Рішення

від 09.01.2023 по справі 916/2063/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2063/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5 код ЄДРПОУ - 43249137, електронна адреса: office@eag.in.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЛЮБ» (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд.170 код ЄДРПОУ - 31768763, електронна адреса: violitty@ukr.net)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Притула А.С. на підставі ордера серії ВН№1153336 від 19.06.2022р.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ГРЕЛЮБ» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 42 316 грн 70 коп., 3% річних у розмірі 832 грн 69 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 801 грн 85 коп., пені у розмірі 3 722 грн 59 коп.

Ухвалою суду від 29.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 20.09.2022р.

Ухвалою суду від 20.09.2022р. відкладено судове засідання на 11.10.2022р. Ухвалою суду від 11.10.2022р. відкладено судове засідання на 01.11.2022р. Ухвалою суду від 01.11.2022р. відкладено судове засідання на 17.11.2022р.

Ухвалою суду від 18.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 06.12.2022р. о 09:30 у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду та в залі судових засідань №16 з 17.11.2022р. по 18.11.2022р.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2022р. № 916/2063/22 на « 06» грудня 2022 р. о 09:30, не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в залі судових засідань №16.

Ухвалою суду від 06.12.2022р. повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання на 09.01.2023р.

Позивач - ТОВ «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ», підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «ГРЕЛЮБ» про місце, дату та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але ухвали суду повернулися неврученими із зазначенням поштою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд даної справи.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що він є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії згідно постанови НКРЕКП від 14.01.2020р. №103.

11 грудня 2020р. між ТОВ «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» (Постачальник) та ТОВ «ГРЕЛЮБ» (Споживач) укладено Договір №308 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивач зазначає, що виходячи з положень п.13.1 Договору, умов Комерційної пропозиції, зважаючи на відсутність будь-яких звернень щодо розірвання Договору зі сторони Споживача та продовження споживання електричної енергії Споживачем, Договір та Комерційну пропозицію було пролонговано на 2022 рік.

Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п.5.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.5.6 Договору оплата рахунку Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Як зазначає позивач, відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.п. 6.1 та п.п. 6.8 п. 6 розділу XII «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018р., зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.

На даний час функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своєї ліцензованої діяльності на АТ «ДТЕК Одеські електромережі», з яким у позивача існують договірні відносини на підставі договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №185.

ТОВ «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» отримало від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» дані про обсяги спожитої ТОВ «ГРЕЛЮБ» електричної енергії, згідно яких у лютому 2022р. відповідачем було спожито4626 кВт/год, у березні 2022р. - 1732 кВт/год, у квітні 2022р. - 1305 кВт/год, у травні 2022р. - 1412 кВт/год, у червні 2022р. - 1872 кВт/год, що підтверджується довідкою від 19.08.2022р.

Враховуючи зазначені дані позивач направляв на адресу Споживача рахунки для оплати за спожиту електричну енергію, які мали бути оплачені у строк, встановлений п.5.6 Договору, але були оплачені частково, на суму 477 грн 74 коп., у зв`язку із чим, за розрахунком позивача сума заборгованості ТОВ «ГРЕЛЮБ» по оплаті за спожиту електричну енергію становить 42 316 грн 70 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача виходячи з положень ст.ст.509, 525, 526, 714 Цивільного кодексу України, ст.174, 175, 193 Господарського кодексу України та умов Договору.

Позивач також зазначив, що відповідно до Комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі зазначеної умови позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3 722 грн 59 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначив, що згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 2801 грн 85 коп. та 3% річних у розмірі 832 грн 69 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що 11 грудня 2020р. між ТОВ «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» (Постачальник) та ТОВ «ГРЕЛЮБ» (Споживач) укладено Договір №308 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.1.1 Договору цей Договір є договором про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору до умов цього Договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі- ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.

За умовами п.13.1 Договору він укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви -приєднання, яка є додатком №1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Додатками до Договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2019р. (додаток №1) та комерційна пропозиція (додаток №2).

Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п.5.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.5.6 Договору оплата рахунку Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.6.2 Договору Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Як вже зазначалося вище, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Отже, підставою для оплати вартості отриманого товару є факт такого отримання.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Згідно п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.п. 6.1 та п.п. 6.8 п. 6 розділу XII «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018р., зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.

На даний час функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своєї ліцензованої діяльності на АТ «ДТЕК Одеські електромережі», з яким у позивача існують договірні відносини на підставі договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №185.

Крім функцій оператора системи розподілу, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п.10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.).

Відтак, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

ТОВ «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» отримало від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» дані про обсяги спожитої ТОВ «ГРЕЛЮБ» електричної енергії, згідно яких у лютому 2022р. відповідачем було спожито4626 кВт/год, у березні 2022р. - 1732 кВт/год, у квітні 2022р. - 1305 кВт/год, у травні 2022р. - 1412 кВт/год, у червні 2022р. - 1872 кВт/год, що підтверджується довідкою від 19.08.2022р.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р.у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, враховуючи всі докази у справі у їх сукупності, суд вважає доведеним факт поставки позивачем у справі на користь ТОВ «ГРЕЛЮБ» електричної енергії лютому 2022р. - 4626 кВт/год, у березні 2022р. - 1732 кВт/год, у квітні 2022р. - 1305 кВт/год, у травні 2022р. - 1412 кВт/год, у червні 2022р. - 1872 кВт/год, що підтверджується довідкою від 19.08.2022р.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 42 316 грн 70 коп.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, суд дійшов висновку, що вони не є вірними. Так, за підрахунком суду 3% річних становлять 321 грн 87 коп. та інфляційні втрати - 3 746 грн 08 коп.

За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме в частині 321 грн 87 коп., в свою чергу позовна вимога щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в редакції позовної заяви, а саме в розмірі 2 801 грн 85 коп.

Відповідно до Комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є вірним, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3 722 грн 59 коп.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі ст.123,129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ», до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЛЮБ» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 42 316 грн 70 коп., 3% річних у розмірі 832 грн 69 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 801 грн 85 коп., пені у розмірі 3 722 грн 59 коп.- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЛЮБ» (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд.170 код ЄДРПОУ - 31768763, електронна адреса:violitty@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5 код ЄДРПОУ - 43249137, електронна адреса: office@eag.in.ua) заборгованість у розмірі 42 316 грн 70 коп., 3% річних у розмірі 321 грн 87 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 801 грн 85 коп., пені у розмірі 3 722 грн 59 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 455 грн 48 коп.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16 січня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога