Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/6198/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/6198/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Негоди А.І., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІМ Консалтинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Червонослобідська сільська рада

про зобов`язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від відповідача Ткач І.О.

від позивача Шуліга В.А.

від третьої особи не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Червонослобідської сільської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІМ Консалтинг» про зобов`язання вчинити дії, а саме виконати зобов`язання за договором про надання послуг № 20 від 11.06.2019 на умовах, які визначені сторонами, зокрема, усунути недоліки у розробленому генеральному плані території села Хутори Черкаського району Черкаської області, які зазначені у рецензії (зауваження до проекту) на генеральний план, що розроблена фізичною особою - підприємцем Чеберяком Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного вище договору.

Ухвалою суду від 26.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.08.2022.

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем та третьою особою - 03.08.2022, а відповідачем - 02.08.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових, які долучені до матеріалів справи.

18.08.2022 від третьої особи надійшли пояснення, в яких останньою підтримано позовні вимоги.

23.08.2022 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, клопотання про зупинення провадження у даній справі, а також клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі мотивовано тим, що директор відповідача на даний час перебуває у складі Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 23.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 13.09.2022.

24.08.2022 від відповідача в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позов (здано до відправлення відділенню зв`язку 17.08.2022).

06.09.2022 від позивача через електрону пошту суду надійшла відповідь на відзив, яка в подальшому надійшла до суду поштовим відправленням 14.09.2022.

09.09.2022 від третьої особи через електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останньої.

Ухвалою суду від 13.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, а також відкладено підготовче засідання на 29.09.2022.

Відмовляючи в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Водночас, відповідачем у даній справі є ТОВ «АІМ КОНСАЛТИНГ», а не директор такого підприємства, зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі у зв`язку з перебування директора відповідача у складі Збройних Сил України.

Крім того, судом враховано, що представником відповідача у даній справі є адвокат Шуліга В.А., який діє від імені ТОВ «АІМ КОНСАЛТИНГ» на підставі ордеру серії АЕ № 1147511, в якому визначено, що повноваження такого представника не обмежуються.

20.09.2022 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останньої, в якому зазначено, що третьою особою позовні вимоги підтримуються в повному обсязі.

26.09.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 29.09.2022 представники сторін не з`явились, при цьому судом задоволені клопотання позивача та відповідача про участь їх представників в судовому засіданні 29.09.2022 у приміщенні інших судів, а саме позивача - в Черкаському районному суді Черкаської області), відповідача - в Дзержинському районному суді міста Кривий Ріг, проте з технічних причин не вдалось вчасно розпочати судове засідання з представником позивача, в свою чергу, у відповідача не було можливості взяти участь у підготовчому засіданні у даній справі у більш пізній час. Проте у телефонному режимі представники позивача та відповідача повідомили секретаря судового засідання, що вони не заперечують проти відкладення судового засіданні на іншу дату.

Ухвалою суду від 29.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.10.2022.

20.10.2022 підготовче засідання не відбулось, оскільки в приміщенні Господарського суду міста Києва було відсутнє електропостачання.

Ухвалою суду від 24.10.2022 призначено проведення підготовчого засідання у даній справі на 07.11.2022.

Ухвалою суду від 07.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2022.

У судове засідання 24.11.2022 представники позивача та відповідача не з`явились. При цьому, представник позивача в телефонному режимі повідомив, що через масовані ракетні обстріли у Черкаському апеляційному суді Черкаської області відсутнє електропостачання, з представником відповідача був відсутній зв`язок, ухвалою суду від 24.11.2022, яка занесена до протоколу судового засіданні, розгляд справи відкладено на 08.12.2022.

08.12.2022, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.06.2019 між третьою особою (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір про надання послуг № 20, за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати послугу «Розроблення генерального плану с. Хутори Черкаського району Черкаської області» (ДК 021:20:71240000-2-Архітектурні, інженерні та планувальні послуги), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 виконавець зобов`язаний: за письмовим завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги в строк, не пізніше 31.12.2019 з дня отримання завдання; забезпечувати якість наданих послуг.

Відповідно до п. 2.4 договору замовник має право відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, письмово в строк 4 доби та вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору за надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю 152 707,00 грн без ПДВ протягом 3 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.

Як погоджено сторонами в п.п. 6.1 та 6.2 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; строк дії починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 договору, та закінчується 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Також між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 20.12.2019, якою внесені зміни до банківських реквізитів виконавця.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 20.12.2019 між третьою особою та відповідачем підписано акт надання послуг № 12, згідно з яким виконавцем передано, а замовником прийнято послуги з розроблення генерального плану с. Хутори Черкаського району Черкаської області на суму 152 707,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 4581 від 20.12.2019 третьою особою проведено оплату вказаних послуг.

Як вбачається з рішення Червонослобідської сільської ради від 24.12.2020 № 03-07/VIII, останнім вирішено передати права та обов`язки останньої у договірних відносинах виконавчому комітету Червонослобідської сільської ради з 01.01.2021 та визначити останній стороною за всіма невиконаними зобов`язанням, де стороною виступає Червонослобідська сільська рада.

Крім того, рішенням Червонослобідської сільської ради від 24.12.2020 № 04-15/VIII з 01.01.2021 Виконавчий комітет Червонослобідської сільської ради визначено головним розпорядником бюджетних коштів Червонослобідської територіальної громади.

27.08.2021 між позивачем у даній справі (Виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради), як замовником, та ФОП Чеберяком Ю.В., як виконавцем, укладено договір № 7141-1, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання щодо послуги з надання рецензії генеральних планів села Хутори, села Вергуни, села Нечаївка Черкаського району Черкаської області.

Термін дії вказаного договору до 31.12.2021.

Згідно з супровідним листом ФОП Чеберяка Ю.В. № 4 від 09.05.2022, зареєстрованим позивачем 10.05.2022, виконавцем за договором № 7141-1 від 27.08.2021 надано рецензію (зауваження) на розроблені генеральні плани, в т.ч. с. Хутори.

11.05.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 760-05-09 від 11.05.2022, в якій вимагав виконати свої зобов`язання, а саме доопрацювати генеральний план с. Хутори з урахуванням зауважень, зазначених в рецензії ФОП Чеберяка Ю.В., а у разі неможливості - усунути недоліки, компенсувати замовнику збитки у розмірі, необхідному для усунення недоліків.

Звернення з вказаною претензією підтверджується описом вкладання в цінний лист від 11.05.2022, фіскальним чеком та накладною.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме виконати зобов`язання за договором про надання послуг № 20 від 11.06.2019 на умовах, які визначені сторонами, зокрема, усунути недоліки у розробленому генеральному плані території села Хутори Черкаського району Черкаської області, які зазначені у рецензії (зауваження до проекту) на генеральний план, що розроблена фізичною особою - підприємцем Чеберяком Ю.В.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на: неналежність позивача у даній справі, оскільки договір № 20 від 11.06.2019 укладено між відповідачем та Червонослобідською міською радою, відповідно, жодних правовідносин між відповідачем та виконавчим комітетом не було, крім того, в п. 7.4 вказаного договору встановлено заборону на передачу права вимоги та/або переведення боргу, яка має здійснювались виключно за письмового погодження з іншою стороною; невідповідність позовних вимог умовам договору; сплив строку звернення до суду (пропуск строку позовної давності); незгоду з висновками рецензії.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є примусове виконання обов`язку в натурі (присудження до виконання обов`язку в натурі).

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що під таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу зі сторони правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

При цьому, суд зазначає, що укладений між третьою особою та відповідачем договір № 20 від 11.06.2019 про надання послуг, незважаючи на свою назву (про надання послуг), не є договором про надання послуг з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, згідно ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт (який є окремим видом договорів підряду) підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Таким чином, враховуючи, що предметом договору № 20 від 11.06.2019 було виконання за завданням замовника «Розроблення генерального плану с. Хутори», такий договір є саме договором на проведення проектних робіт.

Поряд з цим, суд зазначає, що сторонами при укладенні договору № 20 від 11.06.2019 погоджено, що такі послуги мають надаватись виконавцем за завданням замовника, а виконавець зобов`язаний забезпечувати якість наданих послуг.

Водночас, позивачем під час розгляду даної справи не надано завдання, за яким виконавцем мали надаватись послуги.

Крім того, суд зазначає, що договір не містить вимог щодо якості послуг, які мали бути надані в межах цього договору.

При цьому, позивачем не спростовано, що відповідачем було виконано умови договору та розроблено генеральний план с. Хутори, що також підтверджується актом надання послуг від 20.12.2019, а також те, що такі роботи виконані відповідачем у погоджені сторонами строки.

Розглядаючи спір у даній справі, суд зазначає, що між сторонами фактично існує спір щодо якості виконаних відповідачем робіт, які були прийняті замовником без зауважень шляхом підписання акту наданих послуг від 20.12.2019, проте, як вказує позивач в подальшому на вказаний проект розроблення генерального плану с. Хутори, розробленого відповідачем було отримано рецензію з зауваженнями до такого проекту.

Водночас, згідно з ч. 1-4 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Поряд з цим, сторонами під час розгляду даної справи не надано доказів проведення між ними експертизи щодо недоліків виконаної відповідачем роботи або їх причин.

При цьому, суд зазначає, що наявність негативної рецензії не може бути підтвердженням того, що роботи з виконання генерального плану були виконані відповідачем з недоліками щодо якості, оскільки, як вже зазначалось вище, умовами договору не встановлено вимоги щодо якості розроблення генерального плану, а також не встановлено, що в завданні замовником були визначені вимоги щодо якості розроблення такого генерального плану, зокрема, що такий генеральний план має отримати позитивну рецензію.

Також суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що розроблений відповідачем генеральний план с. Хутори не відповідає вимогам, які встановлені чинним законодавством України, та роботи виконані відповідачем з відступленням вимог щодо якості.

Посилання позивача на те, що такий генеральний план не відповідає вимогам п. 5.7 Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 108 від 07.07.2011, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як встановлено в п. 5.7 вказаного Положення, на проекти містобудівної документації та будівництва IV, V категорій складності готується рецензія (на

замовлення замовника проектною організацією, яку замовник обирає самостійно). Рецензія подається у письмовому вигляді.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ФОП Чеберяк Ю.В. є сертифікованим спеціалістом для надання рецензії на розроблений генеральний план. Крім того, зі змісту наданої позивачем рецензії неможливо встановити, які вимоги, встановлені законодавством України, були порушені відповідачем під час розроблення генерального плану с. Хутори.

Крім того, суд зазначає, що фактично результати робіт були отримані замовником за актом від 20.12.2019 та оплачені в той же день, проте договір про отримання рецензії на такий генеральний плану був укладений більш, ніж через півтора роки після виконання умов договору № 20 від 11.06.2019, а саме 27.08.2021, а рецензія отримана позивачем лише 10.05.2022, тобто позивач мав можливість отримати рецензію на вказаний генеральний план після передачі йому результатів виконаних робіт з розроблення такого генерального плану.

Крім того, суд зазначає, що розроблений генеральний план мав відповідати вимогам, встановленим законодавством саме не момент його передачі від виконавця замовнику (20.12.2019), а не вимогам на момент отримання рецензії, яка фактично отримана позивачем через два роки та чотири місяці (10.05.2022) після розроблення такого генерального плану.

Водночас, судом не приймаються заперечення відповідача стосовно того, що позивач у даній справі є неналежним позивачем, оскільки договір укладено між ним та Червонослобідською сільською радою, а не її виконавчим комітетом з огляду на наступне.

Так, після укладення та фактичного виконання сторонами умов договору, які передбачали розроблення генерального плану та оплату таких робіт, рішенням Червонослобідської сільської ради передано права та обов`язки останньої з 01.01.2021 Виконавчому комітету Червонослобідської сільської ради, таке рішення прийнято у зв`язку зі змінами у ст. 22 Бюджетного кодексу України, зокрема, в частині того, що розпорядниками бюджетних коштів місцевих рівнів є виконавчі комітети, а не ради.

При цьому, посилання відповідача на п. 7.4 договору також не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.4 договору відступлення прав вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Водночас, у даному випадку не відбулось ані відступлення права вимоги, ані переведення боргу, оскільки обов`язки сторін за договором виконані ще 20.12.2019, в даному випадку відбулась зміна сторони у зобов`язанні, у зв`язку зі змінами в законодавстві та, відповідно, Червонослобідську сільську раду змінено на Виконавчий комітет Червонослобідської міської ради.

Поряд з цим, позивачем під час розгляду даної справи не доведено порушення відповідачем умов договору щодо виконання робіт, які не відповідали б вимогам по якості таких робіт, тобто не доведено порушення відповідачем його права, що є підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності з посиланням на ст. 863 Цивільного кодексу України, суд зазначає про наступне.

Як визначено чт. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Як визначено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 863 Цивільного кодексу України, до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Таким чином, виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Водночас, як вказано вище, позивачем під час розгляду даної справи не доведено наявності в нього порушеного права та не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог у даній справі, зважаючи на, що у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 договору замовник має право відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору шляхом письмово в строк 4 доби і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором.

Водночас, вказані вимоги не можуть бути предметом розгляду у даній справі.

Судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 17.01.2023.

Суддя О.Г. Удалова