Рішення

від 16.01.2023 по справі 140/7423/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7423/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Латком» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латком» (далі ТзОВ «Латком», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000195/2 від 30.09.2022.

В обґрунтування позову позивач вказав, що ТзОВ «Латком» згідно умов договору поставки від 01.07.2019 №4/UAB є покупцем автомобільних запасних частин у Закритого акціонерного товариства UAB «Grunntech» (м. Шауляй, Литва). 26.01.2022 між Покупцем та Постачальником була укладена Додаткова угода до Договору поставки №4/UAB від 01.07.2019, якою сторони внесли зміни в п. 3.2. Договору та виклали його в новій редакції, згідно якого оплата окремої партії товару по даному Договору проводиться по цінах, вказаних в інвойсі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в розмірі 100% від вартості замовлення товару не пізніше тридцяти днів після дати поставки. Валютою платежу є долари США. Згідно умов вказаного Договору з 15.09.2019 до 29.09.2022 ТзОВ «Латком» визначало митну вартість отриманого від UAB «Grunntech» товару по цінах, зазначених Постачальником в інвойсі згідно Додатку №1 від 15.09.2021 та розмитнювало товар керуючись частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України) по основному (першому) методу за ціною договору (інвойсу). Так, позивач вказує, що по цінах Додатку №1 від 15.09.2021 визначалась митна вартість отриманого від UAB «Grunntech» товару та здійснювалось його розмитнення на підставі інвойсів GR-U21/047 від 28.10.2021, GR-U21/054 від 08.12.2021, GR-U22/003 від 28.01.2022 та GR-U22/016 від 20.06.2021 відповідно, по митних деклараціях №UA205140/2021/083379 від 02.11.2021, №UA205140/2021/108371 від 13.12.2021, №UA205140/2022/010216 від 01.02.2022, №UA205140/2022/045633 від 24.06.2022.

29.09.2022 на підставі інвойсу GR-U22/023 ТзОВ «Латком» оформило вантажно- митну декларацію №UA205140/2022/068606 для митного оформлення заявлених в декларації товарів (автозапчастин), митна вартість яких визначена по основному (першому) методу за ціною договору (інвойсу). Крім того, на виконання положень частини другої статті 53 МК України позивачем були подані документи для підтвердження визначеної декларантом за першим методом митної вартості товару (за ціною договору (контракту)): пакувальний лист 6/н від 26.09.2022, інвойс GR-U22/023 від 26.09.2022, CMR А №606541 від 26.09.2022, декларацію про походження товару GR-U22/023 від 26.09.2022, рахунок-фактуру на перевезення №3B-0000582 від 29.09.2022, лист про не страхування вантажу №9-02 від 29.09.2022, прайс-лист б/н від 15.09.2021, договір поставки №4/UAB від 01.07.2019, додаткову угоду від 15.09.2021 до Договору поставки, додаток №1 від 15.09.2021 до Договору поставки, додаткову угоду від 26.01.2022 до Договору поставки, договір на перевезення №879 від 03.03.2020, заявку на перевезення б/н від 19.09.2022, експортну декларацію №22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022, експортну декларацію №22L7VC0100EK2467F4 від 26.09.2022, яких, на думку позивача, було цілком достатньо для завершення митного оформлення товару. Однак Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та митну вартість визначено за резервним методом, оскільки подані на підтвердження митної вартості товарів документи містять розбіжності, а саме: в деклараціях країни відправлення Литва 22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022 та 22LTVC0100EK2467F4 від 26.09.2022 вказана вартість товарів у валюті EUR, тоді як в інвойсі GR-U22/023 від 26.09.2022 вартість в дол. США, що передбачено п. 3.1. контракту 4/UAB від 01.07.2019; відповідно п. 4.1 контракту 4/UAB від 01.07.2019 вказано, що товар поставляється партіями, згідно замовлень покупця, на умовах FCA Шауляй (Siauliai). Постачальник користується складом, розташованим за адресою SIAULIAI, Bielskio 30 A, Siauliai, LithuaniaLT-76147 на основі договору, заключеного з UAB «Siauliu Tiekimo Baze», однак вказаний договір не наданий, його умови невідомі; прайс-лист б/н від 15.09.2021 не містить інформації щодо умов поставки товару; країною походження товарів є Китай, як зазначено в гр.34 митної декларації, тоді як в гр.44 під кодом 4404 вказано договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник GRUNNTECH GmbH.DE; відвантаження здійснено не з площі продавця, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, однак, відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано.

На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей щодо вартісних та кількісних показників оцінюваного товару, також ознаки підробки документів відсутні й усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.

Так, позивач вказує, що 29.09.2022 відповідачу був наданий інформаційний лист постачальника - UAB «Grunntech» з якого слідує, що розбіжності у валюті, яка вказана в експортних деклараціях 22LTLC0100EK222917 та 22L7VC0100EK2467F4 від 26.09.2022 в валюті EUR з вказаною в інвойсі GR-U22/023 від 26.09.2022 валютою USD виникли у зв`язку з тим, що статистичною грошовою одиницею митниці Литви та ЄС є ЕВРО, а тому, для зручності звірки сум в експортних деклараціях і у відвантаженому інвойсі був повідомлений курс USD до EUR станом на 26.09.2022 та вказана сума експортної декларації в доларах США. Країною виробником імпортованих з Литви товарів 1, 2, 4, 14 є Китай, про що декларант прямо вказав в гр. 34 митної декларації №UA205140/2022/068606 від 29.09.2022. Зазначає, що прайс-лист не є тим документом, що підтверджує походження товару, а вимоги відповідача про надання договору орендованого постачальником складу, відомостей про надання числових значень складових митної вартості на навантаження, договору з третіми особами, який пов`язаний з договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, відомості про відвантаження (розвантаження) та висновок експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару не відповідають нормам Митного кодексу та виходять за повноваження митного органу і не можуть по своїй суті підтвердити чи спростувати визначену позивачем митну вартість товару.

Позивач також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, оскільки в деклараціях країни відправлення Литва 22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022 та 22LTVC0100EK2467F4 від 26.09.2022 вказана вартість товарів у валюті EUR, тоді як в інвойсі GR-U22/023 від 26.09.2022 вартість в дол. США, що передбачено п. 3.1. контракту 4/UAB від 01.07.2019; відповідно п. 4.1 контракту 4/UAB від 01.07.2019 вказано, що товар поставляється партіями, згідно замовлень покупця, на умовах FCA Шауляй (Siauliai). Постачальник користується складом, розташованим за адресою SIAULIAI, Bielskio 30 A, Siauliai, LithuaniaLT-76147 на основі договору, заключеного з UAB «Siauliu Tiekimo Baze», однак вказаний договір не наданий, його умови невідомі; прайс-лист б/н від 15.09.2021 не містить інформації щодо умов поставки товару; країною походження товарів є Китай, як зазначено в гр.34 митної декларації, тоді як в гр.44 під кодом 4404 вказано договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник GRUNNTECH GmbH.DE; відвантаження здійснено не з площі продавця, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, однак, відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано.

Як вважає, відповідач, наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, є беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість заявленого товару, та як наслідок, підставою для витребовування додаткових документів, які б спростували вказані розбіжності. Разом з тим, декларант повідомив про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості, при тому, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта.

Враховуючи ненадання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею повідомлено декларанта про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом. Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) митна вартість товару за рішенням від 30.09.2022 №UA205140/2022/000195/2 на рівні №1 - 9,10 дол. США/кг за МД №UA205050/2022/057116 від 11.09.2022р, №2 - 6,71 дол. США/кг за МД №UA209140/2022/092715 від 09.09.2022, №4 - 6,16 дол. США/кг за МД №UA205050/2022/061326 від 27.09.2022, №14 - 7,93 дол. США/кг за МД №UA20505G/2022/057116 від 11.09.2022. Митну вартість товарів: 1 (фільтр повітряний, фільтр кабіни), 2 (фільтр масляний та паливний), 4 (амортизатори), 14 (наконечники рульової тяги) було визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив позивач підтримав обгрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві. Також додатково вказав, що 29.09.2022 відповідачу був наданий інформаційний лист постачальника - UAB «Grunntech» з поясненнями розбіжностей вказаної в експортних деклараціях валюти в EUR та зазначеною в інвойсі валютою в доларах США, які обґрунтовуються чинним законодавством ЄС та України. Країною виробником імпортованих з Литви товарів 1. 2, 4, 14 є Китай, про що декларант прямо вказав в гр. 34 митної декларації № UA205140/2022/068606 від 29.09.2022.

Відповідно до ГОСТ 7.60-90 (державна система стандартів) прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін.

Тобто, прайс-лист є документом, в якому зазначаються асортимент та перелік матеріалів, а тому апріорі не може містити інформації про умови поставки товару, які регламентуються умовами Договору поставки. Додатковою угодою до нього та інвойсом.

Вимоги відповідача про надання договору орендованого постачальником складу, відомостей про надання числових значень складових митної вартості на навантаження, договору з третіми особами, який пов`язаний з договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, відомості про відвантаження (розвантаження) та висновок експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару не відповідають вимогам Митного кодексу, виходять за межі повноваження митного органу і не можуть по своїй суті підтвердити чи спростувати визначену позивачем митну вартість товару.

Додатково надані відповідачу перераховані документи спростовують вище наведену думку представника відповідача та свідчить про очевидний намір ввести суд в оману шляхом надання недостовірної інформації та свідомого перекручування очевидних фактів

Щодо посилання представника відповідача на п. 3.3. Договору поставки № 4/UAB від 01.07.2019 про несплату позивачем комісійних банківських платежів, а також не надання декларантом документів про склад, яким користувався для зберігання товарів, що може свідчити про наявність у декларанта не включеного до митної вартості додаткового фінансового обов`язку та свідчить про чергову спробу вести суд в оману.

Оскільки, відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, п. 3.3. Договору поставки регламентує визначення терміну виконання Покупцем своїх фінансових зобов`язань, а саме - момент зарахування коштів на рахунок Постачальника. Терміни оплати за товар регламентується п. 3.2. вказаного Договору.

При митному оформленні декларації №UA205140/2022/068606 ТзОВ «ЛАТКОМ» надало інспектору митниці ряд документів, зокрема і Додаткову угоду від 26.01.2022 до Договору поставки, якою були внесені зміни в п. 3.2. Договору у вигляді погодження перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в розмірі 100% від вартості замовлення товару не пізніше 30 (тридцяти) днів після дати поставки, в зв`язку з чим комісійні банку не могли бути сплачені завчасно, при розмитненні товару. Аналогічно, декларант фізично не міг надати документи про склад, яким він користувався для зберігання товарів, оскільки, товар ще знаходився на митниці, а не на складі.

На думку позивача, зазначений підхід до коригування митної вартості товару є звичайним зловживанням правами та перешкодами у здійснення господарської діяльності. З наведених підстав просить позов задовольнити

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латком» зареєстроване як юридична особа 24.01.2019; основним видом економічної діяльності є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів - код 45.31, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.07.2019 між ТзОВ «Латком» (Покупець) та Закритим акціонерним товариством UAB «Grunntech» (Литва) («Постачальник), було укладено Договір поставки №4/UAB, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставляти, а Покупець прийняти і оплатити автомобільні запасні частини (далі - товари).

Відповідно до п. 12 Договору перелік поставленого товару, його комплектність, асортимент та ціни вказані в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом п. 1.4. Договору визначено, що на кожну партію товару складається інвойс та пакувальний лист, які є невід`ємною частиною даного Договору. Згідно п. 3.2. Договору оплата окремих партій товару по даному Договору здійснюється по цінах, зазначених в інвойсі, валютою платежів є долари США.

15.09.2021 між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору поставки №4/UAB від 01.07.2019, якою сторони прийняли Додаток №1 до Договору в новій редакції, залишивши без змін всі інші умови Договору, яким передбачається, що постачальником були встановлені ціни на товар відповідно до переліку товару, перерахованого в номенклатурі, які не змінювались по даний час.

26.01.2022 між Покупцем та Постачальником була укладена Додаткова угода до Договору поставки №4/UAB від 01.07.2019, якою сторони внесли зміни в п. 3.2. Договору та виклали його в новій редакції, згідно якого оплата окремої партії товару по даному Договору проводиться по цінах, вказаних в інвойсі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в розмірі 100% від вартості замовлення товару не пізніше 30 (тридцяти) днів після дати поставки. Валютою платежу є долари США.

Разом з тим, згідно пункту 4.1Договору, товар поставляється Постачальником партіями згідно замовлень Покупця на умовах Шауляй (SIAULIAI, ul. BIELCKIO 30 А., 76147, LITHUANIA), у відповідності до Міжнародних прави роз`яснень торгових термінів «Інкотермс-2010. Вантажовідправником товару за дорученням Постачальника може бути UAB «Siauliu Tiekimo Bazc» ul. Bielckio 30А, Шауляй, Литва. Постачальник користується складом, який знаходиться за адресою: SIAULIAI, ul. Bielckio 30А, 76147, LITHUANIA, на підставі договору, укладеного з UAB «Siauliu Tiekimo Bazc».

Так, 29.09.2022 згідно інвойсу GR-U22/023 ТзОВ «Латком» на митний пост «Луцьк» Волинської митниці було подано вантажно- митну декларацію № UA205140/2022/068606 для митного оформлення заявлених в декларації товарів - автомобільних запасних частин, митна вартість яких визначена по основному (першому) методу за ціною договору (інвойсу) в розмірі 143793,09 дол. США (а. с. 135-155).

До митної декларації позивачем також були подані пакувальний лист 6/н від 26.09.2022, інвойс GR-U22/023 від 26.09.2022, CMR А №606541 від 26.09.2022, декларацію про походження товару GR-U22/023 від 26.09.2022, рахунок-фактуру на перевезення №3B-0000582 від 29.09.2022, лист про не страхування вантажу №9-02 від 29.09.2022, прайс-лист б/н від 15.09.2021, договір поставки №4/UAB від 01.07.2019, додаткову угоду від 15.09.2021 до Договору поставки, додаток №1 від 15.09.2021 до Договору поставки, додаткову угоду від 26.01.2022 до Договору поставки, договір на перевезення №879 від 03.03.2020, заявку на перевезення б/н від 19.09.2022, експортну декларацію №22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022, експортну декларацію №22L7VC0100EK2467F4 від 26.09.2022.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД №UA205140/2022/068606 запропоновано подати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; відомості про відвантаження (розвантаження); каталоги, специфікації виробника товару.

Листом №9-03 від 29.09.2022 ТзОВ «Латком» попросило відповідача поставити на затримку митне оформлення декларації UA205140/2022/068606 у зв`язку з бажанням надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

29.09.2022 відповідачу був наданий інформаційний лист Постачальника - UAB «Grunntech», в якому вказано, що розбіжності вказаної в експортних деклараціях 22LTLC0100EK222917. та 22L7VC0100EK2467F4 від 26.09.2022 у валюті EUR з вказаною в інвойсі GR-U22/023 від 26.09.2022 валютою USD виникли у зв`язку з тим, що статистичною грошовою одиницею митниці Литви та ЄС є ЕВРО, а тому, для зручності звірки сум в експортних деклараціях і у відвантаженому інвойсі був повідомлений курс USD до EUR станом на 26.09.2022 та вказана сума експортної декларації в доларах США.

Крім того, листом № 9-04 від 30.09.2022 ТзОВ «Латком» повідомило митний орган, що відповідачу були надані усі необхідні документи в підтвердження митної вартості ввезеного на територію України товару.

Однак, 30.09.2022 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000195/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови).

В графі 33 вказаного рішення вказано, що митна вартість товарів №1, 2, 4, 14 , які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією Подані декларантом до митного оформлення товару за митною №UA205140/2022/068606 документи містять розбіжності, зокрема: в деклараціях країни відправлення Литва 22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022, 22LTVC0100EK2467F4 від 26.09.2022 вказана вартість товарів в валюті EUR, тоді як в інвойсі №GR-U22/023 від 26.09.2022 вартість в дол. СІІІА, що передбачено п.3.1 контракту 4/UAB від 01.07.2019. Відповідно п.4.1 контракту 4/UAB від 01.07.2019 вказано, що товар поставляється партіями, згідно замовлень покупця, на умовах FCA Шауляй (Siauliai). Постачальник користується складом, розташованим за адресою SIAULIAI, Bielskio 30 A, Siauliai, LithuaniaLT-76147 на основі договору, заключеного з UAB «Siauliu Tiekimo Baze», однак вказаний договір не наданий, його умови невідомі. Прайс-лист б/н від 15.09.2021 не містить інформації щодо умов поставки товару. Країною походження товарів є Китай, як зазначено в гр.34 митної декларації, тоді як в гр.44 під кодом 4404 вказано договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник GRUNNTECH GmbH.DE. Відвантаження здійснено не з площі продавця, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, однак, відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано.

У спірному рішенні вказано, що декларант надав наступні документи: прибуткові накладні (звіт ЕККА №22 від 29.06.2022, №21 від 28.06.2022, №20 від 27.06.2022); видаткові накладні (№281 від 27.06.2022, №286 від 29.06.2022, №285 від 29.06.2022, №284 від 27.06.2022, №282 від 27.06.2022, №283 від 27.06.2022); платіжні документи (№134 від 27.07.2022, №130 від 14.07.2022, №128 від 01.07.2022); інформацію підприємства про структуру собівартості і визначення мінімальної ціни товару від 24.06.2022; каталог цін на продукцію 2019/2020.

Також у рішенні вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні: №1 - 9,10Дол. США/кг за МД №UA205050/2022/057116 від 11.09.2022; №2-6,71 дол. США/кг за МД №UA209140/2022/092715 від 09.09.2022; №4-6,16 дол. США/кг за МД №UA205050/2022/061326 від 27.09.2022; №14-7,93 дол. США/кг за МД №UA205050/2022/057116 від 11.09.2022,

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/069636 від 03.10.2022.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 53 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: пакувальний лист 6/н від 26.09.2022, інвойс GR-U22/023 від 26.09.2022, CMR А №606541 від 26.09.2022, декларацію про походження товару GR-U22/023 від 26.09.2022, рахунок-фактуру на перевезення №3B-0000582 від 29.09.2022, лист про не страхування вантажу №9-02 від 29.09.2022, прайс-лист б/н від 15.09.2021, договір поставки №4/UAB від 01.07.2019, додаткову угоду від 15.09.2021 до Договору поставки, додаток №1 від 15.09.2021 до Договору поставки, додаткову угоду від 26.01.2022 до Договору поставки, договір на перевезення №879 від 03.03.2020, заявку на перевезення б/н від 19.09.2022, експортну декларацію №22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022, експортну декларацію №22L7VC0100EK2467F4 від 26.09.2022.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, адже згідно з договором від 01.07.2019 №4/UAB ціна на товар узгоджується в рахунках (інвойсах); в ціну товару включається вартість тари (упакування).

Визначені пунктом 4.1 договору від 01.07.2019 №4/UAB умови поставки товару (партіями зі складу) на умовах «Інкотермс-2010» означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав товар перевізнику.

Відповідно до інвойсу GR-U22/023 від 26.09.2022 ціна товару становить 143793,09 дол. США, що відповідає ціні, яка у вантажно- митній декларації № UA205140/2022/068606 (а. с. 136-155).

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Однак зі змісту договору від 01.07.2019 №4/UAB, а також з інвойсу не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із поставкою йому товару.

На думку суду, відповідач в повідомленні декларанту та пізніше у спірну рішенні безпідставно вказав про розбіжності в поданих декларантом документах з покликанням на ту обставину, що країною походження товарів є Китай, як зазначено в гр.34 митної декларації, тоді як в гр.44 під кодом 4404 вказано договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник GRUNNTECH GmbH.DE.

Відповідно до частини шостої статті 43 МК України декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Нормами частини першої статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

З урахуванням зазначеного суд погоджується із доводами позивача про те, що прайс-лист не є документом, який підтверджує походження товару. У свою чергу країною виробником імпортованих з Литви товарів 1, 2, 4, 14 є Китай, про що декларант прямо вказав в гр. 34 митної декларації №UA205140/2022/068606 від 29.09.2022, що не може свідчити про наявність розбіжностей як таких.

Щодо твердження відповідача про те, що в деклараціях країни відправлення Литва 22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022, 22LTVC0100EK2467F4 від 26.09.2022 вказана вартість товарів в валюті EUR, тоді як в інвойсі №GR-U22/023 від 26.09.2022 вартість в дол. СІІІА, що передбачено п.3.1 контракту 4/UAB від 01.07.2019, суд зауважує, що розбіжності у валюті, яка вказана в експортних деклараціях 22LTLC0100EK222917 та 22L7VC0100EK2467F4 від 26.09.2022 в валюті EUR з вказаною в інвойсі GR-U22/023 від 26.09.2022 валютою USD виникли у зв`язку з тим, що статистичною грошовою одиницею митниці Литви та ЄС є ЕВРО, а тому, для зручності звірки сум в експортних деклараціях і у відвантаженому інвойсі був повідомлений курс USD до EUR станом на 26.09.2022 та вказана сума експортної декларації в доларах США, про що була надана позивачем митному органу обгрунтована інформація

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в доларах США, зазначеній в інвойсі, та у деклараціях країни відправлення Литва 22LTLC0100EK222917 від 26.09.2022, 22LTVC0100EK2467F4 від 26.09.2022, яка зазначена в євро, не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до умов договору поставки від 01.07.2019 №4/UAB вартість товару визначається в доларах США та узгоджується сторонами у рахунках (інвойсах). Згідно з наданими до митного оформлення інвойсі вартість партії товару визначалась в доларах США. Тобто вартість товарів у Євро сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Ціна в експортній декларації є меншою за задекларовану та може бути наслідком коливання різниці курсів валют (офіційного та комерційного) та така різниця є незначною, що не вказує на заниження підприємством митних платежів з цих підстав.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця (якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист, каталог виробника декларант подавав разом із митною декларацією.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2022/000195/2 від 30.09.2022 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.11.2022 №37.

Оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000195/2 від 30.09.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Латком» (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Львівська, 63, код ЄДРПОУ 42770680) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) судові витрати у сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський