виплату затвердженої в акті-звіті суми на розрахунковий рахунок принципала, принципал в свою чергу повертає агенту винагороду згідно акту-звіту.

16.05.2019 сторонами було підписано акт-звіт про надані послуги, відповідно до якого відповідачем було згенеровано електронні квитки на загальну суму 118 020,00 грн, яка відповідно до умов даного акту-звіту підлягала перерахуванню позивачу до 20.04.2019.

01.06.2019 сторонами було підписано акт-звіт про надані послуги, відповідно до якого відповідачем було згенеровано електронні квитки на загальну суму 107 000,00 грн, яка відповідно до умов даного акту-звіту підлягала перерахуванню позивачу до 20.04.2019.

Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати отриманих за квитки коштів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 225 020,00 грн основного боргу, 154 075,02 грн пені, 83 493,17 грн інфляційних, 21 546,44 грн 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. п. 7.7. договору сторони за порушення термінів виконання грошових зобов`язань несуть відповідальність один перед одним у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день..

Позивачем відповідно до вимог цього пункту договору нараховано пеню в сумі 154 075,02 грн за період часу з 21.06.2019 по 29.08.2022.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування неустойки у вигляді пені за порушення відповідачем строків оплати вартості послуг у розмірі 225 020,00 грн, прострочення щодо сплати яких виникло 21.06.2019, припиняється 19.12.2019, тобто через шість місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також з урахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України, проведено перерахунок суми неустойки. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 36 810,82 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період часу з 21.06.2019 по 29.08.2022 21 546,44 грн 3% річних, та з липня 2019 по липень 2019 83 493,17 грн інфляційних.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 225 020,00 грн основного боргу, 36 810,82 грн пені21 546,44 грн 3% річних, 83 493,17 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосистеми онлайн», м. Львів, вул. Коперніка, 12/10 (ідентифікаційний код 37741134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа професійного розвитку УКУ», м. Львів, вул. Свєнціцького, 17 (ідентифікаційний код 42584768) 225 020,00 грн основного боргу, 36 810,82 грн пені, 21 546,44 грн 3% річних, 83 493,17 грн інфляційних, 5 503,16 грн судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 09.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.01.2023.

СуддяМазовіта А.Б.