Ухвала

від 20.09.2022 по справі 757/30845/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30845/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Ковалівській В.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1: Орленка А.О. ,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника відповідача-3: Іванова А.В.,

третьої особи-1: не з`явилась,

третьої особи-2: не з`явилась,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Слово і Діло» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Слово і Діло», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач-2, НАБУ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Слово і Діло» (далі - відповідач-3, ТОВ «ІА «Слово і Діло»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора України Венедіктової Ірини Валентинівни (далі - третя особа-1, Генеральний прокурор України Венедіктова І.В.), директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича (далі - третя особа-2, директор НАБУ Ситник А.С.), в якому просить визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену відповідачами, про те, що «начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, працюючи в правоохоронних органах, набув у власність цінні папери та корпоративні права на суму 3,6 млн. грн., які внесені його дружиною ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ «КУА ДІКВ-Л», тобто на суму, яка більш ніж у 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і значно перевищує офіційний дохід його сім`ї»; зобов`язати відповідачів спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом розміщення на своїх офіційних сайтах протягом десяти робочих днів після набрання судовим рішенням в даній справі законної сили наступного тексту спростування: «Інформація, яка поширювалася працівниками Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України, Національного антикорупційного бюро України та розміщувалася на сайті «аналітичний портал Слово і Діло» про те, що «начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, працюючи в правоохоронних органах, набув у власність цінні папери та корпоративні права на суму 3,6 млн. грн., які внесені його дружиною ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ «КУА ДІКВ-Л», тобто на суму, яка більш ніж у 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і значно перевищує офіційний дохід його сім`ї, є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності»; стягнути з відповідачів на користь позивача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що наприкінці 2016 - початку 2017 року прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Подгорцем С.В. був складений рапорт від 20.01.2017 року № 06-134вн-17, у якому він виклав факти про те, що «начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, працюючи в правоохоронних органах, набув у власність цінні папери та корпоративні права на суму 3,6 млн. грн., які внесені його дружиною ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ «КУА ДІКВ-Л», тобто на суму, яка більш ніж у 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і значно перевищує офіційний дохід його сім`ї». При цьому прокурор послався на неправдиве повідомлення ГФОГПК «Спас АТ» від 16.01.2017 року.

Зазначені недостовірні відомості про позивача були поширені службовою особою Офісу Генерального прокурора та мали наслідком відкриття стосовно позивача двох кримінальних проваджень, які згодом були об`єднанні в одне з № 42017000000000137 від 20.01.2017 року.

Досудове розслідування було доручено групі детективів четвертого відділу детективів третього підрозділу головного підрозділу детективів НАБУ.

Вказані вище недостовірні відомості були поширені детективом НАБУ Шевченко В.І. за погодженням з прокурором САП Подгорцем С.В. у клопотанні, поданому до суду, а у подальшому в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, яка була оприлюднена на офіційному сайті «Судова влада» без зазначення персональних даних позивача.

Проте 26.06.2018 року на сайті «аналітичний портал Слово і Діло» в електронному виді без зазначення автора та з посиланням на вказану вище ухвалу була викладена аналогічна за змістом недостовірна інформація із зазначенням персональних даних позивача.

На час звернення до суду з цим позовом вказана недостовірна інформація знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет та завдає шкоди позивачу на повагу до гідності, честі та ділової репутації, зокрема, позивач вважає, що це спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, НАБУ, ТОВ «ІА «Слово і Діло», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора України Венедіктової І.В., директора НАБУ Ситника А.С., про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди та призначено підготовче засідання у справі на 18.05.2021 року.

У зв`язку із смертю судді підготовче засідання, призначене на 16.09.2021 року, знято з розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, НАБУ, ТОВ «ІА «Слово і Діло», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора України Венедіктової І.В., директора НАБУ Ситника А.С., про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди прийнято до свого провадження суддею та призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року відкладено розгляд справи на 11.04.2022 року.

14.02.2022 року до суду надійшов відзив відповідача-3 на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що спірна інформація була отримана відповідачем-3 з офіційних відкритих джерел і знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідачем-3 були зроблені висновки, що саме позивача стосувалась ця інформація; вона була поширена у тому самому вигляді, у якому знаходилась в офіційних джерелах без внесення змін та зазначення висновків. Позивач не надав належних доказів, що ця інформація є недостовірною. Також відповідач-3 вважає, що при розгляді справи суд повинен дати оцінку доводам позивача про те, що позовна давність до заявлених вимог не спливла. Крім того, позивач не довів спричинення йому відповідачами моральної шкоди.

14.02.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача-3, у якому він просить закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

17.02.2022 року до суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву, у якому він просить в частині вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформації, розповсюдженої відповідачами (Генеральною прокуратурою України та НАБУ), зобов`язання спростувати таку інформацію, провадження у справі закрити, в іншій частині вимог до Офісу Генерального прокурора відмовити.

Відзив обґрунтований тим, що Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 року № 139, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 року за № 680/28810, а також Інструкцією про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 року № 125, прямо передбачено складання прокурором рапорту на ім`я керівника про виявлення ним фактів, що мають ознаки кримінального правопорушення. Твердження позивача про порушення його прав є безпідставними, оскільки спірну інформацію отримано в ході досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, у порядку цивільного судочинства не може розглядатись спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки оцінка такої інформації надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Крім того, позивач не довів спричинення йому відповідачами моральної шкоди.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року відкладено розгляд справи на 20.09.2022 року.

Дослідивши клопотання відповідача-3 про закриття провадження у справі та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.ст. 297, 299 Цивільного кодексу України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 93 цього Кодексу сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 757/4403/16-ц міститься правовий висновок, що у порядку цивільного судочинства не можна розглядати спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід і здобуті результати, оскільки таку інформацію слід оцінювати у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 міститься правовий висновок, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Так, предметом позову у цій справі є оскарження інформації, яка була поширена: прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання обвинувачення та представництва в суді САП у службовому рапорті, що мало наслідком відкриття стосовно позивача двох кримінальних проваджень, які згодом були об`єднанні в одне за № 42017000000000137 від 20.01.2017 року; детективом НАБУ за погодженням з прокурором САП у клопотанні, поданому до суду; в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, яка була оприлюднена на офіційному сайті «Судова влада»; на сайті «аналітичний портал Слово і Діло» в електронному виді без зазначення автора та з посиланням на вказану вище ухвалу. Предметом позову також є відшкодування моральної шкоди відповідачами, що є похідною вимогою від вказаної вище основної.

Доводити недостовірність інформації, здобутої під час досудового слідства органом досудового розслідування, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює прокурор, слідчий, детектив тощо.

У цивільній справі недопустимою є оцінка достовірності висновку відповідного органу або посадової особи цього органу, одержаного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, справі про адміністративне правопорушення, дисциплінарній, іншій справі.

Суд вважає, що відносини у цій справі виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні.

Отже, позовна заява позивача у цій справі стосується обставин, які виникли у кримінальному процесі, поширення відповідної інформації щодо наявності ознак складу кримінального правопорушення в діях позивача, що було спрямоване на виконання завдань кримінального провадження, відтак ці обставини підлягають встановленню та доказуванню/спростуванню саме в кримінальному процесі, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, розгляд заявлених позивачем вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки після відкриття провадження у цій справі судом встановлено, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, клопотання представника відповідача-3 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, НАБУ, ТОВ «ІА «Слово і Діло», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора України Венедіктової І.В., директора НАБУ Ситника А.С., про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Слово і Діло» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Слово і Діло», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Слово і Діло», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника Артема Сергійовича, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - закрити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Є.С. Хайнацький