Ухвала

від 17.01.2023 по справі 240/34117/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

17 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/34117/22

категорія 112010102

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглянувши позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області, Житомирського районного центру соціальних служб про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області, викладені у листі від 21.11.2022 року №02-08-06/1208 щодо повернення без виконання виконавчого листа від 19.10.2021 року у справі №240/7842/21;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області здійснити дії щодо виконання виконавчого листа від 19.10.2021 року по справі №240/7842/21 про стягнення на користь Управління виконавчої дирекції Фонду з Житомирського районного центру соціальних служб заборгованість у розмірі 69748, 03 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що виконавчий лист про стягнення на користь Управління виконавчої дирекції Фонду з Житомирського районного центру соціальних служб заборгованості у розмірі 69748, 03 грн. Управлінням Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області повернуто без виконання. Такі дії відповідача позивач вважає необгрунтованими, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд зазначає таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 року позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (майдан ім. С.П.Корольова,2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41313540) до Житомирського районного центру соціальних служб (вул. Лесі Українки, 1, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 25923639) стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з Житомирського районного центру соціальних служб на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області заборгованість по сплаті страхових коштів в сумі 69748 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 03 копійки.

Вказане рішення набрало законної сили 24.08.2021 року.

На виконання вказаного рішення суду, видано виконавчий лист № 2687 2021 р. від 19.10.2021 року.

За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 року у справі №240/7842/21 видано виконавчий лист про стягнення з Житомирського районного центру соціальних служб на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області заборгованості по сплаті страхових коштів в сумі 69748 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 03 копійки.

З метою виконання вказаного рішення суду, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 14.11.2022 року звернулося із заявою до ГУ Державної казначейської служби України у Житомирській області.

Згідно листа ГУ Державної казначейської служби України у Житомирській області від 17.11.2022 року виконавчий лист перенаправлено за належністю до Управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області.

Листом від 21.11.2022 року Управлінням Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області виконавчий лист про стягнення з Житомирського районного центру соціальних служб на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області заборгованості по сплаті страхових коштів в сумі 69748 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 03 копійки повернуто без виконання, з посиланням на п.п. 3 п.9 ПКМ України від 30.08.2011 року №845 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників".

Вважаючи такі дії Управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області необгрунтованими, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області звернулося до суду.

Визначаючись щодо позовної заяви, суд керується такими мотивами.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вище зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17 та постановах Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №817/153/18, від 31.08.2022 у справі №540/3413/20.

За вказаних обставин суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій (бездіяльності), вчинених або не вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №380/9852/21 та від 12.10.2022 у справі №527/799/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили. рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Управління Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області Житомирського районного центру соціальних служб про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.М.Шимонович