Ухвала

від 13.01.2023 по справі 910/14192/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

13.01.2023 Справа № 910/14192/22Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області 10014, Житомирська область, місто Житомир, ВУЛИЦЯ БОРИСА ЛЯТОШИНСЬКОГО, будинок 5

до 1. Міністерства юстиції України 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13

2. Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 91

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та припинення права постійного користування

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про витребування із незаконного володіння Міністерства юстиції України та повернення у власність Держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:09:023:0002, площею 0,54445 га, що розташована за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 1, шляхом передачі у постійне користування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області частини земельної ділянки площею 0,3185 га пропорційно до розміщеної на ній частини будівлі загальною площею 4680,9 кв. м, а також про припинення права Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 1, кадастровий номер 1810136300:09:023:0002, площею 0,54445 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну за відсутності відповідного волевиявлення та згоди Житомирської обласної державної адміністрації як органу виконавчої влади, який від імені Держави здійснює розпорядження землями державної власності, передачу спірної земельної ділянки у власність Міністерству юстиції України та в подальше постійне користування Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у зв`язку з чим земельна ділянка має бути витребувана із незаконного володіння згідно ст.ст. 377, 378 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки на ній перебуває об`єкт нерухомості, право оперативного управління на частину якого належить позивачеві.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Нормами статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

При цьому згідно правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №922/1992/18 та від 02 грудня 2020 року у справі №905/105/20, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як встановлено судом, предметом даного позову виступають дві позовні вимоги: про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Як визначено частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастровий номер це індивідуальна й унікальна для території України послідовність цифр і знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер - це неповторюваний на території України код земельної ділянки, що є індивідуальним для кожної та присвоюється з метою визначення форми власності, місця розташування, площі і цільового призначення.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини між сторонами не врегульовані договірними відносинами, заявлені вимоги про витребування є вимогами про захист права, об`єктом якого є земельна ділянка, тобто майно, що підлягає грошовій оцінці, позовні вимоги про витребування земельної ділянки з певним кадастровим номером у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою, оскільки кожна земельна ділянка є окремим об`єктом правовідносин, а тому ціна позову у відповідній частині має визначатись вартістю майна - земельної ділянки.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 905/105/20, згідно якої об`єднана палата Касаційного господарського суду погодилася з доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки мали місце правовідносини сторін, які були врегульовані договором оренди, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Проте позивач в позовній заяві не зазначив ціну позову та не надав доказів на підтвердження вартості (оцінки) земельної ділянки, яку просить витребувати, що унеможливлює перевірку судом вартості спірної земельної ділянки та, відповідно, розміру належного до сплати судового збору.

Наразі, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4962,00 грн. як за дві вимоги немайнового характеру.

Також суд зазначає, що вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; згідно п. 9 ч. 3 - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; згідно п. 10 ч. 3 - підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Натомість, як встановлено судом, позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача оригіналів поданих доказів та підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім цього відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

При цьому норми чинного процесуального законодавства не передбачають права особи одночасно звертатися з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої юридичної особи. Цей висновок випливає із відносності процесуальних відносин та завдання господарського судочинства, метою якого є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб чи держави. Ця мета реалізуються через право на звернення до господарського суду у власних інтересах або в інтересах інших осіб, якщо таке право надане законом.

Як свідчать матеріали позовної заяви, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області звернулося з позовом до Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про витребування земельної ділянки із незаконного володіння Міністерства юстиції України та повернення у власність Держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, шляхом передачі позивачеві у постійне користування, не навівши в позовній заяві підстав здійснення представництва інтересів як Держави - власника земельної ділянки, так і Житомирської ОДА як розпорядника земель державної власності саме в особі ТУ ДСАУ в Житомирській області.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області без руху.

2. Встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду письмових пояснень із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- подання до суду розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення позивачем сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі;

- подання до суду письмових доказів на підтвердження вартості спірного майна - земельної ділянки щодо якої заявлено вимогу про витребування;

- подання до суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність та підстави здійснення позивачем представництва в суді законних інтересів держави в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки;

Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон