Постанова

від 23.10.2007 по справі 45/504-а-38/260-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/504-А-38/260-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.10.2007р.м.Київ№ 45/504-А-38/260-А

10 год. 15 хв.

За позовомНаціональної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

ДоКабінету Міністрів України

Провизнання недійсним розпорядження від 18.07.2005р. №270-р

Головуючий суддя Власов Ю.Л.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Паламар П.І.

                        Секретар судового засідання Долга О.Р.

Представники:

Від позивачаГромніцький Ю.

Від відповідачаКовтун Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсним розпорядження від 18.07.2005р. №270-р “Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” на державну частку в його статутному фонді” повністю з моменту його прийняття, та зобов'язання оприлюднити резолютивну частину рішення про визнання недійсним оспорюваного розпорядження в такий самий спосіб, в який було оприлюднене оспорюване розпорядження.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Прийняття рішення про порядок розподілу прибутку НАК Нафтогаз України“, в тому числі терміну та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належать до компетенції спостережної ради НАК “Нафтогаз України”. Видавши спірне розпорядження, Відповідач порушив вимоги ст.116, 117 Цивільного кодексу України, ст.10, 11 Закону України “Про господарські товариства”, а також пункти 10.2.1., 10.2.2. Статуту Позивача.

Позивач є власником 27114256 іменних акцій ВАТ “Укрнафта”, Відповідач втрутившись спірним розпорядженням у відносини з реалізації Позивачем свого права власності на доходи (дивіденди) порушив приписи ст.6 Господарського кодексу України та ст.319 Цивільного кодексу України.

Проект спірного розпорядження був направлений на адресу Позивача головним розробником цього проекту (Міністерством фінансів України) лише 18.07.05р. листом, і був отриманий Позивачем 21.07.05р., спірне розпорядження було прийнято в той же день 18.07.05р., що позбавило Позивача можливості внести свої зауваження та пропозиції. Таким чином, розпорядження Відповідача було прийнято з порушенням приписів п.14 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №915.        

Відповідач заперечив проти задоволення заявленого Позивачем позову з огляду на наступне. Позивач посилається на підпункт 10.2.1. пункту 10 статуту, згідно з яким управління компанією здійснює спостережна рада компанії, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.46 Закону України “Про господарські товариства”, ст.160 Цивільного кодексу України, спостережна рада представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів та здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу, а також захист прав акціонерів товариства. Відповідно до п.5 статуту засновником та акціонером компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. У п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 “Про утворення НАК “Нафтогаз України” зазначено, що 100 відсотків акцій компанії, які випускають на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності. Згідно з п.10.1 та п/п.10.2.2 п.10.2. статуту вищим органом управління компанії є загальні збори акціонерів. Таким чином, прийняття рішення про порядок розподілу прибутку, термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) належить до компетенції загальних зборів акціонерів компанії, що також передбачено п.1 ст.116 ЦКУ. Оскільки вищим органом компанії були та залишаються загальні збори акціонерів і Відповідач є єдиним акціонером, то функцію загальних зборів виконує Відповідач.

Відповідач спірним розпорядженням не втручався в господарську діяльність компанії, оскільки він є єдиним акціонером та не порушував норм, передбачених ч.6 ст.319 Цивільного кодексу України та ст.6 Господарського кодексу України, а лише здійснював свої повноваження, передбачені статутом та законодавством.

Твердження Позивача про порушення порядку погодження спірного розпорядження не відповідають дійсності, оскільки абз.2 п.11 розділу VІ Регламенту передбачено узгодження проекту розпорядження з органами виконавчої влади, установами та організаціями, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, до компетенції яких належить питання, що стосується положень проекту постанови, реалізація яких матиме суспільні та економічні наслідки, зобов'язані брати участь у його розробленні та опрацюванні. Згідно з підп.1.2. п.1 статуту Позивача, останній є державним акціонерним товариством відкритого типу, тобто суб'єктом господарської діяльності, та не належить до системи органів виконавчої влади. Тому головний розробник спірного розпорядження не зобов'язаний надсилати його для погодження Позивачу.                

17.11.2005р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №45/504, відповідно до якого позов був задоволений частково, розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.05р. №270-р було визнано недійсним з моменту його прийняття.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.07р. постанова Господарського суду м. Києва від 17.11.05р. у справі №45/504 була залишена без змін.   

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.07р. постанова Господарського суду м. Києва від 17.11.2005р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.03.07р. у справі №45/504 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Господарським судом заслухані пояснення сторін, досліджені подані докази. За результатами слухання сторін, дослідження доказів, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.2. статуту Позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747, Позивач є державним акціонерним товариством відкритого типу.

Відповідно до п.5.1, 5.2. статуту Позивача засновником Позивача є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами Позивача є держава в особі Кабінету Міністрів України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Позивача в особі Фонду державного майна України після передачі йому акцій Позивача, визначених для продажу з прийнятим рішенням про приватизацію майна, юридичні особи різних форм власності та громадяни, що набули права власності на акції Позивача в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.

Згідно з п.5.3. статуту Позивача акціонери мають право, в тому числі, брати участь у розподілі прибутку Позивача та отримувати його частку (дивіденди). Згідно з п.6.2. статуту Позивач є власником дивідендів за акціями, які належать Позивачу.   

Відповідно до п.10.2.1 статуту Позивача вищим органом управління Позивача є загальні збори акціонерів. У період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна Позивача, повноваження вищого органу управління Позивача, визначені цим статутом, здійснює спостережна рада Позивача, склад якої затверджується Відповідачем.

Відповідно до п.10.3.1. статуту Позивача у період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна Позивача, персональний склад спостережної ради Позивача, в тому числі її голова, затверджується Відповідачем.

Відповідно до п.10.4.2. статуту Позивача у період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна Позивача та продажу не менше 60 відсотків його акцій, голова правління, заступники голови правління та члени правління призначаються Відповідачем.         

Відповідно до сертифікату серії А №1, власником простих іменних акцій ВАТ “Укрнафта” в кількості 27114256 є Позивач.

Згідно з п.5 витягу з протоколу №35 засідання Кабінету Міністрів України від 13.07.2005р., було вирішено прийняти розпорядження “Про перерахування до Державного бюджету України дивідендів, нарахованих на акції, що належать державі у статутному фонді ВАТ “Укрнафта”, доручивши Мінфіну та НАК “Нафтогаз України”, Секретаріату Кабінету Міністрів України оформити його у триденний строк відповідно до регламентних вимог.   

Відповідно до довідки від 15.07.05р. про погодження проекту Кабінету Міністрів України “Про перерахування до Державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” на державну частку в його статутному фонді, вказаний проект розпорядження погоджено без зауважень Міністром економіки України, Міністром фінансів України, Міністром юстиції України.    

Згідно з п.1 пояснювальної записки від 15.07.05р. до проекту розпорядження Відповідача “Про перерахування до Державного бюджету України дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” на державну частку в його статутному фонді, проект розпорядження Кабінету Міністрів України “Про перерахування до Державного бюджету України дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” на державну частку в його статутному фонді, розроблено з метою забезпечення виконання пункту 18 ст.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”. Відповідно до п.2 вказаної записки метою проекту розпорядження Відповідача є забезпечення виконання Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” в частині надходження дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.  

18.07.2005р. Відповідачем було прийнято розпорядження №270-р “Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” на державну частку в його статутному фонді”, відповідно до якого НАК “Нафтогаз України” було зобов'язано забезпечити протягом місяця перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році на державну частку в його статутному фонді.   

За вказаних встановлених обставин Господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

Відповідно до п.5 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.   

Відповідно до ст.114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри України, міністри.

Згідно з ч.1 ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.  

          Отже, Відповідач згідно з переліченими вище правоположеннями є колегіальним органом, який має повноваження видавати обов'язкові для виконання розпорядження та здійснювати управління об'єктами, що знаходяться у державній власності.  

Відповідно до п.18 ст.2 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” установлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

          Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", була утворена Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства.

          Згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 до переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" було включено 50 відсотків акцій плюс одна акція ВАТ “Укрнафта”. Відповідно до п.9 вказаної постанови установлено, зокрема, що 100 відсотків акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж.

          Як встановлено судом, згідно з статутом Позивача затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747, Позивач є державним акціонерним товариством відкритого типу, засновником Позивача є держава в особі Відповідача. Акціонерами Позивача є держава в особі Відповідача до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Позивача в особі Фонду державного майна України. Як встановлено судом, в статуті Позивача вказано, що Позивач є власником дивідендів за акціями, які належать Позивачу.   

Як встановлено судом, п.10.2.1, 10.3.1., 10.4.2. статуту Позивача передбачено, що вищим органом управління Позивача є загальні збори акціонерів. У період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна Позивача, повноваження вищого органу управління Позивача, визначені цим статутом, здійснює спостережна рада Позивача, склад якої в тому числі її голова затверджується Відповідачем, голова правління, заступники голови правління та члени правління призначаються Відповідачем.         

З наведених норм і правоположень вбачається, що Позивач є акціонером ВАТ «Укрнафта», засновником та єдиним акціонером Позивача на даний час є держава в особі Відповідача, повноваження вищого органу управління Позивача здійснює спостережна рада Позивача, склад якої затверджується Відповідачем.

Як встановлено судом 18.07.2005р. Відповідачем було прийнято розпорядження №270-р “Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” на державну частку в його статутному фонді”, відповідно до якого НАК “Нафтогаз України” було зобов'язано забезпечити протягом місяця перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ “Укрнафта” за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році на державну частку в його статутному фонді.

За своєю правовою природою вказане розпорядження є вказівкою власника належному йому товариству в особі його уповноважених органів (спостережна рада в особі її членів, правління Позивача) забезпечити, тобто прийняти необхідні рішення та вчинити необхідні дії для перерахування до державного бюджету коштів, які товариству були нараховані ВАТ «Укрнафта»у якості дивідендів. Оскільки, Відповідач є колективним органом, то така вказівка колективного органу була оформлена розпорядженням.

На виконання даної вказівки уповноважені органи Позивача, спостережна рада в особі її членів, яка виконує повноваження вищого органу управління Позивача, мали прийняти відповідне рішення про перерахування до державного бюджету коштів, які Позивачу були нараховані ВАТ «Укрнафта»у якості дивідендів, а правління Позивача повинно було вчинити необхідні дії по виконанню такого рішення спостережної ради та перерахуванню цих коштів.

Отже, спірним розпорядженням Відповідач не порушував ст.116, 117, 319 Цивільного кодексу України, ст.6, 10, 11 Закону України “Про господарські товариства”, п.10.2.1., 10.2.2. Статуту Позивача, оскільки не втручався в компетенцію спостережної ради і правління Позивача та у відносини реалізації Позивачем свого права власності на доходи, а лише як єдиний акціонер Позивача надав вказівку уповноваженим органам Позивача в особі їх членів забезпечити прийняття певних  рішень та вчинення певних дій, на що як власник Позивача мав право.

Відповідно до абз.7 підпункту “а” п.14 розділу VІ Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, в редакції на час прийняття спірного розпорядження, головний розробник проекту надсилає копії проекту заінтересованим органам для узгодження, у разі отримання зауважень до проекту опрацьовує їх та вносить необхідні поправки.

Відповідно до абз.2 п.11 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, в редакції на час прийняття спірного розпорядження, інші органи виконавчої влади, установи та організації, підпорядковані Кабінетові Міністрів, до компетенції яких належать питання, що стосуються окремих положень проекту постанови, реалізація яких матиме суспільні та економічні наслідки, зобов'язані брати участь у його розробленні та опрацюванні.

З вказаного вище випливає, що головний розпорядник зобов'язаний направити проект розпорядження органам виконавчої влади, установам або організаціям, які підпорядковані Кабінету Міністрів України, до компетенції яких належать питання, що стосуються окремих положень проекту розпорядження, які в свою чергу, зобов'язані брати участь у розробленні та опрацюванні проекту розпорядження.   

Як вбачається зі статуту Позивача, останній є акціонерним товариством відкритого типу, та не являється органом виконавчої влади, установою або організацією, підпорядкованою Кабінету Міністрів України. Отже, головний розпорядник не був зобов'язаний направляти Позивачу для узгодження проект цього розпорядження, а Позивач відповідно не був зобов'язаний брати участь у розробленні та опрацюванні цього проекту.       

За вказаних обставин суд вважає, що спірне розпорядження Відповідача не суперечить чинному законодавству України, тому  у позові Позивачу належить відмовити.

Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                      Ю.Л. Власов

Суддя                                                                                          С.А. Ковтун

Суддя                                                                                          П.І. Паламар

          Постанова складена та підписана 05.11.07р.