Рішення

від 16.01.2023 по справі 907/908/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р.м. УжгородСправа № 907/908/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Тячівського районного центру зайнятості, м. Тячів, Закарпатська область

до відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатська область

про стягнення заборгованості в розмірі 62 319,10 грн

Секретар судового засідання ОСОБА_1 .

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яким просить стягнути з відповідача кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 62 319,10 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 34, 35 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Ухвалою суду від 29.11.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

14.12.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.12.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2481,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що фізичній особі ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 62 319,10 грн, проте згодом вказана особа була поновлена на роботі за рішенням суду, яке набрало законної сили, відтак, позивач вважає за необхідне стягнути із роботодавця, який незаконно звільнив особу, кошти, виплачені як допомога по безробіттю.

Правова позиція відповідача

Відповідач у відзиві від 14.12.2022 зазначає, що не визнає позов Тячівського районного центру зайнятості в повному обсязі, оскільки безробітній ОСОБА_2 несвоєчасно подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Також відповідач наголошує, що Головне управління Національної поліції в Закарпатській області є органом державної влади та фінансується з Державного бюджету на чітко визначені цілі. Кошторисом на 2022 рік фінансування на відшкодування допомоги по безробіттю не передбачено.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, до Тячівського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні 15.06.2021 звернувся гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до наказу №HT210702 від 02.07.2021, ОСОБА_2 надано статус безробітного відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI та призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу згідно пп. 1, 3, 4 ст. 22 та ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-14 від 02.03.2000 р. у розмірі, встановленому законодавством, з 02.07.2021 по 26.06.2022 протягом 360 календарних днів.

20 січня 2022 року ОСОБА_2 повідомив Позивача про те, що його поновили на роботі за рішенням суду, надав витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2022p. №7 о/c та копію рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2022р. №260/1727/21, яким визнано протиправним наказ №830 від 09.04.2021 року Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Тячівського районного відділу поліції та слідчого управління ГУНП в Закарпатській області» у частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з служби в поліції. Визнано протиправним наказ № 82 о/с від 12.04.2021 року Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області «По особовому складу» про звільнення з служби у поліції старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 . Поновлено підполковника поліції ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 13 квітня 2021 року. Ухвалено стягнути з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року по 11 січня 2022 року в сумі 139 295,52 грн.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду було оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 14.04.2022 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду в справі №260/1727/21 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року - без змін. Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області було подано касаційну скарґу на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 06.06.2022 року касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області було повернуто особі, яка її подала.

Суд констатує, що рішення суду у адміністративній справі №260/1727/21, яке набрало законної сили, є преюдиційним, відтак обставини, що ним встановлені, не підлягають окремому доказуванню у даній справі.

Позивачем припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, відповідно до пп.2 п.1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», пп.2 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-14 та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 р. №624 та пп. 1,2,3 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 з 17.01.2022 р.

Також, відповідно до наказу № HT220120 від 20.01.2022, Позивачем припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_2 у зв`язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі відповідно до абзацу 10 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 3 17.01.2022 p.

За доводами позивача наявні підстави, що зобов`язують відповідача як роботодавця повернути кошти, які виплачені його робітнику. Вказані обставини стали приводом звернення до суду з позовною вимогою про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 62 319,10 грн у зв`язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення, статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У п. 2 ч. 1 ст.42 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Положеннями частини 4 статті 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

В Постанові Верховного Суду від 06.07.2018 по справі №921/220/17-г/16 визначено, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Також, в п. 54 Постанови Верховного суду від 18.03.2021 № 917/462/20 вказано, що відповідно до ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець - зобов`язаний відшкодувати Фонду суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу №HT210702 від 02.07.2021, ОСОБА_2 надано статус безробітного відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI та призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу згідно пп. 1, 3, 4 ст. 22 та ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-14 від 02.03.2000 р. у розмірі, встановленому законодавством, з 02.07.2021 по 26.06.2022 протягом 360 календарних днів.

Позивачем припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 та припинено реєстрацію безробітного, оскільки останній 20.01.2022 року повідомив Позивача про поновлення на роботі за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2022р. №260/1727/21 та надав витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2022p. №7 о/c.

Згідно до абз.6 ч.1 ст.34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Щодо доводів Відповідача про несвоєчасність подачі відомостей про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг безробітному, суд зазначає, що п.2 ст. 36 Закону не встановлено терміну для даного повідомлення. Зокрема, дата повідомлення безробітним центру зайнятості про вищезазначені обставини не впливає на дату припинення реєстрації, оскільки реєстрація припиняється з дати видачі наказу про поновлення на роботі, тобто з 17.01.2022 p.

Однак, ні станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, ні станом на день розгляду справи відповідач не перерахував на розрахунковий рахунок позивача заборгованість виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду у сумі 62 319,10 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно ухилився від свого обов`язку, з повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_2 в розмірі 62 319,10 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Тячівського районного центру зайнятості до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про стягнення суми 62 319,10 грн підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13) на користь Тячівського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22110686, 90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2) суму 62 319,10 грн (шістдесят дві тисячі триста девятнадцять гривень 10 коп.) заборгованості, а також суму 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 16.01.2023

Суддя Л.В. Андрейчук