Ухвала

від 12.01.2023 по справі 757/37868/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37868/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПП «Інформ-Комфорт» в порядку ст. 303 КПК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ПП "ІНФОРМ-КОМФОРТ" на бездіяльність слідчого ГСУ НПУ яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку в рамках кримінального провадження №12022000000000467.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 06 вересня 2022 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , під час якого незаконно було вилучено майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження та не було зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 року, а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді № 757/21478/22-к, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала та просила задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився .

Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022000000000467 від 31.05.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 року, дозвіл на проведення обшуку слідчим слідчої групи ГСУ НП України у кримінальному провадженні № 12022000000000467 від 31.05.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення:

- комп`ютерного обладнання, у тому числі: серверного обладнання, магнітних та електронні носіїв інформації, флеш накопичувачів та інших носіїв інформації, що використовуються для здійснення протиправної діяльності, обліку клієнтів та листування з клієнтами;

- мобільних терміналів, у тому числі, що застосовує технологію IP-телефонії, засобів стільникового зв`язку, сім-карт мобільних операторів, які використовувались під час вчинення кримінальних правопорушень;

- комп`ютерного обладнання (в тому числі носіїв інформації: флеш-накопичувачів, жорстких дисків), за допомогою яких виготовлялися договори купівлі-продажу пального, що надавались потерпілим;

- документів (реєстраційних та бухгалтерських) та печаток підконтрольних підприємств, реквізити, яких використовувалися для введення в оману потерпілих, а саме: ТОВ «Астрея-МК» (ЄДРПОУ 41598083), ТОВ «ХiмКлiнiнг» (ЄРДПОУ 44210776) та ТОВ «АК Просторпрод» (ЄРДПОУ 44074239);

- статутних, реєстраційних та фінансово-господарських документів і печаток інших підприємств, що не зареєстровані за цією адресою;

- банківських карток, виданих на юридичних та фізичних осіб, які не зареєстровані та не мешкають за вказаною адресою, а також паспортів осіб, що не зареєстровані та не мешкають за вказаною адресою; довідок про присвоєння вказаним особам ідентифікаційних номерів, а також копій зазначених документів;

- документів та відомостей, які свідчать про видачу коштів з банківських рахунків;

- коштів, отриманих унаслідок вчинення шахрайських дій та використання схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- чорнових записів та зіпсованих документів, блокнотів, робочих зошитів..

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 06 вересня 2022 року за адресою АДРЕСА_1, майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ПП «Інформ-Комфорт» законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ПП «Інформ-Комфорт» відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПП «Інформ-Комфорт» в порядку ст. 303 КПК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1