Рішення

від 17.01.2023 по справі 911/1734/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1734/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудтек» (08600, Київська область, місто Васильків, вул. Соборна, 74)

до Державного підприємства Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вулиця Бориспіль,7)

про стягнення 41402,04 грн.

Без виклику учасників судового процесу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудтек» (далі - позивач) подало до суду позов до Державного підприємства Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач) про стягнення 41402,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі рахунка-фактури № 8/34 від 05.04.2022, було перераховано відповідачу 41402,04 гривень, безпідставно нарахованих за зберігання вантажу за відсутності домовленостей між сторонами про довгострокове платне зберігання чи надання послуг зі зберігання вантажу.

Ухвалою від 23.09.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву ТОВ «Фудтек» без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст. 162, ч. 1 ст. 172, 174 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

31.10.2022 на адресу Господарського суду Київської області від ТОВ «Фудтек» надійшла заява про усунення недоліків б/н від 31.10.2022.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 16.11.2022 від ДП МА «Бориспіль» надійшов відзив від 11.11.2022 № 35-22/1-270 на позовну заяву, у якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства і локальним нормативним актам відповідача, з огляду на що просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.

Відповідач стверджує, що незважаючи на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України, ДП МА «Бориспіль» у повному обсязі забезпечив надання позивачеві послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022 на склад тимчасового зберігання аеропорту «Бориспіль», згідно з авіаційною вантажною накладною 501-11666966, надійшов вантаж загального призначення вагою 1058 кг ( в кількості 50 місць), отримувачем якого вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудтек».

23.02.2022 були здійснені відповідні митні процедури, про що свідчить відбиток штампу Київської митниці Держмитслужби на авіаційній накладній 501-11666966 та підтверджується митною декларацією №UA1000/2022/606065.

Позивач стверджує, що вантаж не був отриманий вантажоодержувачем вчасно в зв`язку з широкомасштабним воєнним вторгненням російської федерації, ймовірним ракетним обстрілом території та приміщень відповідача, а також обмеженням доступу до них для цивільних осіб.

Поряд з тим, позивач наголосив на тому, що відповідач не попередив позивача про те, що фактично надає послуги зберігання вантажу, не погодив з позивачем актуальність та вартість відповідних послуг, яких позивач не потребував та мав фінансової можливості оплатити.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача по телефону з проханням отримати товар, який знаходиться у нього з 23.02.2022. Однак, позивача було повідомлено, що товар буде виданий отримувачу після сплати коштів за його зберігання. До того ж позивач звернув увагу суду на те, що з численних повідомлень ЗМІ було відомо, що аеропорт «Бориспіль» тимчасово припинив діяльність.

04.04.2022 позивачем направлено на адресу відповідача лист № б/н, згідно якого позивач просив відповідача найближчим часом видати вантаж уповноваженому представнику ТОВ «Фудтек».

У відповідь на вказаний лист, ДП MA «Бориспіль» листом від 12.04.2022 № 01-22-229 повідомив позивача, що вантаж за авіаційною накладною 501-11666966 (50 місць/1058 кг) з 23.02.2022 та митною накладною №UA 100040/2022/606065 (електронне декларування) зберігається в складах тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль», його можна отримати після здійснення оплати за послуги вантажного терміналу.

05.04.2022 ДП MA «Бориспіль» сформувало рахунок-фактуру № 8/34 на оплату за надані послуги загалом на суму 41402,04 грн.

Позивач сплатив відповідачу за послуги зберігання вантажу 41 402,04 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 2273 від 05.04.2022

Разом з тим позивач вважає, що кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договору зберігання вантажу між ТОВ «Фудтек» та ДП MA «Бориспіль» не укладалося, сторонами не погоджено необхідності зберігання вантажу, а також істотних умов надання відповідних послуг, що означає відсутність правових і договірних передумов для оплати коштів за зберігання вантажу.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві посилається на те, що:

-23.02.2022 позивачем, отримано рішення Київської митниці Держмитслужби про пропуск вантажу на митну територію України; а отже, останній мав всі правові підстави та можливості для отримання вантажу вчасно та у повному обсязі, оскільки вантажний термінал не припиняв свою роботу в частині видачі/повернення вантажів вантажоодержувачам/вантажовідправникам у зв`язку із введенням воєнного стану.

- інформація щодо вартості обслуговування і зберігання вантажу на складі тимчасового зберігання останнього є загальнодоступною, а відтак, позивач був обізнаний та прийняв умови «Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг», а своїми конклюдентними діями акцептував умови зі зберігання вантажу;

- перевізником вантажу позивача згідно авіаційної вантажної накладної № 501-11666966 і митної декларації № UA100040/2022/606065 Silk WAY WEST AIRLINES здійснено на користь відповідача оплату за зберігання вказаного вантажу у період часу з 23.02.2022 (дата розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання відповідача) по 25.02.2022 згідно п. 4.2.1. «Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг» в межах діючого додатку до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура), що не заперечується позивачем;

- розрахунок вартості послуги зберігання вантажу загального призначення вагою 1058,00 кг у період з 26.02.2022 по 06.04.2022, що надійшов на склад тимчасового зберігання відповідача згідно авіаційної вантажної накладної № 501-11666966 на адресу позивача, був здійснений відповідно до «Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг» та діючих «Вартостей послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль», які розміщені у загальному доступі на офіційному сайті відповідача та які відповідачем долучено до матеріалів справи;

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 914/1481/17.

Відповідно до частини першої статті 201 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно з приписами пункту 7.4 розділу VІІ Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на складі тимчасового зберігання (далі СТЗ) засвідчується відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи митного органу. Відбиток штампа «Під митним контролем» проставляється на товаротранспортних документах у разі розміщення товарів на СТЗ, розташованих на територіях портів та аеропортів.

Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ починається з дня їх фактичного розміщення на СТЗ та закінчується днем завершення їх митного оформлення в обраний декларантом митний режим. Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ встановлюється відповідно до статті 204 Митного кодексу України (пункт 7.11 розділу VІІ Положення).

Частина перша статті 204 Митного кодексу України визначає, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 204 Митного кодексу України до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму.

Умови та порядок оплати за послуги, які надаються клієнтам на складах вантажного терміналу ДП МА «Бориспіль», визначені Правилами застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, затверджені наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» від 07.10.2016 № 01-07-98, які розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/wp-content/uploads/2017/07/Tarif_Rules.pdf.

Діючі «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль» також розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/cargoprice/.

Згідно з п. 4.2.1., 4.2.5., 4.2.7., 4.4.1. «Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг», затверджених наказом генерального директора Аеропорту № 01-07-98 від 07.10.2016, оплата за зберігання імпортного вантажу загального призначення за 3 (три) дні (не враховуючи вихідні та святкові дні) з дати надання повідомлення вантажоодержувачу про прибуття вантажу або з дати розміщення вантажу (у разі відмови клієнта щодо повідомлення вантажоодержувача або за умови надходження вантажу без супроводжувальних документів) здійснюється перевізником в межах стандартної угоди наземного обслуговування.

Дата розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання визначається відповідно до інформації АРМ АСУ ТП.

Розрахунок оплати за зберігання залежить від характеру вантажу, зокрема, партія з вагою понад 50 кг (включно) тарифікується за кожний кілограм партії згідно встановленої вартості послуг вантажного терміналу.

Оплата за зберігання та обслуговування вантажу не стягується у разі, якщо вантажоодержувачем є ДП МА «Бориспіль» або його структурний підрозділ.

Відповідно до п. 2.1.1. «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль», вартість платного зберігання вантажу загального призначення понад 30 днів становить 0,80 грн без ПДВ за 1 кг партії вантажу вагою понад 50 кг за один день.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії авіаційної вантажної накладної №501-11666966, 23.02.2022 позивачу на склад тимчасового зберігання відповідача надійшов вантаж загального призначення вагою 1058 кг, про пропуск якого на митну територію України позивачем було отримано рішення Київської митниці ДФС 23.02.2022, що підтверджується відбитками штампу останньої на означеній копії авіаційної вантажної накладної.

Відповідно до наданих відповідачем розрахунків, вартість послуг зберігання вантажу позивача розрахована відповідачем відповідно до п. 4.2.7. «Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг» та п. 2.1.1. «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль» .

Зокрема, вартість термінального обслуговування вантажу загального призначення, розрахована за кожну партію вантажу, яка оформлена авіаційною вантажною накладною № 501-11666966 вартість 63,80 грн без ПДВ, а саме: 63,80 +12,76 грн = 76,56 (пункт 1.1 «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль»); за кожний кілограм вантажу (за послуги, які пов`язані із безпосередньо з обробкою вантажу) 0,55 грн (п. 1.1 «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль»), а саме: 1058 кг х 0,55 грн = 698,28 грн.

Вартість зберігання вантажу загального призначення, розрахована відповідно до підпункту 4.2.7 пункту 4.2 Правил, становить: за один день за 1 кг партії вантажу вагою понад 50 кг платного терміну зберігання понад 30 днів 0,80 грн (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль»), а саме: 40 днів х 0,80 грн х 105800 кг = 40627,20 грн.

Загальна вартість наданих послуг з обслуговування вантажу склала: 76,56 грн + 698,28 грн + 40627,20 грн = 41402,04 грн.

Для сплати вартості послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу, який надійшов за авіаційною вантажною накладною № 501-11666966, відповідач виставив, а позивач отримав і сплатив рахунок-фактуру від 05.04.2022 № 8/34 на загальну суму 41402,04 грн з ПДВ.

Статтями 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2, 3.1. «Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг», затверджених наказом генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» № 01-07-98 від 07.10.2016, клієнт це фізична чи юридична особа, яка здійснює оплату за послуги надані вантажним терміналом та/або згідно з AWB є перевізником (його агентом), вантажоодержувачем/вантажовідправником.

Ці правила поширюються на клієнтів та персонал аеропорту.

Отже, наведені дії сторін свідчать про існування між ними зобов`язання, тоді як наявність зобов`язання виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, а відтак оспорювана сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою в себе за рахунок позивача у розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки сплачена на виконання договірних зобов`язань.

Крім того сума сплачених позивачем грошових коштів за платіжним дорученням № 2273 від 05.04.2022 відповідає сумі рахунку-фактури № 8/34 від 05.04.2022, виставленого відповідачем та містить призначення платежу «оплата за зберігання вантажу згідно рах №8/34 від 05.04.2022», що на переконання суду, свідчить про прийняття позивачем послуг, наданих відповідачем.

Поряд з тим ствердження позивача щодо того, що ТОВ «Фудтек» не замовляло послуг зі зберігання вантажу не беруться судом до уваги враховуючи те, що «Правила застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг» та «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль» знаходяться у загальному доступі на офіційному сайті відповідача в мережі Інтернет і є загальнодоступною та публічною інформацією, а необізнаність позивача з цими правилами і вартостями не звільняє його від обов`язку оплатити вартість зберігання вантажу.

Отже, враховуючи те, що «Правила застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг» є загальнодоступною та публічною інформацією, поширюються на всіх клієнтів, зокрема і на позивача, отримання відповідачем коштів за зберігання вантажу позивача, нарахованих за цими правилами, є достатньою підставою набуття цих коштів.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем обставин безпідставного набуття відповідачем коштів 41402,04 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 41402,04 грн, з огляду на доказову та нормативну безпідставність такої вимоги.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудтек» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 41402,04 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається)

Суддя В.М. Антонова