Ухвала

від 10.01.2023 по справі 991/5676/22

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/5676/22

Провадження №11-сс/991/17/23

Слідчий суддя - ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

адвоката ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 та представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022, у кримінальному провадженні №42016060360000008 від 12.01.2016.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі по тексту - ВАКС) від 23.11.2022 було частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі по тексту - НАБУ) ОСОБА_10 , погоджене заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального (далі по тексту САП) прокурора ОСОБА_11 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме:

- 1/2 будинку (309,10 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будинок рибалки (347 кв.м.) за адресою: Житомирська область, сщ/рада Новогуйвинська, комплекс будівель та споруд № 1, будинок № 1;

- будинок (125,8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлову будівлю (АЗС з господарськими спорудами) (44,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку (0,0653 га) - кадастровий номер 1810136300:10:006:0017, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (0,1200 га) - кадастровий номер 1820980300:02:000:0804, за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, Водотиївська сільська рада;

- земельну ділянку (1,7499 га) - кадастровий номер 1822055600:01:000:0001, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Новогуйвинська селищна рада;

- земельну ділянку (2,0859 га) кадастровий номер 1822055600:01:000:0147, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Новогуйвинська селищна рада;

- земельну ділянку (0,9537 га) - кадастровий номер 1822055600:02:001:0233, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське;

- земельну ділянку (0,2282 га) - кадастровий номер 1822086500:01:001:0041, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку (0,1500 га) - кадастровий номер 3221286400:03:002:0166, за адресою: Київська область, Броварський район, Погребська сільська рада;

- земельну ділянку (1038,1456 кв.м.) кадастровий номер 0124384700:04:001:0181, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку (1,5245 га) - кадастровий номер 2623688301:01:002:0154, за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н., Черганівка с., урочище «Волійця»;

- автомобіль ГАЗ 31021, державний номер НОМЕР_2 , (VIN № НОМЕР_3 );

- корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ «Українські будівельні ресурси та матеріали» (ЄДРПОУ 35290112), яка відповідає розміру його внеску до статутного капіталу у сумі 99 960,00 грн;

- корпоративні права на частку у розмірі 99% (8 729 300,00 грн) в статутному капіталів ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Брек» (ЄДРПОУ 37622434);

- корпоративні права на частку у розмірі 100 % (1223176,89 грн) в статутному капіталів ТОВ «Енерг-Оіл» (ЄДРПОУ 39653066).

Також, вказаною ухвалою накладено арешт на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), що належить підозрюваному ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме:

- нежитлову будівлю (магазин) (49,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_6;

- земельну ділянку (0,0653 га) - кадастровий номер 1810136300:10:006:0017, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (0,1000 га) - кадастровий номер 1810700000:01:005:0104, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку (0,1500 га) - кадастровий номер 1822055600:01:000:0833, за адресою: АДРЕСА_8;

- земельну ділянку (0,0311 га) - кадастровий номер 1822055600:03:001:0039, за адресою: АДРЕСА_6 .

- автомобіль VOLVO XC90, державний номер НОМЕР_5 (VIN № НОМЕР_6 );

- автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, державний номер НОМЕР_7 (VIN № НОМЕР_8 );

- корпоративні права на частку у розмірі 1 % (175,00 грн) в статутному капіталі ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Брек» (ЄДРПОУ 37622434).

На обґрунтування ухвали слідчим суддею зазначено, що Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у вчиненні за попередньою змовою розтрати державного майна в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 інкримінується, що він будучи директором Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» вчинив розтрату державного майна - матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які перебували у його віданні, на суму 4 532 400 грн., а саме 20 двигунів УТД-20.

21.11.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

За наслідками розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя, спираючись на матеріали, додані до клопотання, дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя виходив з наступного.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років конфіскацією майна. Крім того, у відповідності положень ст.96-2 КК України, у даному кримінальному провадженні існує можливість застосування спеціальної конфіскації.

Згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.01.2002 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей Держгеокадастру та інформаційного ресурсу «НАІС(ДАІ)», а також Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є власниками низки об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів та корпоративних прав.

Відтак, на усе майно, за винятком майна, виключеного з цивільного обороту, набуте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 10.01.2002 по теперішній час і яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, може бути накладено арешт у відповідності до п.3 ч.2 ст.170 КПК України, як на майно, що може підлягати конфіскації.

Врахувавши правову підставу для арешту майна, можливість застосування конфіскації майна як виду покарання, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно, що знаходиться у власності ОСОБА_8 а також на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_9 , але яке також належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 .

Також слідчий суддя дійшов висновку, що не підлягає задоволенню клопотання детектива в частині накладення арешту на майно ОСОБА_9 , а саме на 1/2 частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , у зв`язку з тим, що вказане нерухоме майно є її особистою власністю на підставі договорів дарування.

Крім того, слідчий суддя виходячи з того, що детективом не доведено, що майно, яке було набуте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 після 2014 року, одержане внаслідок вчинення злочину або є доходом від незаконної діяльності чи було придбане за грошові кошти, які були одержані злочинним шляхом, відсутні підстави для застосування положень пунктів 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а відтак для накладення арешту на майно ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді ВАКС від 23.11.2022, 01.12.2022 захисником підозрюваного ОСОБА_8 та представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_6 було подано апеляційні скарги із доповненнями, у яких адвокат прохав вказану вище ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна.

У якості підстав для задоволення апеляційних скарг адвокатом зазначено, що вказана ухвала підлягає скасуванню, оскільки є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що підтверджується наступними доводами.

Орган досудового розслідування був обізнаний, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є законними власниками об`єктів рухомого та нерухомого майна. При цьому, слідчий суддя, за відсутності належного обґрунтування у клопотанні необхідності його розгляду без власників, цілком безпідставно не вжив заходів щодо виклику у судове засідання законних власників. Дана обставина унеможливила надання власниками майна заперечень по суті клопотання, чим в цілому було порушене їх право на захист, що є істотним порушенням норм процесуального права.

Клопотанням про арешт майна не містить обґрунтування правової підстави та мети накладення арешту на об`єкти рухомого та нерухомого майна, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб.

ОСОБА_9 не є підозрюваною у кримінальному провадженні №42016060360000008, і її майно не може підлягати конфіскації, в порушення цього арешт накладається і на належне їй майно що перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_8 , що унеможливлює здійснення нею права на вільне володіння таким майном.

3. Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційних скарг та наполягав на їх задовольнити, з мотивів викладених в скаргах.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, оскільки рішення слідчого судді є законним обґрунтованим та вмотивованим. Додатково пояснив, що у зв`язку з існуванням ризику переоформлення майна власниками, розгляд клопотання здійснювався без їх повідомлення. Звертаючись з клопотанням детектив виходив з відомостей, отриманих з відповідних державних реєстрів та баз даних. Враховуючи необхідність підготовки та розгляду клопотання у стислий час, стороною обвинувачення не аналізувались правові підстави набуття ОСОБА_9 об`єктів нерухомого майна. У разі, коли ОСОБА_9 вважає, що арешт накладений на майно, на яке не розповсюджується режим спільної сумісної власності, вона має право звернутись з відповідним клопотанням в порядку ст.174 КПК України.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про дату час та місце судового розгляду повідомлялись судом належним чином (т.4 а.с. 150 - 151), в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Виходячи з положень ч.4 ст.405 КПК України та враховуючи належне представництво їх інтересів у суді апеляційної інстанції, апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині здійснення слідчим суддею розгляду клопотання про арешт майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без їх повідомлення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно ч.2. ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, з метою забезпечення арешту майна, збереження належності відповідних майнових активів, стосовно яких ставиться питання про арешт, з метою недопущення відчуження майна особи, щодо якої здійснюється провадження, слідчий суддя вважає за необхідне розглядати вказане клопотання без участі підозрюваного та володільця майна або його представника, оскільки вбачається наявність ризику розпорядження такими активами або майном.

В даному випадку застосування положень ч.2 ст.172 КПК України є дискрецією слідчого судді, наданою законодавцем, що цілком корелюється з завданнями кримінального провадження.

Відсутність власників майна чи їх представників під час розгляду в порядку ч.2 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна не є порушенням норм процесуального права та не призводить до порушення права володільців такого майна, оскільки, відповідно до ст. 309, ухвала, слідчого судді, постановлена за результатами такого розгляду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, якій в даному випадку виступає як суд факту та права. При цьому апелянт не обмежений законодавцем в праві ставити перед судом апеляційної інстанції питання щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження, та дотримання слідчим суддею в цілому вимог ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Таким чином, даний довід апеляційної скарги відхиляється колегією суддів.

Щодо доводів апеляційних скарг в частині відсутності обґрунтування правової підстави та мети накладення арешту на об`єкти рухомого та нерухомого майна, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову та наслідків арешту майна для інших осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може підлягати конфіскації.

Пунктом 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. При цьому, відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 в межах кримінального провадження №42016060360000008 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т.1 а.с. 13 - 21). В свою чергу, вказаною нормою передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тобто, в даному випадку застосування конфіскації майна як різновиду покарання спеціально передбачене у відповідній статті Особливої частини КК України.

При цьому, можливість накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України не перебуває у залежності від наявності шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи наявності цивільного позову.

Щодо визначення обсягу майна, яке може підлягати конфіскації у разі призначення судом такого виду покарання, то колегія суддів звертає увагу, що таке питання не може вирішуватися слідчим суддею на етапі досудового розслідування кримінального провадження під час розгляду клопотання про арешт майна, а віднесене законодавцем до питань, які слід вирішувати суду в порядку, визначеному ст.368 КПК України.

Таким чином, слідчим суддею цілком правильно оцінені доводи клопотання про арешт майна в частині накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_8 . А застосований вид обтяження - обмеження права розпорядження арештованим майном є цілком збалансованим відносно як прав самого власника майна так і третіх осіб. В свою чергу слідчим суддею не встановлено підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг щодо неправомірності накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_9 та яке перебуває у спільній сумісній власності з ОСОБА_8 , враховуючи, що ОСОБА_9 не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №42016060360000008, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, передбаченого санкцією ч.5 ст.191 КК України.

Виходячи з положень п.3 ч.2 ст.170 КПК України, змісту та суті конфіскації майна як покарання, визначених ст.59 КК України, та принципу індивідуалізації покарання, закріпленого у ст.65 КК України, арешт може бути накладений на майно, власником якого є підозрюваний, в даному провадженні - ОСОБА_8 .

Одночасно з цим слід враховувати, що відповідно до положень Цивільного та Сімейного кодексів України особа може бути власником (співвласником) майна, хоча при цьому не бути його титульним власником.

Так, виходячи із положень ст.368 Цивільного кодексу України та ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, та враховуючи факт перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі з 10.01.2002 р. по теперішній час, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності також належить майно, набуте ОСОБА_9 , починаючи з вказаної дати.

Як правильно зазначено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, хоча конфіскації як виду покарання може підлягати лише частка у спільному майні особи, відносно до якої застосовується таке покарання, під час вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя не має права вирішувати питання про визначення часток у спільному майні та виділенні їх в натурі. Так само це питання не може і вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки спори щодо приналежності майна та визначення часток у ньому мають вирішуватись виключно у порядку цивільного судочинства, а визначення часток у спільному майні засудженої особи має відбуватись під час виконання вироку суду, яким призначене покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в частині накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_9 та яке належить ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що слідчий суддя помилково визначив право спільної сумісної власності ОСОБА_8 на частину об`єктів нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_9 .

Так, слідчим суддею накладено арешт на земельну ділянку (0,0653 га) з кадастровим номером 1810136300:10:006:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_8 належить 327/653 вказаної земельної ділянки, в той час як ОСОБА_9 належить частка в розмірі 326/653 (т.3 а.с. 76-77). За таких обставин, враховуючи, що частка підозрюваного ОСОБА_8 у спільному майні вже визначена, слідчий суддя не мав накладати арешт на дану земельну ділянку в цілому, а лише виключно на частку, належну ОСОБА_8 в розмірі 327/623.

Крім того, матеріали провадження, на підставі яких слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення, свідчать про те, що низка об`єктів нерухомого майна може належати ОСОБА_9 на праві приватної власності, в силу приписів ст.57 Сімейного кодексу України, визначають особистою приватною власністю дружини чоловіка майно набуте під час шлюбу внаслідок приватизації.

Відповідно до матеріалів провадження, підставою набуття ОСОБА_9 права власності на нежитлову будівлю (магазин) площею 49,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , зазначено свідоцтво про право власності б/н від 17.05.2004 р., видане Виконкомом Новогуйвинської селищної ради (т.3 а.с. 65 - 66).

Право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 1810700000:01:005:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , набуто ОСОБА_9 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Коростенської міської ради 3 сесії 5 скликання від 25.05.2006 (т.3 а.с. 94 - 95).

Право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 1822055600:01:000:0833, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , набуто ОСОБА_9 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Новогуйвинської селищної ради 22 сесії 6 скликання №412 від 15.11.2012 (т.3 а.с. 98 - 99).

Відповідно до матеріалів провадження, доданих детективом до клопотання про арешт майна, земельна ділянка площею 0,0311 га з кадастровим номером 1822055600:03:001:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належить ОСОБА_9 на підставі державного акту ЯЛ 949211 від 09.03.2011 (т.3 а.с. 104 - 105). В той же час, відповідно до матеріалів, доданих до апеляційних скарг адвокатом ОСОБА_6 право власності на дану земельну ділянку набуто ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.08.2012 (т.4 а.с. 118).

Таким чином, детективом під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не було доведено, що перелічені земельні ділянки безсумнівно набуті ОСОБА_9 на підставі правочинів, які обумовлювали б набуття її чоловіком - ОСОБА_8 права спільної сумісної власності на них. За наявності неспростованих під час судового розгляду сумнів щодо набуття ОСОБА_8 права спільної власності на зазначені земельні ділянки, слідчий суддя не мав накладати арешт на такі об`єкти.

Відповідно до ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.

Статтею 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Колегія суддів констатує, що висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі в частині наявності правових підстав для накладення арешту на зазначені об`єкти нерухомого майна (нежитлову будівлю (магазин) та чотири земельні ділянки), спростовуються матеріалами провадження за клопотанням детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №42016060360000008, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді ВАКС від 23.11.2022 в частині вказаних об`єктів нерухомості.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , та про часткове задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , поданої в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 , у зв`язку з чим ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.22.2022 підлягає частковому скасуванню в межах задоволених вимог з постановленням нового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 - задовільнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 скасувати в частині накладення арешту на:

-нежитлову будівлю (магазин) (49,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_9;

-326/653- земельної ділянки (0,0653 га) кадастровий номер 1810136300:10:006:0017, за адресою: АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_9 ;

-земельну ділянку (0,1000 га) - кадастровий номер 1810700000:01:005:0104, за адресою: АДРЕСА_5 ;

-земельну ділянку (0,1500 га) - кадастровий номер 1822055600:01:000:0833, за адресою: АДРЕСА_8 ;

-земельну ділянку (0,0311 га) - кадастровий номер 1822055600:03:001:0039, за адресою: АДРЕСА_6 .

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 , погодженого заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про накладення арешту на вищевказане майно.

В решті апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4