Постанова

від 10.01.2023 по справі 904/2529/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2529/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Чередко А.Є.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 (повний текст рішення складений та підписаний 26.10.2022, суддя Фещенко Ю.В.) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 (повний текст додаткового рішення підписаний 16.11.2022, суддя Фещенко Ю.В.) у справі

за позовом акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі", м. Дніпро

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровськриба", м.Дніпро

та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ

про визнання припиненим зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії N 067271/ДВ від 03.06.2020

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі", в якому просить визнати припиненим зобов`язання за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 067271/ДВ від 03.06.2020, укладеним між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Солар Бі Ес Джі". Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час виконання договору виробника сторонами є неможливим, оскільки за незалежних від сторін договору обставин, обсяги виробленої електроустановками виробника електричної енергії, надходять до мереж основного споживача, основна частка такого обсягу електричної енергії безоплатно споживається ним, та в мережі ОСР надходить незначна частка такої виробленої СЕС електричної енергії. При цьому, виробник, поставляючи електричну енергію в мережі основного споживача, яка споживається останнім як товар, ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу не отримував, що є порушенням вимог ліцензійного законодавства України з боку такого виробника.

ІІ. Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 у даній справі у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" про визнання припиненим зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії N067271/ДВ від 03.06.2020 - відмовлено у повному обсязі. Судові витрати покладено на позивача - акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що посилання позивача на неможливість виконання своїх зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020 належними доказами не доведена.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у даній справі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" 12 000,00 грн - частину витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог. З урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12 000,00 грн.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументуючи апеляційну скаргу заявник посилається на те, що на даний час виконання договору виробника сторонами є неможливим, оскільки за незалежних від сторін договору обставин, обсяги виробленої електроустановками виробника електричної енергії, надходять до мереж основного споживача (ТДВ "Дніпропетровськриба"), основна частка такого обсягу електричної енергії безоплатно споживається ним, та в мережі ОСР надходить незначна частка такої виробленої СЕС електричної енергії. При цьому, виробник, поставляючи електричну енергію в мережі основного споживача, яка споживається останнім як товар, ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу не отримував, що є порушенням вимог ліцензійного законодавства України з боку такого виробника.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки правовідносинам між СЕС та гарантованим покупцем, що призвело до хибних висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарюванням, яким встановлено "зелений" тариф або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Тобто, Гарантований покупець закуповує всю вироблену СЕС (сонячною електростанцією) електричну енергію в обсязі, що доведений до нього адміністратором комерційного обліку у вигляді даних про фактичні обсяги відпуску електричної енергії СЕС. Такі обсяги виробленої електричної енергії підтверджуються актами звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами - ТОВ "СОЛАР БІ ЕС ДЖІ" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі". Гарантований покупець, у свою чергу, продає таку куплену у СЕС електроенергію на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку та за двосторонніми договорами, в обсязі, що закупив її у СЕС, розподіляє таку закуплену у СЕС електричну енергію до загальних електричних мереж позивач.

Скаржник стверджує, що основний споживач в порушення чинного законодавства (п.5.7.5 ККОЕЕ) відмовляється визнавати вказані обсяги в якості спожитої ним електроенергії та створює перепони ОСР для приведення договірних відносин з ним у відповідність до чинного законодавства, що існують при купівлі Гарантованим покупцем електроенергії, виробленої СЕС виробника.

Судом також не було надано жодної правової оцінки доказам, наданим позивачем на підтвердження того, що останній неодноразово намагався врегулювати з ТДВ "Дніпропетровськриба" ситуацію, що склалася.

Позивач несе збитки у зв`язку з тим, що до обсягів надходження електроенергії у його мережі подається весь обсяг виробленої СЕС електроенергії, а споживання будь-яких обсягів від нього основним споживачем заперечується.

Подаючи даний позов, позивачем обраний належний та ефективний спосіб захисту його прав.

Не погодившись із додатковим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати, ухвалити нове додаткове рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування основного рішення та прийняття постанови про задоволення позовних вимог АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" в повному обсязі, додаткове рішення від 15.11.2022 в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу також має бути скасовано.

3.2 Доводи інших учасників справи

Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровськриба" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги рішення господарського суду залишити без змін.

Третя особа-1 посилається на безпідставні посилання позивача на створені ТДВ "Дніпропетровськриба" перешкоди у виконанні договору виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020, як на обставини неможливості подальшого виконання умов цього договору з боку позивача та відповідача і його припинення з підстав ст.607 Цивільного кодексу України, ст.205 Господарського кодексу України.

Наведені апелянтом посилання на листування, проекти документів та договір, стороною якого ТДВ "Дніпропетровськриба" не являється, є необґрунтованими, оскільки вони стосуються виключно регулювання двосторонніх відносин між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Солар Бі Ес Джі", не створюють жодних юридичних наслідків для ТДВ "Дніпропетровськриба" та обов`язку по їх виконанню.

Щодо посилань апелянта про те, що електрична енергія, вироблена СЕС, не надходить у повному обсязі в загальні електромережі позивача, ТДВ "Дніпропетровськриба" звертає увагу, що вказані доводи не підтверджені належними доказами.

Твердження апелянта про збитковість своєї діяльності внаслідок дій ТДВ "Дніпропетровськриба" не можуть становити підставу для припинення договору виробника, оскільки не спираються на докази та залежать повністю від відповідального ставлення до такої діяльності з боку самого АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Щодо посилань апелянта на створені з боку ТДВ "Дніпропетровськриба" перепони з приведення договірних відносин з ним у відповідність до законодавства та на ненадання судом правової оцінки доказам та на ненадання судом правової оцінки про намагання АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" врегулювати ситуацію, третя особа-1 зазначає, що у доданих до позову листах ТДВ "Дніпропетровськриба" на адресу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" викладені обґрунтовані зауваження щодо запропонованих АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" додаткових угод до двосторонніх договірних відносин з питань розподілу електроенергії та спільного використання електричних мереж, які останній безпідставно залишив поза увагою та жодних дій з усунення недоліків для досягнення згоди шляхом переговорів сторін не вчинив.

На думку третьої особи-1, приведення договірних відносин з питань розподілу електроенергії та спільного використання належних ТДВ "Дніпропетровськриба" електричних мереж у відповідність до законодавства не є об`єктивно непереборною обстаивною, а лежить, виключно, в площині багаторічної бездіяльності АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з врегулювання таких відносин, починаючи з моменту функціонування СЕС ТОВ "Солгар Бі Ес Джі".

Наведені позивачем обставини в обґрунтування вимог обумовлені не порушенням прав з боку ТОВ "Солар Бі Ес Джі", а, виключно, неврегульованістю двосторонніх договірних відносин позивача з питань розподілу електроенергії та спільного використання належних ТДВ "Дінпропетровськриба" електричних мереж, не є об`єктивно непереборними обставинами, за які жодна із сторін не відповідає та повністю залежить від самого позивача.

Такий спосіб захисту не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права позивача, яке відбувається на його думку з боку третьої особи - ТДВ "Дінпропетровськриба". За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вважає безпідставною позицію апелянта про неможливість виконання договору виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271 від 03.06.2020 через перешкоджання у виконанні цього договору з боку ТДВ "Дніпропетровськ риба" та зазначає про відсутність підстав для задоволення позову за приписами ст.607 Цивільного кодексу України (неможливості виконання зобов`язання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає).

Відповідач зазначає, що позиція ТДВ "Дніпропетровськриба", яка за словами апелянта обумовлена невиконанням ТДВ "Дніпропетровськриба" листів, проектів документів та договору, стороною якого не являється; невизнання обсягів споживання електроенергії, виробленої СЕС ТОВ "Солар бі Ес Джі", безоплатним споживанням ТДВ "Дніпропетровськриба" електроенергії та понесеними позивачем внаслідок цього збитками; створення перепон з приведення договірних відносин між позивачем та ТДВ "Дніпропетровськриба" у відповідність до законодавства, не має жодного значення та впливу на виконання договору виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020, укладеного між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Солар бі Ес Джі".

Невизнання ТДВ "Дніпропетровськриба" обсягів споживання електроенергії, виробленої СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" та понесення АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" внаслідок цього збитків не може становити підставу припинення договору виробника, оскільки порушення зазначених АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" прав з боку ТДВ "Дніпропетровськриба" , якщо таке припустити, вирішується шляхом подання відповідного позову про внесення змін до договору спільного використання електричних технологічних мереж саме до порушника, якщо для цього існують підстави, а не до ТОВ "Солар Бі Ес Джі", чого АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з суб`єктивних причин зроблено не було.

Щодо твердження апелянта про збитковість своєї діяльності внаслідок дій ТДВ "Дніпропетровськриба" відповідач зауважує, що згідно законодавства, однією з основних ознак підприємницької діяльності є ризиковість і не завжди результат такої діяльності може бути прибутковим, проте, в даному випадку, такі твердження не можуть становити підставу для припинення договору виробника, оскільки не підтверджені жодними доказами та залежать повінстю від відповідального ставлення до такої діяльності з боку самого АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Щодо посилань апелянта на створення перепон АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з боку ТДВ "Дніпропетровськриба" з приведення договірних відносин з ним у відповідність до законодавства та на ненадання судом правової оцінки про намагання АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" врегулювати ситуацію, відповідач вказує, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" проігноровано визначений законодавством порядок досудового врегулювання змін до договірних відносин з основним споживачем.

Докази звернень АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" до суду з метою врегулювання двосторонніх договірних відносин з питань розподілу електроенергії та спільного використання належних ТДВ "Дніпропетровськриба" електричних мереж у справі відсутні.

Починаючи з 03.06.2020 (дата укладення договору виробника), нічого не заважало АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" врегулювати договірні відносини з ТДВ "Дніпропетровськриба", в тому числі в судовому порядку. Проте АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з відомих тільки йому об`єктивних причин цього не зробив, намагаючись вирішити питання шляхом порушення права виробника - ТОВ "Солар Бі Ес Джі" на здійснення законної господарської діяльності з виробництва електроенергії.

Відповідач вважає безпідставними посилання апелянта на недослідження судом першої інстанції правовідносин між СЕС та Гарантованим покупцем, оскільки доводи апелянта зведені до цитування законодавства та дослівного відтворення позовної заяви. Що саме підлягало дослідженню та врахуванню судом у правовідносинах між виробником електроенергії і Гарантованим покупцем та яке саме значення мають ці правовідносини для правильного вирішення спору, предметом якого є договір виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020, в апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідач зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання припиненим зобов`язань за укладеним між ТОВ "Солар Бі Ес Джі" з АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" двостороннім договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020 з підстав порушення прав позивача третьою особою - ТДВ "Дніпропетровськриба" не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача (у разі встановленого факту порушеного права), зокрема до врегулювання двосторонніх договірних відносин позивача з ТДВ "Дніпропетровськриба" в питання розподілу електроенергії та спільного використання належних останньому електричних мереж.

У поданій заяві ДП "Гарантований покупець" зазначає, що при укладенні договору №1551/01/20 від 30.06.2020 між Гарантованим покупцем та ТОВ "Солар Бі Ес Джі", сторонами дотримано вимоги Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку щодо процедури укладенні правочинів. Гарантований покупець здійснює розрахунок вартості придбаного обсягу електричної енергії у відповідача саме на підставі даних комерційного обліку отриманих від НЕК "Укренерго", а не на підставі актів звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між позивачем та відповідачем.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

25.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.11.2022. з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.12.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 10.01.2023 на 14:00 годин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.12.2022 постановлено провести судове засідання у справі призначене на 10.01.2023 на 14:00 годин в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А., за наслідком якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

10.01.2023 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача (поза межами приміщення суду), які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.

ТДВ "Дніпропетровськриба" у відзиві на апеляційну скаргу просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

10.01.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

25.07.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" звернулося до акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" із заявою про приєднання до мереж акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" сонячної електростанції (надалі - СЕС) за адресою: м. Дніпро, вул. Автопаркова, 7.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" є суб`єктом господарювання, якому встановлено "зелений" тариф, а СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" є генеруючою установкою, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативного джерела енергії (сонця).

03.06.2020 між акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - оператор систем розподілу, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" (далі - виробник, відповідач) укладено договір виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 067271/ДВ, відповідно до умов якого цей договір виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір) надає доступ до системи розподілу та встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії виробнику (надалі - виробник) оператором системи розподілу та її відпуск виробником в розподільчі мережі оператора системи розподілу (пункт 1.1. договору).

Відповідно до умов пункту 2.1. договору оператор системи розподілу забезпечує недискримінаційний доступ виробника до мереж оператора системи розподілу з метою реалізації виробником, як суб`єктом ринку електричної енергії, своїх прав та виконання обов`язків і функцій виробника електричної енергії в частині транспортування електричної енергії мережами оператора системи розподілу в межах приєднаної потужності та узгоджених (договірних) обсягах електричної енергії.

Згідно з умовами пункту 2.2. договору виробник відпускає в розподільчі мережі оператора системи розподілу електричну енергію, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, а Оператор системи розподілу надає Виробнику послуги з розподілу електричної енергії в межах території ліцензованої діяльності за об`єктом, технічні параметри якого, зокрема приєднана потужність, точки приєднання, фіксуються в паспорті точки/точок розподілу за об`єктом виробника, який є додатком 1 до договору.

Відповідно до умов пунктів 2.3., 2.4., 2.5. та 2.6. договору розподіл електричної енергії забезпечується оператором системи розполіду для виробника на межах балансової належності електричних мереж, які зазначені в додатку(ах) 2 "Акт розмежування балансової належності" до договору, та однолінійної схеми (додаток(и) 3 до договору). Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті виробника, зазначаються в додатку 4 до договору. Обсяги розподілу електричної енергії, відпущеної електроустановками виробника в мережі оператора системи розподілу, та отриманої із зовнішніх мереж на власні потреби об`єкта виробника у відповідному розрахунковому періоді, визначаються згідно алгоритму формування даних комерційного обліку (додаток 5) з урахуванням технологічних втрат електричної енергії в мережах за порядком та вхідними даними згідно до порядку розрахунку втрат (додатку 6). Обсяги розподілу електричної енергії узгоджуються сторонами в письмовому вигляді, відповідно до порядку формування та за зразком, затвердженими сторонами у додатках 7 та 7А до договору відповідно. По кожній точці комерційного обліку, зазначеній в додатку 3 до договору, сторона відповідальна за точку комерційного обліку (далі - ВТКО) зобов`язана виконувати умови розділу 4 та додатка 8 до договору в якості постачальника послуг комерційного обліку (далі ППКО), а у разі укладення окремого договору зі сторонніми ППКО - враховувати у такому договорі положення розділу 4 та додатка 8 до договору.

Пунктом 2.9. договору передбачено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу системи передачі (КСП), Кодексу систем розподілу (КСР), Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККО), Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Розділом 4 договору передбачені умови щодо Порядку обліку електричної енергії, зокрема:

- сторони самостійно, або шляхом укладання відповідних договорів забезпечують виконання зчитування результатів вимірювань (первинних даних комерційного обліку) та даних про стан засобів вимірювань, виконують контроль якості зчитування, формування первинних даних комерційного обліку, інформації про переключення приєднань на обхідні системи шин на належних ТКО та забезпечують надання зазначеної інформації іншій стороні (або оператору даних комерційного обліку, визначеного іншою стороною) щодобово до 8-30. Формати обміну даними визначено у додатку 8А "Структура та формати обміну даними обліку" (пункт 4.1. договору);

- ППКО по точках комерційного обліку на межі балансової належності виробника та оператора системи розподілу, забезпечує адміністрування детальної бази даних з інформацією про вузли обліку, що встановлені для точок комерційного обліку, надання доступу до даних комерційного обліку в точках комерційного обліку, достовірність зібраних даних погодинного обліку електроенергії, збір, обробку, перевірку, валідацію, зберігання, архівування та передачу даних та валідованих даних до зацікавлених сторін, згідно діючого регламенту. Для цього ППКО по точках комерційного обліку на межах балансової належності між виробником та оператором системи розподілу, в межах повноважень за погодженими порядками, процедурами, форматами та регламентом щоденно до 10-00 завантажує на електронну платформу оператора системи передачі (систему ММS) погодинні валідовані дані по точках комерційного обліку, які обліковують фактичну величину розподілу електричної енергії в мережі оператора системи розподілу та споживання електричної енергії із зовнішніх мереж на власні потреби виробника (пункт 4.2. договору);

- оператор системи розподілу здійснює розрахунок обсягів перетікання електроенергії на межах балансової належності, зазначених в однолінійній схемі (додаток 3), із врахуванням технологічних витрат електричної енергії згідно додатку 6 та додатку 6А до цього договору (пункт 4.3. договору);

- у кожному розрахунковому періоді обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж оператора системи розподілу на власні потреби об`єкта виробника, визначаються за алгоритмом відповідно додатку 5 до договору (пункт 4.4. договору).

У пункті 5.4. договору визначено, що якщо виробник має намір продавати споживачам на роздрібному ринку електричну енергію, вироблену на об`єкті (об`єктах) розподіленої генерації, зазначених у договорі, він зобов`язаний отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу. При цьому, в якості постачальника електричної енергії виробник укладає договір з оператором системи розподілу відповідно до Кодексу системи розподілу щодо обсягів проданої електричної енергії споживачам на території, здійснення ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, за місцем приєднання електроустановок розподіленої генерації. Виробник, якщо він отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, відповідає за небаланси своїх споживачів за обсягами електричної енергії, що постачається їм на підставі отриманої ним ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 12 від 03.01.2020 ухвалено видати ТОВ "Солар Бі Ес Джі" ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка (Сонячна електростанція (дахова) за адресою: м.Дніпро, вулиця Автопаркова, 7.

У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів визнання недійсним, зміни чи розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

У вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що приєднання ТОВ "Солар Бі Ес Джі" було здійснено до мереж основного споживача - ТДВ "Дніпропетровськриба", який надав дозвіл на приєднання до його мереж об`єкту належного ТОВ "Солар Бі Ес Джі".

Надання основним споживачем згоди на приєднання до його мереж сонячної електричної станції підтверджується листом №38 від 17.07.2019, в якому вказано, що ТДВ "Дніпропетровськриба" дає згоду на будівництво та приєднання у межах його дозволеної потужності сонячної електростанції ТОВ "Солар Бі Ес Джі".

Факт приєднання до мереж основного споживача СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" та надходження до його мереж згенерованої СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" електроенергії підтверджується також листом № 28 від 08.06.2021, в якому основним споживачем вказується про те, що ТОВ "Солар Бі Ес Джі", власник генеруючого електрообладнання, орендує на підприємстві ТДВ "Дніпропетровськриба" дахи будівель і споруд….Генерація згідно проекту передається через мережі ТДВ "Дніпропетровськриба", комерційний облік генерації встановлений на ТП ТДВ "Дніпропетровськриба".

ТДВ "Дніпропетровськриба", як власником мереж, був погоджений робочий проект (РП) (затверджений у 2020 році на створення та встановлення АСКОЕ АСКОЕ автоматизована система контролю та обліку електроенергії для СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі", що підтверджується підписом та печаткою ТДВ "Дніпропетровськриба", розміщеними на титульній сторінці даного проекту.

При цьому, однією із складових даного робочого проекту є однолінійна схема (додаток А до робочого проекту), якою визначено місце приєднання СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" до мереж ТДВ "Дніпропетровськриба", місце розташування приладів обліку СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі".

Крім того, додатком К до РП алгоритм визначення показників споживання/купівлі електричної енергії ТДВ "Дніпропетровськриба" визначено, що згідно з даним алгоритмом буде здійснюватися визначення об`єму споживання електричної енергії ТДВ "Дніпропетровськриба". До початку роботи ТОВ "Солар Бі Ес Джі" в РЕЕ (ринку електричної енергії) необхідно внести відповідні зміни, згідно даного алгоритму, в договір про постачання/розподіл електричної енергії між ТДВ "Дніпропетровськриба" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Погодження з боку ТДВ "Дніпропетровськриба" приєднання до його мереж СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" підтверджується і підписанням з боку основного споживача трьохстороннього акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком № 2 до договору виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 067271/ДВ від 03.06.2020. Вказаний акт є додатком до договору між Позивачем та ТОВ "Солар Бі Ес Джі", та визначає межу балансової належності електромереж та установок між позивачем, відповідачем та ТДВ "Дніпропетровськриба", і зони відповідальності ТДВ "Дніпропетровськриба" та ТОВ "Солар Бі Ес Джі", і точки приєднання ТОВ "Солар Бі Ес Джі" до мереж ТДВ "Дніпропетровськриба", і точки комерційного обліку електричної енергії ТОВ "Солар Бі Ес Джі".

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Предметом спору у даній справі вимога позивача про визнання припиненим зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом статті 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині першій ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України та є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність укладеного між позивачем та відповідачем оскаржуваного договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України і статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону (частина 2 статті 205 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Судами встановлено, що у відповідності до умов п. 2.3 - 2.5., 4.3., 4.4. договору, відпуск виробленої виробником електроенергії до мереж ОСР здійснюється на підставі даних лічильників обліку електричної енергії на межі балансової належності та відповідальності сторін між ТОВ "Солар Бі Ес Джі" та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", яка передує надходженню цієї електроенергії до мереж основного споживача - ТДВ "Дніпропетровськриба", тобто, договірні обов`язки з відпуску виробленої електроенергії, її обліку та передачі від виробника у відання ОСР сторони договору виробника виконують на межі балансової належності та відповідальності сторін ще до того, як ця електроенергія надходить до мереж основного споживача - ТДВ "Дніпропетровськриба", тому ТДВ "Дніпропетровськриба" не має фактичної можливості впливати на виконання сторонами обов`язків за договором виробника.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір було укладено 03.06.2020, з даним позовом до суду позивач звернувся 19.08.2022. Таким чином, більше одного року договір виконувався сторонами належним чином.

Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що обставини, на які посилається позивач, як на такі, за які жодна із сторін не відповідає, не свідчать про неможливість виконання зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 067271/ДВ від 03.06.2020, що укладений між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначає про порушення його права саме основним споживачем - ТДВ "Дніпропетровськриба", тому господарським судом правомірно зазначено, що наведене не може мати наслідком обмеження ТОВ "Солар Бі Ес Джі" в його правах, наданих йому законодавством про електропостачання.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо визнання припиненим зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 067271/ДВ від 03.06.2020 є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факт правомірності вимог щодо визнання припиненими зобов`язань за договором виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/Дв від 03.06.2020, суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника на неможливість виконання умов спірного договору з підстав перешкоджання у виконанні цього договору з боку третьої особи - ТДВ "Дніпропетровськриба" та намагання АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" врегулювати ситуацію. Наведені позивачем посилання на листування, проекти документів та на договір, стороною якого ТДВ "Дніпропетровськриба" не являється, безпідставні, оскільки стосуються виключно регулювання двосторонніх відносин між АТ "Дніпровські електромережі" та ТОВ "Солар Бі Ес Джі" та не створюють жодних юридичних наслідків для ТДВ "Дніпропетровськриба" та обов`язку по їх виконанню.

У даному випадку посилання позивача на невизнання ТДВ "Дніпропетровськриба" обсягів споживання електроенергії, виробленої СЕС ТОВ "Солар Бі Ес Джі" та понесені АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" внаслідок цього збитки, не є підставою для припинення договору виробника.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання скаржника про те, що електрична енергія, вироблена СЕС, не надходить у повному обсязі в загальні електромережі позивача, оскільки вказані доводи не підтверджені заявником належними та допустимими доказами.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на недослідження судом першої інстанції правовідносин між СЕС та Гарантованим покупцем, колегія суддів звертає увагу, що заявником не зазначено, що саме підлягало дослідженню та врахуванню судом у правовідносинах між виробником електроенергії і Гарантованим покупцем та яке саме значення мають ці правовідносини для правильного вирішення спору, предметом якого є договір виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020.

При цьому колегія суддів враховує, що відносини між ТОВ "Солар Бі Ес Джі" та ДП "Гарантований покупець" врегульовані договором №1551/01/20 від 30.06.2020. Обсяг виробленої ТОВ "Солар Бі Ес Джі" електроенергії регулюється вказаним договором та чітко фіксується на підставі даних адміністратора обліку.

Відносно позиції позивача про ефективність обраного ним способу захисту, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично позовні вимоги до відповідача - ТОВ "Солар Бі Ес Джі" заявлені позивачем з підстав порушення його прав з боку третьої особи - ТДВ "Дніпропетровськриба", тобто вмотивовані посиланням на неврегульованість договірних відносин між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТДВ "Дніпропетровськриба" з питань розподілу електроенергії та спільного використання належних ТДВ "Дніпропетровськриба" електричних мереж. Вказане не є об`єктивно непереборними обставинами, за які жодні із сторін не відповідає та повністю залежить від самого позивача. При цьому АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом до ТДВ "Дніпропетровськриба" за захистом порушеного права.

Позивачем не доведено недотримання ТОВ "Солар Бі Ес Джі" усіх вимог щодо провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та укладення договору виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії №067271/ДВ від 03.06.2020, передбачених Кодексом систем розподілу та чинним законодавством, а тому припинення дії договору виробника призведе до необхідності повторної реалізації відповідачем свого законного права на укладення з АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" нового договору виробника, аналогічного припиненому.

Крім того, припиненням дії договору на вимогу позивача буде порушено гарантоване законом право ТОВ "Солар Бі Ес Джі" на діяльність з виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, що становить самостійну підставу для відмови у задоволенні позову.

Щодо наявності або відсутності підстав для скасування додаткового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2022 між Адвокатським бюро "Костянтина Потапова "Легіс Юніон" (далі - виконавець, бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" (далі - клієнт) укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 2908/22-ПД (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого згідно з даного договором бюро зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу (далі - "правнича допомога") в обсязі, визначеному пунктом 1.2. договору, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та витрати, необхідні для виконання договору. Виконавець має право надати клієнту правничу допомогу поза межами відповідного обсягу, визначеною пунктом 1.2. договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань до їх повного виконання сторонами.

У пункті 1.2. договору визначено, що обсяг правничої допомоги, яка надається відповідно до договору, включає реалізацію виконавцем від імені клієнта процесуальних прав та обов`язків у справі № 904/2529/22 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" (далі - "справа № 904/2529/22"), що полягає у складенні для підписання, як виконавцем, так і безпосередньо клієнтом, та поданні від імені клієнта відзиву на позов, а також, у разі необхідності, та з урахуванням доцільності, що оцінюються виконавцем, зустрічного позову, заперечень, клопотань, заяв, пояснень та інших документів, участі представника в судових засіданнях.

В межах обсягу, визначеного даним пунктом договору, правнича допомога надається під час розгляду справи судом першої інстанції включно до ухвалення останнім рішень по суті заявлених позовних вимог і вирішення питання про розподіл судових витрат або до залишення позовних заяв без розгляду, або до закриття проваджень у справах, або до ухвалення судового рішення, яким унеможливлюється подальше провадження у справі.

До обсягу правничої допомоги, визначеного даним пунктом договору, не входить оскарження судових рішень у справі.

Сторони узгодили, що обов`язок виконавця із надання правничої допомоги в обсязі, встановленому даним пунктом договору, вважається виконаним як у випадку надання всіх видів вказаної у цьому пункті правничої допомоги, так і у випадку надання окремих видів вказаної у даному пункті правничої допомоги, які за оцінками виконавця є доцільними та необхідними.

Обчислення розміру гонорару (винагороди) виконавця за правничу допомогу, яка надається згідно з цим пунктом договору, здійснюється відповідно до правил пункту 4.1. договору з урахуванням інших умов угоди.

Згідно з пунктом 4.1. договору в цілях встановлення порядку обчислення гонорару (винагороди) виконавця сторони визначили, що вартість 1-ї години участі представника чи захисника клієнта у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, або у заходах реалізації прав чи виконання обов`язків, пов`язаних із прибуттямдо суду, становить 2 500 грн 00 коп., вартість1-ї години надання виконавцем іншої правничої допомоги згідно з договором становить 2 000 грн 00 коп.

За умовами пункту 4.2. договору у випадку, якщо час участі представника або захисника клієнта у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, чи у заходах реалізації прав, пов`язаних із прибуттям до суду, складає значення менше за 1-ну годину (менше 60 хвилин), або якщо час, що тривав після закінчення першої чи чергової години участі представника або захисника клієнта у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, чи у заходах реалізації процесуальних прав, пов`язаних із прибуттям представника або захисника до суду, є меншим за 1-ну годину (меншим за 60 хвилин), у цілях здійснення будь-яких обчислень і розрахунків значення часу участі представника або захисника у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, чи у заходах, пов`язаних із прибуттям представника або захисника до суду округлюється до найближчого цілого числового значення в бік збільшення у годинному вимірі.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що з метою оплати гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги, обсяг якої визначено пунктом 1.2. договору, клієнт на умовах попередньої оплати перераховує на користь бюро грошові кошти у сумі 35 000 грн. 00 коп. згідно з банківськими реквізитами бюро, вказаними в договорі або у виставленому клієнту для оплати гонорару рахунку-фактурі.

Остаточний розмір гонорару за надання правничої допомоги, обсяг якої визначено пунктом 1.2. договору, не може перевищити суму оплати, вказану у пункті 4.3. договору, крім випадку складення виконавцем і обов`язкового підписання сторонами акта (актів) здачі-прийняття професійної правничої допомоги у встановленому договором порядку, із якого (яких) вбачатиметься розмір гонорару за надання правничої допомоги, обсяг якої визначено пунктом 1.2. договору, що перевищує суму оплати, визначену пунктом 4.3. договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору за результатами надання правничої допомоги згідно з договором виконавець складає акт здачі-прийняття професійної правничої допомоги (у подальшому - "акт"), у якому зазначається надана правнича допомога, витрачений виконавцем на надання правничої допомоги час та сума оплати. Акт підписується сторонами договору.

27.10.2022 між Адвокатським бюро "Костянтина Потапова "Легіс Юніон" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Бі Ес Джі" (далі - клієнт) був підписаний акт здачі-прийняття професійної правничої допомоги за договором про надання професійної правничої допомоги № 2908/22-ПД від 29.08.2022, за умовами якого у відповідності до договору про надання професійної правничої допомоги № 2908/22-ПД від 29.08.2022 (далі - договір) виконавець надав клієнту правничу допомогу на загальну суму 35500 грн 00 коп, розмір якої за домовленістю сторін зменшується до 35 000 грн. 00 коп.

Також, відповідачем до клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу доданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро із метою надання професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповіда льністю "Солар Бі Ес Джі" на виконання договору про надання професійної правничої допомоги № 2908/22-ПД від 29.08.2022 у справі №904/2529/22, зміст якого аналогічний тому, що викладений в акті здачі-прийняття професійної правничої допомоги.

Крім того, на підтвердження оплати наданої правничої допомоги відповідачем до клопотання додана банківська виписка від 01.09.2022 про оплату послуг правничої допомоги згідно з рахунком № 1 від 29.08.2022 на суму 35 000 грн 00 коп.

Позивач у поданому клопотанні просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем до 5 000,00 грн.

Встановивши наведені обставини, дослідивши клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких відповідач просить стягнути вказані витрати, господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним.

Так, судом першої інстанції встановлено, що адвокатом згідно з пунктом 1 акту складено, підписано та подано до Господарського суду Дніпропетровської області у межах справи заяву про участь представника Товариства з обмеженою відповіда льністю "Солар Бі Ес Джі" в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 3-х аркушах, да товану 30.08.2022, витрачено часу 1 годину, вартість роботи становить - 2 000 грн. 00 коп., у той же час, вказана заява за своїм змістом є стандартною та не потребує проведення будь-якої роботи та аналізу, вартість за складання якої, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає можливим оцінити у розмірі 200 грн. 00 коп.;

- адвокатом згідно з пунктом 2 акту складено, підписано та подано до Господарського суду Дніпропетровської області відзив клієнта на позовну заяву у справі № 904/2529/22 на 15-ти аркушах, датований 09.09.2022. З метою складення та підписання відзиву клієнта на позовну заяву у справі №904/2529/22, датованого 09.09.2022, витрачено 6 годин, вартість роботи становить - 12 000 грн. 00 коп., разом з тим, обсяг документів, який підлягав аналізу під час підготовки відзиву на позовну заяву був незначним, крім того, справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката, отже співмірною та адекватною є вартість послуг, зазначених в пункті 2 акту в сумі 5 000 грн. 00 коп.;

- адвокатом згідно з пунктом 3 акту складено, підписано та подано до Господарського суду Дніпропетровської області у межах справи заяву клієнта про подання доказів розміру витрат, які сторона спла тила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішен ня суду на 2-х аркушах, датовану 09.09.2022. З метою складення та підписання заяви клієнта про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухва лення рішення суду, датованої 09.09.2022, витрачено 1 годину, вартість роботи становить - 2 000 грн. 00 коп., проте така заява за своїм змістом є стандартною та не потребує проведення будь-якої роботи та аналізу, містить перелік документів, які вже були складені за стандартним зразком адвокатського бюро та не потребували додаткових зусиль, на підставі чого вказані послуги, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає можливим оцінити у розмірі 300 грн. 00 коп.;

- адвокатом згідно з пунктом 4 акту складено, підписано та подано до Господарського суду Дніпропетровської області заперечення клієнта на позовну заяву (в порядку статей 167, 184 Господарського процесуального кодексу України) у справі на 13-ти аркушах, датоване 10.10.2022. З метою складення та підписання заперечення клієнта на позовну заяву (в порядку статей 167, 184 Господарського процесуального кодексу України) у справі, датованого 10.10.2022, витрачено 4 години, вартість роботи становить - 8 000 грн 00 коп., у той же час, в основі змісту складених заперечень міститься правова позиція відповідача, яка вже була викладена у відзиві на позовну заяву та не потребувала додаткового вивчення матеріалу чи з`ясування нових обставин справи, у зв`язку з чим, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає можливим оцінити вартість вказаних послуг у розмірі 3 000 грн. 00 коп.;

- адвокатом згідно з пунктів 5, 6 ,7 акту забезпечена участь представника клієнта в судових засіданнях у межах справи, які відбулись в Господарському суді Дніпропетровської області 20.09.2022, 18.10.2022, 25.10.2022, на які загалом витрачено 3 години часу, вартість роботи становить - 2 500 грн. 00 коп. за одну годину (7 500 грн. 00 коп.), разом з тим, суд відзначає, що участь адвоката у вказаних засіданнях відбувалась в режимі відеоконференції, що не потребувало витрачання часу та коштів на прибуття до приміщення суду, крім того, судові засідання були нетривалими, отже співмірною та адекватною є вартість послуг, зазначених в пунктах 5, 6, 7 акту в сумі 1 000 грн. 00 коп. щодо кожного засідання, а всього 3 000 грн. 00 коп. (1 000,00 х 3);

- адвокатом згідно з пунктом 8 акту складено, підписано клопотання клієнта до Господарського суду Дніпропетровської області про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (в порядку статті 129 ГПК України) у справі на 4-х аркушах, датоване 27.10.2022 року. З метою складення та підписання клопотання клієнта до Господарського суду Дніпропет ровської області про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (в по рядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України) у справі, датованого 27.10.2022, витрачено 2 години, вартість роботи становить - 4 000 грн. 00 коп., у той же час, вказане клопотання дублює заяву, яка міститься в пункті 3 акту та не потребувало додаткових зусиль під час його складання, на підставі чого, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає можливим оцінити вартість такої послуги у розмірі 500 грн. 00 коп.

Таким чином, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті від 27.10.2022, враховуючи заперечення позивача, суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12 000 грн 00 коп.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційних скарг акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2529/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 17.01.2023.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

А.Є.Чередко