Постанова

від 17.01.2023 по справі 520/839/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 р. Справа № 520/839/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/839/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-46809-57-У від 29.03.2021р. Головного управління ДПС в Харківській області про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 17 147,36 грн.

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску, оскільки вона не є роботодавцем, не є фізичною особою-підприємцем, в т.ч. який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ та не є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки є працевлаштованим. ОСОБА_1 14.01.2008 набула право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва № 779 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Харківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення № 11 від 24.11.1997 р. 11 червня 2013 року Позивач прийнята до Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на посаду завідувача кафедри права та європейської інтеграції, а з 01 вересня 2021 року її призначено на посаду професора кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції, де ОСОБА_1 працює і дотепер, що підтверджується відповідною довідкою № 1 від 10.01.2022 виданою в.о. директора Навчально-наукового інституту «Інститут державного управління» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Відповідачем у зв`язку із наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску та на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів ГУ ДПС у Харківській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-46809-57 від 29.03.2021. З вказаними діями позивач не погоджується з підстав того, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VІ позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував робо Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 15.11.2021 до податкової накладної №98 від 29.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області № Ф-46809-57-У від 29.03.2021р. про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за позивачем рахується заборгованість, що виникла в результаті несплати єдиного внеску, яка нею не сплачена, а тому податковим органом на підставі, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, правомірно сформовано оскаржувану вимогу. Також вважає, що сплата єдиного внеску за позивача роботодавцем здійснюється не як за адвоката, а як за працівника, який здійснює іншу діяльність, відмінну від адвокатської, що в свою чергу не звільняє позивача від сплати ЄСВ як за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Позивач не подала відзив на апеляційну скаргу.

Також до суду надійшла заява від представника відповідача про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, в якій просить замінити відповідача у справі з Головне управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) та Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

З приводу даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова КМУ № 537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, який є додатком до постанови КМУ № 537, реорганізовано, зокрема, Головне управління ДФС у Харківській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області.

Згідно Наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 року № 36 «Про початок діяльності Державної податкової служби» Державною податковою службою України розпочато виконання функцій та повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань плати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова КМУ № 893) вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

Згідно з абз. 4 п. 3 постанови КМУ № 893, Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Відповідно до абз. 3 п. 2 постанови КМУ № 893, територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту з цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Згідно з абз. 4 п. 2 постанови КМУ № 893, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

Крім того, 30.09.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (адреса: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 № 755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови КМУ № 893.

Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови КМУ № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни відповідача по справі № 2040/6743/18- Головне управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704), а Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 14.01.2008 набула право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва № 779 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Харківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення № 11 від 24.11.1997 р.

Також позивач працювала у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України з 11 червня 2013 року по 31 серпня 2021 року, що підтверджується довідкою № 1 від 10.01.2022 року.

29 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області у зв`язку із наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-46809-57 на суму 17147,36 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною вимогою позивачем було подано скаргу від 23.11.2021 року, відповідно до якої позивач просила переглянути та скасувати спірну вимогу.

Листом ГУ ДПС у Харківській області було повідомлено позивача про те, що у позивача станом на 24.11.2021 в інтегрованій картці платника податків адвоката ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті єдиного внеску за період з 2017 по 2020 рр. у сумі 17147,36 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаною вимогою звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період позивач була найманим працівником, є застрахованою особою, а тому обов`язком зі сплати єдиного внеску наділений роботодавець.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначають Податковий кодекс України та Закон України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі- Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.п14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1ст. 4 Закону № 2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Поряд із цим, за п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України та Закону №2464-VI вбачається, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Судом, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, в яких, суд касаційної інстанції виклав наступний висновок: особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 14.01.2008 набула право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва № 779 про право на заняття адвокатською діяльністю

Згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 2017 по 2020 рр. страхові внески за позивача сплачено страхувальником Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код ЄДРПОУ 23322597), також вбачається, що за період з 2017-2019 рр. ОСОБА_1 сплачено страхові внески.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано, так і пояснень щодо не врахування вказаних обставин під час нарахування позивачу ЄСВ за період з 2017 по 2020 рр., не врахування чого впливає на вирішення питання наявності або відсутності у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ як самозайнятою особою, що провадить незалежну професійну діяльність.

Отже, наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено сплату страхувальниками, а саме роботодавцем та самостійно, ЄСВ за застраховану особу (позивача) за період з 2017 по 2020 рр.

Суд звертає увагу, що основоположним принципом збору ЄСВ є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Визначальним при вирішенні спірних правовідносин є мета сплати єдиного внеску отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку. Позивачу таке право гарантоване за рахунок участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів здійснення позивачем незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності, а також доказів на спростування висновків суду про сплату роботодавцем за найманого працівника ОСОБА_1 єдиного внеску в цей період.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка не здійснювала прибуткову діяльність.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, за наведених вище мотивів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що нарахування позивачу ЄСВ у розмірі 17 147,36 грн. є безпідставним, відтак, нарахування недоїмки в сумі є протиправним, а тому оскаржувана вимога підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 по справі № 520/839/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов