Рішення

від 13.01.2023 по справі 916/2976/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2023 р. Справа № 916/2976/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія(03035, м. Київ, Солом`янський р-н., вул. Сурікова, 3; код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії „Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія (12110, Житомирська обл., смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 39391950),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „НИК-ВУД (65006, м. Одеса, вул. Шкодова гора, буд. 3; код ЄДРПОУ 43980720),

про стягнення 165926,09 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

07 листопада 2022 року Акціонерне товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія в особі філії „Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „НИК-ВУД про стягнення 165926,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №Д649-331/3-21 від 26.07.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/2976/22 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Станом на 12.01.2023 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом, також враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, відсутність протягом тривалого часу електроенергії в приміщенні Господарського суду Одеської області, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 26 липня 2021 року між Акціонерним товариством „Об`єднана гірничо-хімічна компанія», від імені якого виступає Філія „Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія (надалі по тексту - позивач або покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю „НИК-ВУД (надалі по тексту - відповідач абр постачальник) був укладений договір поставки № Д 649-331/3-21 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця покрівельні матеріали (надалі - Товар) (код 44110000-4 Конструкційні матеріали відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.

Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 Договору).

Відповідно до умов п. 2.3.1. Договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку кожної партії Товару в терміни, встановлені цим Договором.

Згідно умов п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі, протягом 10 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця, за умови дотримання покупцем п. 8.2. Договору. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск Товару (видаткової накладної) (п. 3.3 Договору).

Відповідно до умов п. 8.2 Договору, оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 банківських днів з дня отримання заявки від покупця.

Згідно умов п. 10.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та (або) чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до умов п. 10.2 Договору, у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим Договором, покупець має право на стягнення з Постачальника пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня просрочення та припиняється у день виконання постачальником своїх зобов`язань. В разі затримки постачальником поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 5% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару.

Відповідно до умов п. 14.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох місяців з моменту його укладення. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору ( п. 14.2 Договору).

26 липня 2021 року між сторонами підписана Специфікація №1 до Договору № Д649-331/3-21 від 26.07.2021, в якій сторонами зазначено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість, а саме: - Ліс кругляк сосновий: довжина 6м, діаметр +20, кількість - 32 м3, загальна сума за Специфікацією із ПДВ становить 172800,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов п. 3.1 Договору, покупцем було направлено продавцю заявку щодо поставки партії товару від 27.07.2021 №331/1422, згідно якої покупець просив продавця здійснити поставку товару, а саме: ліс кругляк сосновий: довжиною - 6 м, діаметром+20, кількістю 32 м2 на загальну суму 172800,00 грн, що відповідає Специфікації (Додаток №1 до Договору).

Позивач зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 11074 від 26.07.2021, позивач здійснив оплату 100% вартості товару вказаного в Специфікації № 1 від 26.07.2021. Постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 10 календарних днів. Кінцевий термін поставки товару закінчився 05.08.2021. За цей термін було поставлено товару на адресу позивача лише 7 м3 лісу кругляка соснового на загальну суму 37800,00 грн., згідно видаткової накладної № 10 від 02.08.2021. Решта замовленого товару (ліс кругляк сосновий: довжина - 6 м. діаметр +20) у кількості 25 м3 на суму 135000,00 грн. так і залишаються не поставленими на адресу покупця.

13 серпня 2021 року позивач вжив заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача Претензії № 324/1552/1 щодо неналежного виконання зобов`язань по Договору поставки № Д649-331/3-21 від 26.07.2021. Направлена відповідачу рекомендованим повідомленням претензія була отримана особисто директором ТОВ «НИК-ВУД» Зубченком К.Г. 25.08.2021, але жодних дій щодо виконання зобов`язань по Договору здійснено не було.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача частини попередньої оплати у розмірі 135000,00 грн, штрафу у розмірі 6750,00 грн та пені у розмірі 24176,09 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія в особі філії „Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарськогокодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Умови поставки товару визначено у розділі 1 Договору. Постачальник зобов`язується передати у власність покупця покрівельні матеріали (надалі - Товар) (код 44110000-4 Конструкційні матеріали відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору. Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 Договору).

Між сторонами підписана Специфікація №1 від 26.07.2021 до Договору поставки №Д649-331/3-21 від 26.07.2021, в якій сторонами зазначено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість, а саме: - Ліс кругляк сосновий: довжина 6м, діаметр +20, кількість - 32 м3, загальна сума за Специфікацією із ПДВ становить 172800,00 грн.

Як встановлено судом, позивач відповідно до платіжного доручення №11074 від 26.07.2021, здійснив оплату 100% вартості товару вказаного в Специфікації №1 від 26.07.2021.

02 серпня 2021 року було поставлено товару на адресу позивача лише 7м3 лісу кругляка соснового на загальну суму 37800,00 грн., згідно видаткової накладної № 10.

Таким чином, відповідно до умов п. 3.1 Договору, постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця, за умови дотримання покупцем п.8.2 Договору. Звідси кінцевий термін поставки товару закінчився 05.08.2021. Решту товару станом на 05.08.2021 відповідачем поставлено не було.

13 серпня 2021 року позивач направив на адресу відповідача Претензію № 324/1552/1 щодо неналежного виконання зобов`язань по Договору поставки № Д649-331/3-21 від 26.07.2021, яку відповідач отримав, але жодних дій щодо виконання зобов`язань по Договору не здійснив.

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як убачається з встановлених судами обставин справи відповідач свої зобов`язання щодо постачання товару не виконав, здійснивши лише часткову поставку товару.

Отже, правомірним є висновком щодо порушення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в обумовлений договором строк.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов п. 3.1. Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було повністю здійснено поставку товару позивачу в строк до 06.08.2021.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач не здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 135000,00 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 135000,00 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 135000,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 10.2 Договору, сторони узгодили, що у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим Договором, покупець має право на стягнення з Постачальника пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання постачальником своїх зобов`язань. В разі затримки постачальником поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 5% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару.

Отже, пункт 10.2 Договору свідчить про досягнення між сторонами домовленості щодо можливості, у разі порушення зобов`язань, стягнення пені з винної сторони, якою в даному випадку є відповідач.

Крім того, в даному пункті договору сторони чітко прописали початок здійснення розрахунку, а саме з першого дня прострочення та припиняється у день виконання постачальником своїх зобов`язань.

Таким чином, оскільки кінцевим днем поставки товару є 05.08.2021, позивач, у відповідності до умов договору, вірно визначив період нарахування штрафу 5% та пені з 06.08.2021 по 30.10.2022.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 06.08.2021 по 30.10.2022 у розмірі 24176,09 грн. та 5% штрафу від вартості товару у розмірі 6750,00 грн..

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум штрафу та пені, помилок не виявив, а тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені та штрафу, є такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст. 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НИК-ВУД (65006, м. Одеса, вул. Шкодова гора, буд. 3; код ЄДРПОУ 43980720) на користь Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія(03035, м. Київ, Солом`янський р-н., вул. Сурікова, 3; код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії „Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат Акціонерного товариства „Об`єднана гірничо-хімічна компанія (12110, Житомирська обл., смт. Іршанськ, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 39391950) частину попередньої оплати у розмірі 135000,00 грн., 5% штрафу у розмірі 6750,00 грн., пеню у розмірі 24176,09 грн. та судовий збір у розмірі 2488,89 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено і підписано 13 січня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.