Ухвала

від 17.01.2023 по справі 460/13582/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 460/13582/21

адміністративне провадження № К/990/122/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №460/13582/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЯ-БІОТЕК" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЯ-БІОТЕК" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №919417000703, №919517000703, №919617000703 від 24.09.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 позовні вимоги задоволено.

02.01.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського оружного адміністративного суду від 08.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 460/13582/21, в якій просило скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у Тернопільській області посилається на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 та пунктами 2 частини другої статті 353 КАС України.

Так, скаржник указує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм Податкового Кодексу України, а саме п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1 п. 134 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 189.1 ст. 189, абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 200, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.2 положення про документальне забезпечення записів у бехгалтерському обліку. Також заявник указує на неврахування практики Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, викладених у постановах від 31.01.2019 у справі № 803/1374/16, від 28.10.2021 у справі № 200/2754/20-а, від 30.08.2019 у справі № 2а-12436/11/2670, від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, від 26.02.2021 у справі № 280/4795/18, від 30.01.2020 у справі № 814/1145/18, від 21.10.2020 у справі № 540/1261/19, від 10.07.2020 у справі № 813/6510/15, від 17.07.2020 у справі № 813/6240/15, від 27.03.2018 у справі № 826/15729/17, від 31.01.2019 у справі № 803/1374/16, від 28.10.2021 у справі № 200/2754/20-а, від 30.08.2019 у справі № 2а-12436/11/2670, від 06.06.2019 у справі № 807/2202/15, від 25.04.2018 у справі № 826/1902/15, від 18.09.2018 у справі № 818/398/15.

Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Проте зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник фактично самостійно зазначає, що постанови Верховного Суду, про неврахування яких судами попередніх інстанцій він указує у касаційній скарзі, були ухвалені за інших обставин справи, що, у свою чергу, виключає подібність правовідносин та вказує на недоведеність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.

Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 4) встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Інші норми матеріального права застосовано судами попередніх інстанцій відповідно до встановлених фактичних обставин справи на підставі доказів і пояснень, наданих сторонами та відповідно до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також, скаржником не конкретизовано, які саме недопустимі докази, були прийняті судами попередніх інстанцій, та на підставі яких встановлено обставини, що мають істотне значення.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Повторна касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є ідентичною раніше поданої, тобто не усуває вивлених недоліків і свідчить про ігнорування скаржником роз`яснень, наданих йому в ухвалі Верховного Суду від 08.12.2022 про повернення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд-

УХВАЛИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського оружного адміністративного суду від 08.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 460/13582/21 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяВ.П. Юрченко