Ухвала

від 16.01.2023 по справі 926/162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

16 січня 2023 року Справа № 926/162/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РОМА, м. Чернівці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Бар, м. Чернівці,

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 17800,00 грн.,

за участю представників сторін не викликалися,

ВСТАНОВИВ:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю РОМА звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 04.01.2023 про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Бар вартості не повернутого обладнання в сумі 17800,00 грн. на підставі додаткової угоди від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 зазначену заяву передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За змістом статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 150 ГПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 2-1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір за ставкою 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2023 268,40 грн.).

Дослідивши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю РОМА від 04.01.2023, суд встановив, що заявником заявлено вимогу про стягнення вартості неповернутого обладнання, що не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.

Так, із заяви ТОВ РОМА та доданих до неї документів вбачається, що відповідно до додаткової угоди від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017 ТОВ РОМА (як постачальник/продавець) встановив у приміщенні кафе-бару по вул. Руській, 248-Є у м. Чернівці (ТРЦ Екватор) та передав ТОВ Буковина Бар (покупець) на підставі акту приймання-передачі від 30.08.2019 у тимчасове платне користування обладнання, а саме комплект розливного обладнання ПрАТ Карслсберг Україна вартістю 17800,00 грн. з серійними номерами F177891/048, F402566 та F444040.

В обгрунтування підстав для видачі судового наказу заявник зазначив, що боржник не повернув ТОВ РОМА обладнання на суму 17800,00 грн. у п`ятиденний термін з дня отримання претензії від 28.10.2022 про виконання зобов`язання. Згідно вказаної претензії ТОВ РОМА вимагає від ТОВ Буковина Бар у п`ятиденний термін, але не пізніше 10.11.2022, повернути розливне обладнання ПрАТ Карлсберг Україна або повернути кошти в розмірі 17800,00 грн. вартість неповернутого обладнання.

У додатковій угоді від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017 вказано, що її предметом є обладнання: холодильники та холодильні шафи, нестандартні тентові конструкції, вуглекислотні балони, ексклюзивні інформаційні матеріали, комплектні частини до розливного обладнання, меблі, охолоджувачі, павільйони, парасолі, маркізи, шатри, плазмові панелі, розливні колони, рол-бари, барні стійки, вивіски, банери, тендери, противандальне обладнання тощо.

В порядку та на умовах, визначених цією угодою, постачальник має право передавати, а покупець приймати у тимчасове платне користування обладнання для забезпечення продажу продукції, при цьому покупець зобов`язується забезпечити експлуатацію отриманого обладнання відповідно до цільового призначення, визначеного цією угодою, збереження обладнання та вчасне його повернення згідно з умовами угоди в стані, в якому одержав, з урахуванням нормального зносу.

Плата за користування обладнанням протягом календарного року включається до ціни продукції, що поставляється постачальником покупцю на підставі договору поставки/купівлі-продажу протягом відповідного календарного року та сплачується відповідно до умов Договору поставки/купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 18 додаткової угоди від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017 у випадку припинення дії цієї угоди покупець зобов`язаний вжити всіх заходів для забезпечення невідкладного повернення обладнання постачальнику або власнику. Обладнання повинно бути повернуто покупцем у справному стані, з урахуванням зносу, та прийняте постачальником/власником протягом десяти календарних днів з дати закінчення строку дії договору поставки/купівлі-продажу (у тому числі дострокового) або у строк, який вказано у надісланому постачальником покупцю письмовому повідомленні про відмову від цієї угоди чи договору поставки в цілому в залежності від того, яка подія настане раніше. Протягом вказаного строку покупець зобов`язаний підготувати обладнання для повернення постачальнику/власнику. Обладнання вважається повернутим з моменту відповідного підписання покупцем, постачальником та власником акту повернення обладнання з користування.

Пунктами 18, 21, 22 вищезазначеної додаткової угоди передбачено, що покупець відшкодовує постачальнику вартість ремонту/заміни пошкодженого/втраченого обладнання у випадках порушення правил при доставці/поверненні обладнання або у ході його експлуатації у розмірі компенсаційної вартості обладнання, яка вказується в актах-приймання передачі обладнання або визначається на підставі документів, оформлених власником за даними його обліку (пункт).

Таким чином, за додатковою угодою від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017 боржник ТОВ Буковина Бар має два види зобов`язань:

- грошове зі сплати за користування обладнанням, і

- не грошове з належної експлуатації обладнання та його повернення постачальнику/власнику в нормальному стані за наявності підстав, передбачених угодою.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Отже, як вимогу, за якою може бути видано наказ про стягнення грошової заборгованості за письмовим договором відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України, слід розуміти будь-яку вимогу про стягнення грошової суми заборгованості за договором, яка охоплює не тільки основний борг і проценти, але й неустойку, проценти річних та інфляційні втрати, за умови, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, заявник подав заяву про видачу судового наказу не про стягнення грошової заборгованості, якою за змістом додаткової угоди від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017 є плата за користування обладнанням, а про стягнення збитків, завданих не поверненням переданого у тимчасове користування обладнання.

Стягнення збитків у результаті порушення господарського зобов`язання не є грошовим зобов`язанням у розумінні статтей 509, 524 ЦК України, тобто не є грошовою заборгованістю за договором, про стягнення якої можливо видати судовий наказ на підставі статей 147, 148 ГПК України.

Так, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під яким розуміються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки.

Як правило, для задоволення вимоги про відшкодування збитків позивачем має бути доведено всі чотири елементи цивільно-правового правопорушення: завдання шкоди, протиправна поведінка особи, причинний зв`язок між завданою шкодою і діянням особи та вина такої особи.

Отже, вимоги про стягнення компенсаційної вартості не повернутого обладнання хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є заборгованістю за грошовим зобов`язанням, а є однією із форм цивільно-правової відповідальності.

З наведеного суд доходить до висновку, що заявник просить застосувати до боржника наслідки невиконання ним зобов`язання у вигляді відшкодування вартості не повернутого обладнання, що не є грошовою заборгованістю за додатковою угодою від 30.08.2019 до договору поставки/купівлі-продажу № 12004/18 від 28.11.2017.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю РОМА заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Крім того, за даними АС Діловодство спеціалізованого суду ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2022 у справі № 926/5163/22 Товариству з обмеженою відповідальністю РОМА уже було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Бар заборгованості в розмірі 17800,00 грн. вартості не повернутого обладнання з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 152 ГПК України.

Згідно з пунктом 7 частини першої цієї статті ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини.

Частиною 2 статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Приписами частини другої статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Встановивши наявність підстав, передбачених пунктами 3, 7 частини 1 статті 152 ГПК України для відмови у видачі судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу заявнику.

Відповідно до частини 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 148 п.п. 3, 7 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю РОМА у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буковина Бар заборгованості в сумі 17800,00 грн.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України чи Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом(ч. 1 ст. 235 ГПК України).

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі (ст. 257 ГПК України).

Повний текст ухвали складено і підписано 16.01.2023 року.

Суддя Т.І. Ковальчук