Рішення

від 17.11.2022 по справі 761/35238/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35238/21

Провадження № 2/761/5602/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра», Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 16 лютого 2016 року позивача було призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Гурзуф», що входить до ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра». У серпні 2018 року позивач особисто звернувся до виконуючого обов`язки Генерального директора ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» Мікаелян Генриха Левановича щодо звільнення з 13 серпня 2018 року з займаної посади. Не отримавши відповіді, позивач направив заяву про звільнення з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Гурзуф» на адресу Генерального директора ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра». Згідно листа Міністерства аграрної політики та продовольства України вбачається, що кадрових рішень про призначення/звільнення ОСОБА_1 Мінагрополітики не приймало, але протоколом засідання №03/18 від 13 серпня 2018 року правління Державний Концерн «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» було звільнено позивача з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Гурзуф». Позивач неодноразово звертався до ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» та Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу припинення трудових відносин та виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Державного підприємства «Гурзуф» з Єдиного державного реєстру фізичних і юридичних осіб, оскільки формально продовжує вважатись керівником зазначеного Підприємства. Разом з тим позивач зазначає, що нього застосовуються обмежувальні заходи, внаслідок чого арештовані рахунки, безпідставне притягнення до відповідальності органами ДПС. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 звернувся із вказаною позовною заявою та просить суд визнати припиненими трудові відносини з Державного підприємства «Гурзуф» та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань запис з поля «Керівник» Державного підприємства «Гурзуф» виконуючого обов`язки керівника Коваленка Олега Олександровича.

Провадження у справі відкрито 17.01.2022 р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» в судове засідання не з`явився. В.О. Генерального директора Мікаелян Г.Л. направ в адресу суду клопотання про задоволення позову ОСОБА_1 . Не заперечуючи викладеного в позові, зазначив, що на сьогодні у зв`язку із складною політичною та економічною ситуацією в Україні не має можливості скликати правління Концерну. Заявник, як виконуючий обов`язки, генерального директора, не може звільнити позивача.

Представник Міністерства аграрної політики та продовольства України також в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Подане представником Міністерства аграрної політики та продовольства України клопотання про заміну первісного відповідача належним - Міністерством економіки України залишено без задоволення з огляду на положення 2 ст. 51 ЦПК України, в розумінні яких заміна неналежного відповідача належним здійснюється за клопотанням позивача до початку першого судового засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 наказом Державного концерну Національне виробничо-об`єднання «Масандра» № 11/16 було призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Гурзуф» , що входить до ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра».

У серпні 2018 року позивач особисто звернувся до виконуючого обов`язки Генерального директора ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» Мікаелян Генриха Левановича щодо звільнення з займаної посади з 13 серпня 2018 року.

В подальшому, що також не оспорюється сторонами, позивач направив заяву про звільнення з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Гурзуф» на адресу Генерального директора ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра».

Згідно листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.07.2020 р. № 37-25-23/149 кадрових рішень про призначення/звільнення ОСОБА_1 Мінагрополітики не приймалось.

Разом з тим, як свідчить протокол засідання правління Державного Концерну «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» №03/18 від 13 серпня 2018 року позивача було звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Гурзуф» (копія наявна в матеріалах справи).

ОСОБА_1 неодноразово звертався до ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» та Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу припинення трудових відносин та виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Державного підприємства «Гурзуф» з Єдиного державного реєстру фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач продовжує вважатись керівником зазначеного Підприємства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копія долучена до матеріалів справи).

В свою чергу, як зазначив в.о. Генерального директора Мікаелян Г.Л. в клопотанні, направленому в адресу суду, у зв`язку із складною політичною та економічною ситуацією в України не має можливості скласти правління державного концерну НВАО «Масандра» тому відсутня можливість звільнити ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП «Гурзуф».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Кодекс законів про працю України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Нормами ст. ст. 97, 99 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про директора Державного підприємства «Гурзуф» відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з відповідачем ДК «Національне виробничо-аграрне об`єднання «Масандра» у зв`язку зі звільненням з посади виконуючого обов`язки директора згідно протоколу засідання правління Державного концерну НВАО «Масандра».

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

В ч. 1 ст. 25 вищезазначеного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В вказаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З врахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також того, що трудові відносини між позивачем та відповідачем ДК НВАО «Масандра» фактично були припинені 13 серпня 2018р., позивач позбавлений можливості звільнитися у встановленому законодавством порядку за ст.36,38 КЗпП України, не має можливості розірвати між ним та відповідачем трудові відносини, що порушує його конституційні права, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на визнання припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ДП «Гурзуф» та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між вказаними сторонами на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для задоволення заявлених вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 141ЦПК України.

Зважаючи на викладене, керуючись Конституцією України, ст. ст. 22, 36, 38 КЗпП України, та керуючись ст.ст. 3,4,5,7,8,9,10,11,12, 13,17,43,49, 55,76, 77,78,79, 80,81,

258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДК «Національне вирбничо-аграрне об`єднання «Масандра», Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання припиненими трудових відносин задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Державного підприємства «Гурзуф» (код ЄДРПОУ 00412843) з 13.08.2018 року цу зв`язку зі звільненням.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньзапис з поля «Керівник» Державного підприємства «Гурзуф», код ЄДРПОУ 00412843 виконуючого обов"язки керівника Коваленка Олега Олександровича.

Стягнути з ДК «Національне вирбничо-аграрне об`єднання «Масандра» (код ЄДРПОУ 00411890, АРК, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Миру,6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя