Рішення

від 17.01.2023 по справі 340/5694/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/5694/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-149756-52 від 21.11.2019 в сумі 18091,26 грн. та зобов`язати ГУ ДПС у Кіровоградській області виключити з інформаційної системи ДПС у Кіровоградській області та індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 18091,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з бази даних реєстру боржників стало відомо по наявність виконавчого провадження про стягнення коштів на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-149756-52 від 21.11.2019 в сумі 18091,26 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою позивач взує, що він протягом періоду з січня 2017р. по листопад 2020р. працював на різних підприємствах, при цьому роботодавці здійснювали відповідні відрахування сум єдиного соціального внеску, що підтверджується довідками роботодавців, а тому у позивача не виникало обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок.

Зважаючи на вказані обставини, позивач зазначає про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-149756-52 від 21.11.2019 в сумі 18091,26 грн. та просить суд її скасувати.

Ухвалою суду від 19.12.2022р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.20), крім того, ухвалою суду від 19.12.2022 від ГУ ПФУ в Кіровоградській області витребувано довідку форми ОК-7 за період з 01.01.2017 по 21.12.2020 відносно позивача по справі (а.с.22).

Заперечуючи проти позову відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються. Зазначає, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа підприємець, та на дату формування вимоги, не перебував в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується реєстраційними та обліковими даними. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення підприємницької діяльності позивач прийняв лише 13.12.2022р. Враховуючи вказане, відповідач вважає, що позивач у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від його фінансового стану.

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В період з 05.02.1998р. по 13.12.2022р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у відповідача (а.с.33).

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.04.2016р. №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

021.11.2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-149756-52 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до якої позивачеві нараховано недоїмку в сумі 18091,26 грн. (а.с.11).

Не погодившись з цією вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі Закон №2464-VІ) та норми Податкового кодексу України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Натомість відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки висловлені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19.

Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), які містяться в матеріалах справи, вбачається (а.с.26,27), що станом на час набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (01.01.2017р.), яким внесено зміни до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, позивач перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця був у трудових відносинах (найманий працівник) з роботодавцями:

- 2017 рік ТОВ «Престижбуд» (код ЄДРПОУ 30707631);

- 2018 рік ТОВ «Престижбуд» (код ЄДРПОУ 30707631) та ТОВ «Електробуделектромонтаж-А» (код ЄДРПОУ 40808062);

- 2019 рік ТОВ «Електробуделектромонтаж-А» (код ЄДРПОУ 40808062).

Протягом періоду перебування у трудових відносинах з вказаними роботодавцями, останніми нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ст.139 КАС України підлягають відшкодуванню в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-149756-52 від 21.11.2019 в сумі 18091,26 грн.

Зобов`язати ГУ ДПС у Кіровоградській області виключити з інформаційної системи ДПС у Кіровоградській області та індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 18091,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник