Рішення

від 17.01.2023 по справі 440/8567/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/8567/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради, виконавчого комітету Котелевської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, державного реєстратора нерухомого майна виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Кисличенка Олексія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Котелевської селищної ради, виконавчого комітету Котелевської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Котелевської селищної ради Полтавського району від 16.06.2022 № 3265 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5322281300:00:004:0452 площею 15 га для сінокосіння і випасання худоби, що розташована в адміністративних межах Котелевської селищної ради, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2022 виконавчого комітету Котелевської селищної ради;

- зобов`язання виконавчого комітету Котелевської селищної ради внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна шляхом виключення інформації про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322281300:00:004:0452;

- визнання протиправним та скасування рішення Котелевської селищної ради Полтавського району від 23.08.2022 № 3314 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»;

- зобов`язання Котелевської селищної ради на черговій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 , в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, від 29.10.2021, прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га в адміністративно-територіальних межах Котелевської об`єднаної територіальної громади із земель комунальної власності або вмотивовану відмову в його наданні.

Ухвалою від 11 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що правові підстави у територіальних органів Держгеокадастру в частині скасування записів про державну реєстрацію державного акта в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відсутні (оскільки вказані Книги не ведуться і на даний час закриті), а скасування записів реєстрації прав не здійснюється Головним управлінням. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Вказував, що запис про право власності, в даному випадку «право комунальна власності» внесено Державним реєстратором речового права на нерухоме майно. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має таких повноважень, а тому позовні вимоги звернено до неналежного відповідача.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві не надано жодних аргументів для можливої відмови в задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю.

Відповідач - Котелевська селищна рада, позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду). Звертав увагу суду, що заява гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства надійшла після прийняття рішення 16 сесією селищної ради восьмого скликання №2442 від 26.10.2021 "Про надання дозволу виконавчому комітету селищної ради на розробку проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки в комунальну власність з метою створення громадських пасовищ". Зазначив, що на підставі пп.5 п.27 Розділу X Перехідних положень Земельний кодекс України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № І145-ІХ від 24.03.2022 безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вважає, що спірні рішення Котелевською селищною радою винесено в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказував на те, що Котелевська селищна рада жодним чином не обґрунтовує свою позицію з яких підстав необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі і чому її дії вважати законними, вся суть відзиву, на думку позивача, зводиться до викладення хронології подій з точки зору відповідача з вкрапленням правових позицій Верховного Суду.

Ухвалою суду від 07 грудня 2022 року залучено до участі у справі №440/8567/22 у якості співвідповідача - державного реєстратора нерухомого майна виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Кисличенка Олексія Володимировича.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач та представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказані норми, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Котелевської селищної ради від 26.10.2021 №2442 "Про надання дозволу виконавчому комітету селищної ради на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність з метою створення громадських пасовищ" вирішено, з метою створення громадських пасовищ в смт. Котельва, надати дозвіл виконавчому комітету селищної ради на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність, орієнтовною площею 15,00 га, КОАТУУ 5322281300, яка розташована в адміністративних межах Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

На підставі вказаного рішення, 13.01.2021 ФОП ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби 01.08 виконавчому комітету Котелевської селищної ради в адміністративних межах Котелевської селищної ради, Полтавського району, Полтавської області загальною площею 15,0000 га.

ОСОБА_1 звернувся до Котелевської селищної ради з клопотанням від 29 жовтня 2021 року, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Полтавської області, Полтавського району в адміністративно-територіальних межах Котелевської об`єднаної територіальної громади.

До заяви додано: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням вісімнадцятої сесії 8 скликання Котелевської селищної ради від 30 листопада 2021 року № 2771 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.03), орієнтовною площею 2,00 га, із земель комунальної власності, в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Котелевської селищної ради, Полтавського району, Полтавської області, рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання від 26 жовтня 2021 року була зарезервована для громадських пасовищ.

Вважаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, позивач звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі №440/1370/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення вісімнадцятої сесії 8 скликання Котелевської селищної ради від 30 листопада 2021 року № 2771 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Котелевську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Полтавської області, Полтавського району в адміністративно-територіальних межах Котелевської об`єднаної територіальної громади, та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

15.02.2022 відділом у Гуляйпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зареєстровано земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 5322281300:00:004:0452.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянки цільове призначення означеної вище земельної ділянки: 01.08 для сінокосіння і випасання худоби. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Рішенням 26 сесії селищної ради восьмого скликання № 3265 від 16.06.2022 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби площею 15,0000 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0452, із земель комунальної власності для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області (землі сільськогосподарського призначення).

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2022, індексний номер 63986962, державним реєстратором нерухомого майна виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Кисличенком Олексієм Володимировичем проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00:004:0452 площею 15 га. Цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби.

23 серпня 2022 року відповідачем, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі №440/1370/22, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, та прийнято рішення №3314 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", яким відмовлено гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.03), орієнтовною площею 2,00 га, із земель комунальної власності, в зв`язку із забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації у період дії воєнного стану та невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів (ст. ст. 34, 79-1 Земельного кодексу України), оскільки бажана земельна ділянка входить до масиву сформованої та зареєстрованої за Котелевською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.06.2022 земельної ділянки, площею 15,00 га для сінокосіння та випасання худоби, кадастровий номер 5322281300:00:004:0452.

Не погоджуючись з рішенням Котелевської селищної ради від 16.06.2022 № 3265 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2022, а також рішенням Котелевської селищної ради від 23.08.2022 № 3314 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Положеннями ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки, у тому числі шляхом поділу чи об`єднання у разі зміни цільового призначення.

Такий висновок також узгоджується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV, відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Нормами ч. 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів визначено Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (далі - Класифікація № 548). Так, у Класифікації № 548 землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства (01.03) та на землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08).

Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 2 ст. 20 ЗК України).

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Котелевської селищної ради від 26.10.2021 №2442 "Про надання дозволу виконавчому комітету селищної ради на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність з метою створення громадських пасовищ": надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; констатовано, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства.

13.01.2021 ФОП ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби 01.08 виконавчому комітету Котелевської селищної ради в адміністративних межах Котелевської селищної ради, Полтавського району, Полтавської області загальною площею 15,0000 га.

Як встановлено із матеріалів позовної заяви, земельна ділянка на території Котелевської селищної ради площею 15,0000 га, за рахунок якої позивач бажає отримати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 5322281300:00:004:0452, та за видом цільового призначення належить до земель "для сінокосіння і випасання худоби" код 01.08.

Рішенням № 3265 від 16.06.2022 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби": затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,0000 га кадастровий номер 5322281300:00:004:0452 для сінокосіння і випасання худоби у комунальній власності; доручено провести державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку; визначено суб`єкта контролю за виконанням даного рішення.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Натомість у даному випадку позивач оскаржує рішення № 3265 від 16.06.2022 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби", власником якої є Котелевська селищна рада і яка, відповідно до статті 20 ЗК України, має право змінювати її цільове призначення.

Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з положеннями частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Суд зауважує, що наявність у позивача бажання отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Полтавської області, Полтавського району в адміністративно-територіальних межах Котелевської об`єднаної територіальної громади, сама по собі не породжує у нього будь-яких беззаперечних прав щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322281300:00:004:0452, і так само не обмежує будь-яким чином речові права Котелевської селищної ради на вказану земельну ділянку комунальної власності.

З огляду на вищенаведені положення законодавства суд дійшов висновку, що рішення від 16.06.2022 №3265 прийнято відповідачем на підставі та в межах повноважень, без порушення прав інших осіб, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Щодо реєстраційних дій, які оскаржені позивачем, суд зазначає.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною третьою статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Згідно з частинами першої-четвертої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 114 Порядку № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Беручи до уваги усі зазначені обставини, суд дійшов висновку, що державний кадастровий реєстратор під час прийняття рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5322281300:00:004:0452, цільове призначення означеної вище земельної ділянки: 01.08 для сінокосіння і випасання худоби, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, діяв виключно у спосіб, встановлений чинним законодавством та в межах наданих повноважень, не порушуючи вимоги статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Отже, підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, яка відбувалася відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відсутні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Закону засадами державної реєстрації прав є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Порядок). У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (ч. 3 ст. 10 Закону).

Крім того державний реєстратор зобов`язаний під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовувати відомості Державного земельного кадастру.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 визначено, що Для державної реєстрації права власності та права користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у користування (п. 47).

З наведеного випливає, що основними інформаційними складовими, що необхідні державному реєстратору для прийняття рішення про проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у користування та інформація з Держаного земельного кадастру.

Отже за наявності рішення Котелевської селищної ради № 3265 від 16.06.2022 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби" та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, суд приходить до висновку, що державний реєстратор проводячи державну реєстрацію діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, на земельну ділянку не був накладений арешт, вона не перебувала під забороною відчуження, тощо.

Отже, в діях державного реєстратора відсутні протиправні дії при розгляді заяви Котелевської селищної ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а відтак рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63986962 від 27.06.2022 є правомірним.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Таким чином, з аналізу приписів законодавства у взаємозв`язку з обставинами цієї справи, підстав для скасування оскаржуваних рішень немає.

При цьому під час розгляду справи стороною позивача не наведено об`єктивних причин та не надано достатніх доказів на підтверження протиправності дій відповідачів.

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправним та скасування рішення Котелевської селищної ради від 23.08.2022 № 3314 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Із аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням селищної ради.

Згідно оскаржуваного рішення №3314 від 23.08.2022, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації у період дії воєнного стану та невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів (ст. ст. 34, 79-1 Земельного кодексу України), оскільки бажана земельна ділянка входить до масиву сформованої та зареєстрованої за Котелевською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.06.2022 земельної ділянки, площею 15,00 га для сінокосіння та випасання худоби, кадастровий номер 5322281300:00:004:0452.

Судом встановлено, що рішенням 26 сесії селищної ради восьмого скликання № 3265 від 16.06.2022 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби площею 15,0000 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0452, із земель комунальної власності для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області (землі сільськогосподарського призначення).

15.02.2022 відділом у Гуляйпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зареєстровано земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 5322281300:00:004:0452.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянки цільове призначення означеної вище земельної ділянки: 01.08 для сінокосіння і випасання худоби. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2022, індексний номер 63986962, державним реєстратором нерухомого майна виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Кисличенком Олексієм Володимировичем проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00:004:0452 площею 15 га. Цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби.

Із положень статті 791 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Визначення поняття цільового призначення земельної ділянки міститься у статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-ІV, та визначається як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За змістом пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Такі земельні ділянки набувають статусу земель загального користування населених пунктів та не можуть передаватися у приватну власність (частина четверта статті 83 Земельного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Крім цього, громадські інтереси превалюють над індивідуальними приватними, а відтак, суд вважає, що оскаржене рішення є обґрунтованим.

З огляду на викладене, місце розташування земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України.

Суд також враховує, що на момент прийняття спірного рішення від 23.08.2022 №3314 та ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Одне із таких обмежень встановлено Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

За таких обставин, суд вважає, що приймаючи рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідачів.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами (відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі) лише у разі задоволення позову (повністю або частково) сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Беручи до уваги наведене та зважаючи на те, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Котелевської селищної ради (вул. Полтавський Шлях, 221, Котельва, Полтавська область, 38600), виконавчого комітету Котелевської селищної ради (вул. Полтавський Шлях, 221, Котельва, Полтавська область, 38600), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, Полтава, Полтавська область, 36039), державного реєстратора нерухомого майна виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Кисличенка Олексія Володимировича (вул. Центральна 36, с. Велика Рублівка, Полтавський район, Полтавська область, 38623) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва