Рішення

від 10.01.2023 по справі 473/3756/22

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3756/22

РІШЕННЯ

іменем України

"10" січня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бузька сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташована в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач є спадкоємцем за заповітом, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину та звернувся до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав. Проте нотаріус відмовила позивачу у вчиненні відповідної нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю встановлення складу спадкового майна (згідно заповіту, заповідальне розпорядження спадкодавиці стосувалося належного останній права на земельну частку (пай) в ПСП «Таборівка», проте на підтвердження складу спадкового майна спадкоємцем надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК №093298 від 19 липня 2004 року, реєстраційний №010401109086, згідно якого ОСОБА_3 була власником земельної ділянки загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташованої в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просив в судовому порядку визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташовану в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися, проте позивач надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги визнав повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бузької сільської ради Вознесенського району - в судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі сторін, представника позивача та третьої особи, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації для вирішення спору.

Дослідивши матеріалисправи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст.ст. 200, 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову в підготовчому засіданні, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташована в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач є спадкоємцем за заповітом, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину та звернувся до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав. Проте нотаріус відмовила позивачу у вчиненні відповідної нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю встановлення складу спадкового майна (згідно заповіту, заповідальне розпорядження спадкодавиці стосувалося належного останній права на земельну частку (пай) в ПСП «Таборівка», проте на підтвердження складу спадкового майна спадкоємцем надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК №093298 від 19 липня 2004 року, реєстраційний №010401109086, згідно якого ОСОБА_3 була власником земельної ділянки загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташованої в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст. 1217, 1223 ЦК України).

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч.ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом, зокрема шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Факт належності спадкодавиці земельної ділянки загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташованої в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повністю підтвердився:

- копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №093298 від 19 липня 2004 року, реєстраційний №010401109086 (а.с. 12);

- довідкою Відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 29 листопада 2022 року №1091/354-22, згідно якої 30 червня 1997 року ОСОБА_3 було видано сертифікат серії МК №0178890 на право на земельну частку (пай) в ПСП «Таборівка». В подальшому, після проведення розпаювання, на його підставі ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК №093298 від 19 липня 2004 року, реєстраційний №010401109086, яким посвідчено право власності спадкодавиці на земельну ділянку загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташовану в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за заповітом, належним чином прийняв спадщину шляхом подання нотаріусу відповідної заяви.

Інших спадкоємців, які претендують на спадщину, судом не виявлено.

Що стосується суперечностей між змістом заповіту та складом спадкового майна, то суд виходить з наступного.

Згідно копії заповіту від 03 грудня 2003 року, реєстр. №401, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 грошові вклади з процентами, право на земельну частку (пай) та майновий пай в ПСП «Таборівка».

Проте на час відкриття спадщини земельна частка (пай) виділена в натурі та трансформувалася у належну ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 5,59 га (що складається з п`яти окремих ділянок площами 3,62 га, 1,24 га, 0,14 га, 0,43 га, 0,16 га), розташовану в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В своїй постанові від 16 лютого 2022 року у справі з подібними правовідносинами за №136/1124/19 Верховний Суд прийшов до наступного правового висновку (цитата): «-сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.Загальноприйнятим є використання поняття «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а й як земельна ділянка, отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). У разі, якщо заповідач реалізував право на земельну частку (пай) та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, і за життя не склав нового заповіту чи не скористався правом на внесення змін до заповіту, то заповіт, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай), не втрачає чинність на підставі частини четвертоїстатті 1236 ЦК України, авизначення спадкоємців на земельну ділянку має відбуватися згідно з цим заповітом».

У цій же постанові Верховний Суд наголосив на необхідності тлумачення заповіту на користь волевиявлення спадкодавця у разі зміни документів, що посвідчують право на землю (земельну частку (пай), земельну ділянку).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 576/2742/18.

Матеріали справи, зокрема зміст заповіту чітко вказують на те, що ОСОБА_3 , заповідаючи ОСОБА_1 належне їй право на земельну частку (пай) в ПСП «Таборівка», яку в подальшому виділила в окремі земельні ділянки, не скориставшись правом на зміну або скасування заповіту, мала на увазі та на меті передати позивачу в порядку спадкування спірні земельні ділянки.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивач, як спадкоємець за заповітом, має право на спадщину у вигляді спірних ділянок, проте не має іншої можливості оформити свої права на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бузька сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею 5,59 га, що складається із:

- земельної ділянки площею 3,62 га, кадастровий номер 4822084200:01:000:0042;

- земельної ділянки площею 1,24 га, кадастровий номер 4822084200:09:000:0163;

- земельної ділянки площею 0,14 га, кадастровий номер 4822084200:01:000:0160;

- земельної ділянки площею 0,43 га, кадастровий номер 4822084200:01:000:0238;

- земельної ділянки площею 0,16 га, кадастровий номер 4822084200:03:000:0227,

розташованої в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В.Вуїв