Постанова

від 16.01.2023 по справі 910/604/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. Справа №910/604/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Салюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.08.2021 (повний текст складено - 25.08.2021)

у справі №910/604/21 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Орган з сертифікації "Промстандарт"

до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - Банк) в якому просить суд зобов`язати Банк усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Товариства власними банківськими рахунками НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840), що відкриті у відповідача, шляхом зняття (скасування) встановлених для позивача обмежень права на користування банківськими рахунками та розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках, негайного розблокування зазначених банківських рахунків і забезпечення можливості Товариству вільно користуватися банківськими рахунками, здійснювати видаткові та інші фінансові операції, отримувати банківські виписки про рух коштів за вказаними рахунками, розпоряджатися власними грошовими коштами на цих рахунках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не наведено жодних доводів щодо здійснення позивачем незаконних операцій, невиконання договірних умов, чи вчинення інших протиправних дій, як підставу для блокування рахунків позивача та розірвання договору, а тому дії відповідача є неправомірними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірне судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, розгляд справи був необ`єктивним та упередженим.

Так, в апеляційній скарзі скаржник, зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що Банк не надав позивачу розпорядження про розірвання ділових відносин, а також не надав відомості щодо наявності правових підстав присвоєння позивачу неприйнятно високого рівня ризику. Банком не наведено жодних доводів щодо здійснення позивачем незаконних операцій, невиконання договірних умов, чи вчинення інших протиправних дій що стало підставою для блокування рахунків та розірвання договору.

Крім того, до апеляційної скарги представником скаржника долучено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 поновлено Товариству пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/604/21 та призначено розгляд апеляційної скарги на 23.11.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, 20.10.2021 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, в якому просить скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 щодо відмови у задоволенні позову є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У зв`язку з перебуванням суддів Алданової С.О., Владимиренко С.В., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустках, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.01.2022.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, призначений на 25.01.2022 - не відбувся.

Водночас, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

За положеннями статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Виходячи з положень вказаної статті Конституції України, Рада суддів України рішенням від 24.02.2022 №9 рекомендувала зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.

За наведених обставин, враховуючи загострення збройної агресії російської федерації на адміністративно-територіальній одиниці, на яку розповсюджується юрисдикція Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи, суддів та працівників апарату суду, розгляд справи №910/604/21 за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, призначений на 02.03.2022 - не відбувся.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Разом з тим, конституційне право кожного на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, не може бути обмеженим.

Пунктом 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 призначено на 07.06.2022.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці з 07.06.2022 по 10.06.2022, судове засідання, призначене на 07.06.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 призначено на 25.08.2022.

У зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Корсака В.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

У зв`язку з посиленою небезпекою через ймовірні провокації з боку російської федерації в період з 23.08.2022 по 25.08.2022 для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу у період дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перенесення розгляду справи №910/604/21 за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, розгляд якої призначено на 25.08.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.10.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 розгляд справи №910/604/21 за апеляційною скаргою Товариства відкладено на 16.01.2023.

У судове засідання 16.01.2023 з`явився представник відповідача, позивач представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частин 12, 13 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§66, §69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників справи про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 16.01.2023 представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 16.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.04.2017 Товариством було підписано заяву про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування, у зв`язку з чим між Банком та Товариством укладено універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (версія 5.0).

При цьому, підписанням заяви про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування позивачем було надано Банку згоду на відкриття наступних рахунків:

- НОМЕР_1 (980);

- НОМЕР_1 (978),

- НОМЕР_1 (840).

Позивач зазначає, що рішенням загальних зборів Товариства від 19.05.2020 №19-05/20 звільнено директора позивача ОСОБА_2 та призначено директором ОСОБА_3 , підписанта ОСОБА_4 , а також змінено місцезнаходження товариства на місто Київ, вулиця М. Драй-Хмари, 44, офіс 77.

Також, позивач вказує, що з моменту призначення директором Товариства ОСОБА_3 відповідач протиправно блокує банківські рахунки позивача.

Товариство неодноразово зверталося до відповідача з вимогою надати доступ до банківських рахунків товариства.

Однак листом від 04.11.2020 №20-8126 Банк повідомив про необхідність проведення ідентифікації нового директора Товариства - ОСОБА_3

Як зазначає позивач, в подальшому відповідач відмовився провести ідентифікацію клієнта та відмовився надати директору товариства доступ до банківських рахунків.

У листі від 28.12.2020 №54/10-903 Банк зазначив, що на підставі Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у банку відсутня можливість провести належну перевірку клієнта та встановити кінцевих бенефіціарів - власників товариства, оскільки інформація про кінцевих бенефіціарів Товариства та його учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" відрізняється. Крім того, відповідач зазначив про смерть одного з кінцевих бенефіціарів - власників Товариства та ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_5 .

В подальшому позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про негайне усунення перешкод у розпорядженні рахунку та надання Товариству банківських виписок по рахункам з 01.01.2017 по 28.12.2020 включно.

Листом від 30.12.2020 №54/10-905 відповідач повідомив позивача, що з 31.12.2020 в односторонньому порядку розриває з Товариством універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність та про закриття поточних рахунків.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 626 ЦК кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1, 2 статті 1067 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, Товариство приєдналося до універсального договору банківського обслуговування клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (версія 5.0) (далі - договір) шляхом підписання заяви від 20.04.2017, внаслідок чого позивачу було відкрито наступні поточні рахунки: НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840).

Згідно з пунктом 2.6.1 договору, укладання договору відбувається під час звернення клієнта до банку шляхом оформлення та підписання клієнтом заяви про приєднання до універсального договору банківського обслуговування, що містить згоду клієнта на прийняття пропозиції банку укласти універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність у банку (акцепт). Підписанням заяви про приєднання до договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений з його умовами, прийняв його умови безумовно та у повному обсязі, прийняв на себе зобов`язання дотримуватись їх та згоден з укладанням з банком договору.

Відповідно до пункту 2.7.1 договору банк має право вносити зміни до договору, у тому числі до тарифів, без укладення будь-яких договорів про зміну договору.

За умовами пункту 2.7.4.1 договору Банк сторони домовились, що клієнт вважається належним чином письмово повідомленим/ознайомлений про зміни до договору, у тому числі до тарифів, у разі розміщення Банком відповідної інформації на офіційному сайті Банку (www.creditdnepr.com.ua) та/або засобами системи "Клієнт-Банк" та/або вручення особисто під підпис клієнту письмового повідомлення у строки, що визначені пунктом 2.7.2 цього договору та відсутності від клієнта на дату набуття чинності відповідних змін заяви про розірвання договору про надання банківської послуги та/або заяви про розірвання договору, що вважається прийняттям клієнтом зазначених змін, відповідно до частини 3 статті 205 ЦК України.

06.07.2020 протоколом правління Банку №76.1 затверджено договір в новій редакції, яка набрала чинності 22.07.2020.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням учасника Товариства від 19.05.2020 №19/05-2020 звільнено ОСОБА_2 з посади директора товариства з 19.05.2020 та призначено на посаду директора ОСОБА_3 з 20.05.2020. Визначено нове місцезнаходження товариства: 03170, місто Київ, вулиця Михайла Драй-Хмари, будинок 44, офіс 77. Включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо - ОСОБА_4 .

Наказом Міністерства юстиції України від 24.06.2020 №2175/5 скарги ТОВ "Юридична компанія" Енгросс" (учасник позивача) від 25.05.2020 та від 27.05.2020 задоволено частково. Скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.05.2020 №12249980023047634 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", проведену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким Сергієм Івановичем щодо Товариства, якою було скасовано реєстраційну дію від 22.05.2020 №12241070022047634 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" (щодо зміни керівника, складу підписантів, місцезнаходження товариства та зв`язку з юридичною особою), проведену приватним нотаріусом Кобельницьким С.І. з підстав недотримання оформлення та підписання внутрішнього протоколу засновника юридичної особи.

12.08.2020 Товариство звернулося до Банку з листом №54/10-1027 у якому повідомив, що один із засновників ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_6 подарувала свою частку іншому засновнику ОСОБА_7 та ця інформація з технічних причин не внесена до ЄДР відносно кінцевих бенефіціарних власників позивача. Вказану інформацію директор позивача ОСОБА_3 зобов`язався внести до ЄДР не пізніше 01.10.2020, у зв`язку з чим просив відповідача надати доступ до рахунків товариства та провести зміну директора по Товариству.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи судом першої інстанції кінцевим бенефіціарним власником позивача значиться особа, яка подарувала свою частку у ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_6 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 у справі №904/2964/20 накладено арешт на майно, що належить Товариству. Заборонено позивачу здійснювати видаткові операції з поточних рахунків Товариства (крім витрат на оплату праці працівників, витрат на сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Проте, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №904/2964/20 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 по справі №904/2964/20 - скасовано повністю та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_7 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено повністю.

Товариство повторно звернулося до відповідача з заявою від 12.10.2020, в якій просило розблокувати всі видаткові операції з рахунків позивача відкриті у Банку, встановити, що директором є ОСОБА_3 та видати директору позивача ОСОБА_3 ключі доступу до відкритих у банку рахунків щодо здійснення видаткових операцій.

Листом від 04.11.2020 №20-8126 Банк надав відповідь на вищезазначену заяву позивача, в якому повідомив директора Товариства про порядок розкриття інформації, що містить банківську таємницю, а також про необхідність звернутися до будь-якого відділення Банку з оригіналами документів, які підтверджують особу та повноваження нового директора Товариства, з метою проведення ідентифікації та верифікації.

Як зазначає відповідач, відповідно до наданих позивачем Банку документів для здійснення ідентифікації та верифікації Товариства та новопризначеного директора, у банку була відсутня можливість встановити кінцевих бенефіціарних власників Товариства, оскільки інформація про кінцевих бенефіціарних власників Товариства та його єдиного учасника - ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" відрізнялася.

Листом від 28.12.2020 №54/10-903 відповідач звернувся до позивача з проханням надати інформацію та дані, що дадуть змогу Банку встановити актуальну інформацію щодо кінцевого(-вих) бенефіціарного (-них) власника(-ів) Товариства, зокрема привести у відповідність інформацію щодо кінцевих бенефіціарних власників Товариства в ЄДР. Також, у цьому листі Банк звернув увагу позивача на те, що йому стало відомо про смерть одного з кінцевих бенефіціарних власників позивача та ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_5 14.02.2020, а також на те, що померла особа не може бути кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, враховуючи визначення поняття кінцевого бенефіціарного власника, встановлене пунктом 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Позивач на вищенаведений лист відповіді не надав.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.12.2020, в якій Товариство вимагало припинити блокувати останньому доступ до банківських рахунків НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840), що відкриті у Банку, а також припинити перешкоджати товариству розпоряджатися власними грошовими коштами та банківськими рахунками; встановити, що директором Товариства є ОСОБА_3 ; видати директору Товариства ОСОБА_3 ключі доступу до всіх рахунків, що відкриті в Банку для здійснення видаткових операцій, а також видати банківські виписки по рахункам: НОМЕР_1 (980), НОМЕР_2 , НОМЕР_1 (840).

Однак, враховуючи що станом на 30.12.2020 позивач не надав банку необхідні документи для здійснення ідентифікації та верифікації Товариства, а також для встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, 30.12.2020 відповідальним працівником за проведення фінансового моніторингу відповідача прийнято рішення щодо відмови від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) та щодо вжиття заходів для закриття рахунків у строк до 31.12.2020. Витяг з ропорядження відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу №271-р наявний у матеріалах справи.

Листом від 30.12.2020 №54/10-905 відповідач повідомив позивача про прийняття вищевказаного рішення.

Отже, 31.12.2020 Банком було розірвано спірний договір банківського обслуговування та закрито вищенаведені рахунки позивача, залишки на рахунках були перераховані на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений самостійно відповідачем.

Крім того, листом від 30.12.2020 №54/10-905 Банком було запропоновано позивачу надати реквізити банківського рахунку, на який мають бути перераховані належні Товариству грошові кошти, що обліковуються на окремому аналітичному балансовому рахунку в банку.

Проте, позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 12.03.2021 №1, в якій останній просив провести службове розслідування щодо зникнення грошових коштів з рахунків Товариства, а саме НОМЕР_1 (980) у розмірі 342 010,02 грн., НОМЕР_1 (978) у сумі 9 488,85 євро та НОМЕР_1 (840) у розмірі 990,00 доларів США.

Листом від 30.03.2021 №20-2556 Банк надав відповідь на вищенаведену претензію позивача, в якому повторно повідомив про закриття поточних рахунків позивача та зазначив, що залишки на рахунках були перераховані на окремий аналітичний балансовий рахунок визначений самостійно банком та просив позивача надати реквізити банківського рахунку, на який мають бути перераховані належні позивачу грошові кошти, що обліковуються на окремому аналітичному балансовому рахунку в банку.

07.04.2021 позивачем повторно надіслано на адресу відповідача претензію №2, в якій позивач просив відповідача повідомити номер аналітичного рахунку на який було здійснено перерахування грошових коштів Товариства, а також суми коштів які наразі обліковуються на такому рахунку.

Листом від 19.04.2021 №20-3182 Банк надав відповідь на вищевказану претензію позивача, в якій вкотре наголосив, що залишки коштів товариства, які знаходилися на рахунках НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840) в процесі їх закриття були перераховані на окремі аналітичні балансові рахунки, визначені банком самостійно та просив позивача надати реквізити банківського рахунку, на який мають бути перераховані (повернуті) належні товариству грошові кошти. Також відповідачем було надано позивачу виписки за вказаними рахунками за період з 24.06.2020 до моменту їх закриття - 31.12.2020.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

За приписами пункту 34 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" належна перевірка - це заходи, що включають:

- ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);

- встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності);

- встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;

- проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями);

- забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Частинами 6, 7 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.

З метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника суб`єкт первинного фінансового моніторингу:

- витребовує та отримує від клієнта - юридичної особи структуру власності такого клієнта;

- встановлює щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомості про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (у тому числі через ланцюг контролю/володіння). Щодо трастів та інших подібних правових утворень, вигодоодержувачі (вигодонабувачі) яких характеризуються певними ознаками або класом, встановлюється інформація про таких вигодоодержувачів (вигодонабувачів), яка б надала можливість встановити їх особу в момент виплати чи реалізації ними належних їм прав;

- має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах;

- має вжити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (за його наявності), здійснюючи обґрунтовані заходи для розуміння права власності (контролю) та структури власності.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу при встановленні кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника суб`єкт первинного фінансового моніторингу виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу.

Частиною 14 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов`язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб`єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.

Так, постановою Правління Національного банку україни від 19.05.2020 №65 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення).

Згідно з підпунктом 1) пункту 14 додатку 1 до Положення, банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта також у разі:

1) виявлення фактів наявності суттєвих змін у діяльності клієнта (зокрема в разі зміни КБВ, керівника, місцезнаходження юридичної особи, трасту, іншого подібного правового утворення, ФОП);

2) закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів;

3) втрати чинності / обміну ідентифікаційного документа клієнта (представника клієнта);

4) встановлення факту належності клієнта до PEP.

Згідно підпунктами 5, 6 додатку 2 до Положення, банк може здійснити ідентифікацію на підставі інформації, отриманої від клієнта (представника клієнта), або одночасно на підставі документів та/або інформації, отриманої банком з метою здійснення його верифікації.

Банк зобов`язаний здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел або інших надійних джерел, визначених у цьому додатку. Під час здійснення верифікації банк має перевірити (підтвердити) належність відповідній особі ідентифікаційних даних.

Відповідно до положень додатку 4 до Положення, банк зобов`язаний під час здійснення належної перевірки клієнта:

- установити кінцевого бенефіціарного власника клієнта або факт його (їх) відсутності, у тому числі отримати структуру власності юридичної особи з метою її розуміння;

- установити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника [прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, країну громадянства та постійного місця проживання, дату народження, характер та міру (рівень, ступінь, частку) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу)];

- ужити заходів з верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника (у разі наявності КБВ).

Банк з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника зобов`язаний, зокрема, витребувати та отримати від клієнта - юридичної особи структуру власності такого клієнта; а також ужити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (за його наявності), уживаючи обґрунтованих заходів для розуміння права власності (контролю) та структури власності.

Банк для встановлення та верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до ЄДР. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, уживаючи необхідних заходів із перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел. Банк під час встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на ЄДР, крім випадків прямо визначених Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу.

Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника банк виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу, ураховуючи виявлені критерії ризиків. Водночас обсяг дій банку зі збору необхідної інформації та глибина аналізу отриманої інформації мають бути пропорційні виявленим ризикам, зокрема складності структури власності юридичної особи. У будь-якому разі банк має вжити заходів, достатніх для того, щоб бути впевненим, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (або що він відсутній), та для отримання розуміння права власності (контролю) та структури власності.

Тобто, відповідно до наведених вище норм законодавства, відповідач має право вимагати у позивача надання інформації та даних, що дали б змогу Банку встановити актуальну інформацію щодо кінцевого(-вих) бенефіціарного (-них) власника(-ів) Товариства.

Згідно з інформацією, наведеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником позивача є ТОВ "Юридична компанія "Енгросс", а кінцевими бенефіціарними власниками Товариства є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

В свою чергу засновниками ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" є ОСОБА_8 - 10%, ОСОБА_7 - 15%, ОСОБА_5 - 40% та ОСОБА_3 - 35%.

При цьому, один із засновників ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_6 подарувала свою частку іншому засновнику ОСОБА_7 , про що укладено договір дарування частки у статутному капіталі.

Проте, після відчуження ОСОБА_6 своєї частки на користь ОСОБА_7 , інформація до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була внесена лише щодо ТОВ "Юридична компанія "Енгросс", однак не була внесена щодо позивача.

Крім того, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 02.10.2020 у справі №752/18230/20 за позовом ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про зменшення розміру частки у спадщині, було заборонено вчиняти будь-які дії щодо 40% частки статутного капіталу ТОВ "Юридична комапнія "Енгросс" пов`язані з нотаріальним оформленням спадкового майна, видачі свідоцтва про право на спадщину, з посвідченням правочинів, реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією речових та спадкових прав на майно.

Зокрема, судом у справі №752/18230/20 встановлено, що позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ "ЮК "Енгросс". Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, заявники дізналися про наявність іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_7 , у зв`язку з чим між сторонами виник спір щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 .

Отже, після смерті одного з кінцевих бенефіціарних власників Товариства та ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_5 14.02.2020, а також після прийняття 19.05.2020 рішення учасником Товариства про зміну керівника, місцезнаходження та уповноважених осіб Товариства, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності, що є суттєвими змінами у діяльності клієнта, відповідач зобов`язаний був забезпечити актуалізацію даних про Товариство та здійснити заходи його належної перевірки.

За приписами пункту 30 частини 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є, зокрема для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Враховуючи визначення поняття кінцевого бенефіціарного власника, наведеного вище, померла фізична особа не може бути кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи.

Згідно з пунктом 43 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема відомості про смерть засновника (учасника) юридичної особи, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, відомості про смерть керівника юридичної особи та особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи;

Проте, станом на дату винесення судом першої інтонації рішення у даній справі, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація, що ОСОБА_5 , який помер, є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" та позивача.

Відповідно до частини 3 статті 61 Закону України "Про нотаріат", якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.

При цьому, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О.С. від 01.09.2020 №104/02-31 відмовлено ОСОБА_9 у призначенні управителем корпоративних прав спадкового майна у ТОВ "Юридична компанія "Енгросс".

Згідно з пунктами 14.4.1, 14.4.2 договору клієнт зобов`язується надати документи і відомості, необхідні для його належної перевірки та надати оновлений пакет документів протягом 10 робочих днів із дня настання подій, що зазначені нижче:

- наявності суттєвих змін у діяльності клієнта (зокрема в разі зміни кінцевих бенефіціарних власників, керівника, місцезнаходження юридичної особи, трасту, іншого подібного правового утворення, фізичної особи-підприємця);

- закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів;

- втрати чинності/обміну ідентифікаційного документа клієнта (представника клієнта).

За умовами пункту 14.2.5 договору банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у Банку виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України;

- встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику або ненадання Клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником недостовірної інформації або подання інформації з метою введення Банку в оману;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Рішення про розірвання ділових відносин оформлюється відповідним внутрішнім розпорядженням відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу. У зазначеному рішенні міститься інформація про присвоєння клієнту неприйнятно високого рівня ризику, блокування видаткових фінансових операції за всіма рахунками клієнта (пункт 14.2.5.1 договору).

Крім того, твердження позивача, що одностороннє розірвання Банком договору не передбачено ні чинним законодавством ні умовами такого договору, спростовується колегією суддів, оскільки право Банку на розірвання договору передбачено пунктом 15.2.3 договору (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно з яким розірвання договору здійснюється у разі прийняття рішення про припинення ділових стосунків з клієнтом внаслідок присвоєння йому неприйнятно високого рівня ризику. Розірвання договору припиняє дію всіх оформлених в його межах банківських послуг (пункт 15.3 договору в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 14.2.5.2 договору встановлено, що залишки коштів за рахунками клієнта можуть бути перераховані на рахунки клієнта, що відкриті в інших банках, або повернуті його контрагентам.

За приписами частин 2, 3 статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Отже, у зв`язку з неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників позивача відповідачем було прийнято рішення відмову у підтриманні ділових відносин з позивачем шляхом розірвання договору та закриття рахунків.

Згідно з пунктом 6 додатку 12 до Положення банк у разі прийняття рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин, зокрема закриває відповідний рахунок у разі наявності залишку коштів на рахунку після проведення завершальної(их) операції(й) за таким рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із наданими клієнтом реквізитами] або після перерахування коштів на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений самостійно банком відповідно до облікової політики, для подальшого обліку та повернення коштів клієнту під час його звернення до банку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, залишки коштів Товариства, які знаходилися на рахунках НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840) в процесі їх закриття були перераховані на окремі аналітичні балансові рахунки, визначені Банком самостійно.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про номер рахунку, на який необхідно повернути залишки коштів Товариства після закриття рахунків.

Враховуючи вищенаведене дії відповідача щодо розірвання договірних відносин з позивачем та закриття рахунків позивача шляхом перерахування залишку коштів на окремі аналітичні балансові рахунки банку узгоджуються з приписами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, а також умовами договору.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про зобов`язання Банку усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Товариства власними банківськими рахунками НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840), що відкриті у відповідача, шляхом зняття (скасування) встановлених для позивача обмежень права на користування банківськими рахунками та розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках, негайного розблокування зазначених банківських рахунків і забезпечення можливості Товариства вільно користуватися банківськими рахунками, здійснювати видаткові та інші фінансові операції, отримувати банківські виписки про рух коштів за вказаними рахунками, розпоряджатися власними грошовими коштами на цих рахунках не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову у справі №910/604/21.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим судове рішення має бути залишеними без змін, а апеляційна скарга Товариства - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №910/604/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт".

4. Матеріали справи №910/604/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 17.01.2023.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

В.В. Сулім