Рішення

від 02.08.2022 по справі 376/57/22

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/57/22

Провадження № 2/376/299/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду м. СквираКиївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить встановити факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований на ОСОБА_3 та підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.03.2000, зареєстрованим 14.04.2000 за № 148, дійсно належить ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 19,30 кв.м, житловою площею 11,80 кв.м, з відповідною частиною господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за законом після смерті баби, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що05.10.2000 ОСОБА_4 склала заповіт № 136, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день її смерті належатиме їй і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.10.2000.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 19,30 кв.м, житловою площею 11,80 кв.м, з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.03.2000, зареєстрованим 14.04.2000 за № 148 та довідкою від 23.11.2021 № 3501, виданою Комунальним підприємством Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації».

Після смерті ОСОБА_4 її батько, третя особа у справі ОСОБА_2 , частково прийняв спадщину, а саме: набув право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства спілки пайовиків «Дружба» с. Шаліївка, Білоцерківського району, Київської області, розміром 3,25 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.11.2003.

На решту майна, а саме: на житловий будинок, ОСОБА_2 відмовляється набувати право власності, оскільки фактично всі роки після смерті ОСОБА_4 позивач доглядала та користувалася вказаним будинком, тобто фактично вступила в управління та володіння житловим будинком. До того ж, в 2005 році вона набула права власності на земельну ділянку площею 0,2497, кадастровий номер 3224087801:01:005:0004 для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 162175 від 26.12.2005 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 190697437 від 28.11.2019.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном.При зверненні до нотаріуса для оформлення права власності на житловий будинок в порядку спадкування, було з`ясовано, що у спадкодавця у Свідоцтві про смерть Серії НОМЕР_1 від 11.10.2000, в заповіті № 136 від 05.10.2000, в Свідоцтві про право власності на житловий будинок від 20.03.2000 та в Свідоцтві про народження батька ОСОБА_2 . Серії НОМЕР_2 від 04.07.1959 різняться прізвища, а саме: в Свідоцтві про смерть та заповіті зазначено прізвище « ОСОБА_5 », а в Свідоцтві про право власності на житловий будинок та Свідоцтві про народження батька зазначено прізвище « ОСОБА_6 », хоча бабуся за своє життя мала прізвище « ОСОБА_5 », заміж не виходила і прізвище не змінювала, у селі де вона проживала всі вважали, що вона змінювала прізвище на « ОСОБА_6 ».

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с. 31).

Представник відповідача Сквирської міської ради у підготовче судове засідання не з`явився, до суду звернулися із заявою про розгляд справи за їхньої відсутності, позов визнають у повному обсязі, заперечень не мають (а.с. 35).

Третя особа ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, про причини неявки суду не повідомив (а.с. 30).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Судом встановлено, що 05.10.2000 ОСОБА_4 склала заповіт № 136, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день її смерті належатиме їй і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_2 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 11.10.2000 (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 19,30 кв.м, житловою площею 11,80 кв.м, з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20.03.2000, зареєстрованим 14.04.2000 за № 148 та Довідкою від 23.11.2021 № 3501, виданою Комунальним підприємством Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_4 батько позивача, третя особа у справі ОСОБА_2 , частково прийняв спадщину, а саме: набув право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства спілки пайовиків «Дружба» с. Шаліївка, Білоцерківського району, Київської області, розміром 3,25 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.11.2003 (а.с. 16).

На решту майна, а саме: на житловий будинок, ОСОБА_2 відмовляється набувати право власності, оскільки фактично всі роки після смерті ОСОБА_4 позивач доглядала та користувалася вказаним будинком, тобто фактично вступила в управління та володіння житловим будинком.

До того ж, у 2005 році ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку площею 0,2497, кадастровий номер 3224087801:01:005:0004, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 162175 від 26.12.2005 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 190697437 від 28.11.2019 (а.с. 17,18).

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном спадкодавця.При зверненні до нотаріуса для оформлення права власності на житловий будинок в порядку спадкування, було з`ясовано, що у спадкодавця розбіжності у написанні прізвища в документах.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Згідно з пунктом 6 частини 1, частиною 2 статті315 ЦПК України,суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові місце і час народження якої, щозазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народжень або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.03.2000, зареєстрованим 14.04.2000 за № 148, дійсно належить ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відповідно до вимог ст. 315 ЦПК України суд задовольняє вимогу позивача про встановлення юридичного.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Суд не виявив обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 12, 13,76, 81, 247, 258, 259, 263-265, 315, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 524-526, 529, 549 ЦК України 1963 року, суд

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 провстановлення юридичногофакту тавизнання прававласності наспадкове майно задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.03.2000, зареєстрованим 14.04.2000 за № 148, дійсно належить ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 19,30 кв.м, житловою площею 11,80 кв.м, з відповідною частиною господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за законом після смерті баби, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко