Рішення

від 17.01.2023 по справі 495/4419/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4419/22

З а о ч н е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

17 січня 2023 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась 30 червня 2022 року до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачка ОСОБА_2 , яка є її дочкою, у квітня 2019 року поїхала до м. Одеси, з її слів, щоб заробити грошей, залишивши свою дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання позивачки. З того часу відповідачка не навідувалась до свого сина, не дзвонить та навіть не цікавиться життям своєї дитини, тому позивачка звертається до суду з позовом щодо позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітнього сина.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2022 року було залишено без руху зазначену вище позовну заяву.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2022 року було відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2022 року було витребувано висновок зі Служби у справах дітей Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2022 року було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, однак надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання представник третьої особи - Служби у справах дітей Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13.10.2017 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №758.

Позивачка ОСОБА_2 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05.11.1993 року Білгород-Дністровським міськвідділом РАЦС Одеської області, актовий запис №664.

Відповідно до Довідки від 21.12.2021 року, виданої сімейним лікарем Райлянської АСМЗП, позивачка ОСОБА_1 постійно опіклується здоров`ям свого онука ОСОБА_3 , спостерігається у сімейного лікаря.

Згідно Довідки №152 від 17.12.2021 року, виданої Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району, відповідачка ОСОБА_2 з серпня 2018 року по квітень 2019 року, проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки №153 від 17.12.2021 року, виданої Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району, з позивачкою ОСОБА_1 проживає її онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Характеристики на ОСОБА_2 , виданої Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району, відповідачка ОСОБА_2 негативно характеризувалась за місцем свого мешкання, не приділяла уваги вихованню та розвитку дитини.

Згідно Характеристики на ОСОБА_1 , виданої Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району, позивачка ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем свого мешкання, приділяє увагу вихованню та розвитку дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою ОСОБА_2 , знаходиться на повному її утриманні, для дитини створені умови для повноцінного розвитку та проживання дитини.

Згідно Висновку служби у справах дітей Успенівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є підстави для позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. ст. 3, 4, 5, 7 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В п. 16 зазначеної Постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вказане також узгоджується з позицію ВСУ, викладеної у постанові від 06.05.2020 року у справі №753/2025/19, провадження №61-1344св20.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в частині призначення її опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Станом на теперішній час відповідачка ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав, окрім того, в матеріалах справи відсутнє подання органу опіки та піклування про призначення позивачки опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки аліментів на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , теж не підлягають задоволенню, як похідні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як передбачено ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, приділяючи першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, враховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до обґрунтованого висновку що, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 до відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 15, 150, 152, 155, 164, 165, 166, 171 СК України, ст.ст. 7, 8, 19, 76-81, 128, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: