Рішення

від 17.01.2023 по справі 908/1570/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/103/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 Справа № 908/1570/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; фактична адреса надання послуги: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58)

про стягнення 68905,34 грн.

31.08.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 1-юр від 26.08.2022 (вх. № 1727/08-07/22 від 31.08.2022) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», м. Запоріжжя про стягнення 68905,34 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 справу № 908/1570/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1570/22, справі присвоєно номер провадження справи 4/103/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, норми Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», положення Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830, положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. Як вказує позивач, згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначеної ч. 1 цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно д ч. 5 ст. 13 цього Закону. Частиною 5 ст. 13 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. 02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Тобто, з 01.11.2021 з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 73201221 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58. Відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення ХІХ-2 (літ. А-4) площею 751,6 кв.м. по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що у період з листопада 2021 року по травень 2022 року він надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на зазначене нежитлове приміщення на загальну суму 68905,34 грн. Відповідно пункту 11 типового індивідуального договору № 73201221 обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказ Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Житловий будинок по пр. Моторобудівників, буд. 58 обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії «Ultraheat». Приміщення відповідача обладнане комерційним приладом обліку Sonometer 1000. 15.02.2022 на адресу Концерну «МТМ» надійшла заява співвласників будинку по пр. Моторобудівників, 58 щодо окремого розподілу теплової енергії, спожитої у будинку. У зв`язку із цим, у березні 2022 року позивачем здійснено перерахунок умовно-змінної частини спожитої послуги та нарахування відповідачу здійснюються за показами приладу обліку Sonometer 1000. На момент звернення до суду з позовом у даній справі через порушення відповідачем умов типового індивідуального договору № 732001221 про надання послуги з постачання теплової енергії та положень чинного законодавства в частині оплати за надані послуги у ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» утворилася заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період в розмірі 68905,34 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача на його користь 68905,34 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2481,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2022 у справі № 908/1570/22 відповідачу запропоновано у строк до 21.09.2022, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 19.10.2022, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 05.10.2022, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву вих. № б/н від 23.09.2022 (вх. № 11690/08-08/22 від 27.09.2022).

В ухвалі господарського суду Запорізької області від 29.09.2022 у справі № 908/1570/22 судом встановлено, що відповідачем відзив на позовну заяву поданий в межах строку, встановленого законом та судом в ухвалі суду від 05.09.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1570/22.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» проти позову заперечило з підстав, викладених у вказаному відзиві. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що підставою для стягнення заявленої суми заборгованості позивачем у позові вказується типовий індивідуальний договір № 732001221 про надання послуги з постачання теплової енергії, який начебто є укладеним між сторонами з 01.11.2021. Відповідач проти цього факту заперечує та вважає, що фактично послуги з постачання теплової енергії від позивача отримує Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПЛЮС» і саме з цією юридичною особою у позивача є договірні відносини. Свою позицію відповідач мотивує тим, що 01.11.2020 між ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» та ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» укладено договір оренди приміщення № 01/11, за умовами якого відповідач (Орендодавець) передав ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» (Орендарю) у строкове платне користування нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4, А-1, нежитлове приміщення підвалу літ. А-4 по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі загальною площею 990,8 кв.м. Відповідно до п. 4.1 договору оренди строк оренди приміщення складає 34 місяці з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом прийому-передачі. Пунктом 5.6 договору оренди в редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 сторони узгодили, що Орендар (ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС») має укласти договір з Концерном «Міські теплові мережі» на опаленні і самостійно проводити розрахунки за ним. Таким чином, відповідач вважає, що саме ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» є споживачем в розумінні чинного законодавства України про житлово-комунальні послуги. Як вказує відповідач, про обставини укладення договору оренди з ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» він неодноразово повідомляв позивача, про що свідчать листи № 22 від 22.12.2020, № 26/01 від 26.01.2022 і № 27/02 від 27.07.2022. Крім того, відповідач зауважує, що між ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» та Концерном «МТМ» є укладеним договір № 340583 від 14.03.2019, на підставі якого ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» здійснює оплату послуг Концерну «МТМ». З урахуванням викладеного, оскілки відповідно до чинного законодавства саме власнику приміщення надано право вибору особи, яка укладає договір на житлово-комунальні послуги, відповідач вважає, що укладенням 01.09.2021 додаткової угоди № 1 до договору оренди приміщення № 01/11 від 01.11.2020 ним надана згода власника на укладення саме орендарем (у даному випадку ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС») договору з Концерном «МТМ». Таким чином, відповідач вважає, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, заявлені вимоги є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

12.10.2022 до господарського суду Запорізької області позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана Відповідь на відзив на позовну заяву № б/н від 07.10.2022 (вх. № 12521/08-08/22 від 12.10.2022), в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та є безпідставними. Додатково позивачем надані пояснення стосовного того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Частиною 4 статті 13 цього ж Закону передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Як вже вказувалося у позовній заяві частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. В даному випадку від споживача, а саме від власника приміщення або від орендатора позивач не отримував жодної пропозиції про укладення договору. Враховуючи викладене договір № 73201221 щодо надання послуги з постачання теплової енергії по пр. Моторобудівників, буд. 58, є укладеним з 01.11.2021 саме з власником приміщення ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту його опублікування (02.10.2021). Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві.

25.10.2022 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Заперечення (вих. № б/н від 20.10.2022, вх. № 13065/08-08/22 від 25.10.2022), в яких відповідач наполягає на тому, що у спірних правовідносинах саме ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» а не ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» є споживачем комунальної послуги в розумінні законодавства України про житлово-комунальні послуги. Отже, Концерн «МТМ» повинен укласти договір на послуги з постачання теплової енергії з орендарем ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» на підставі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки саме це Товариство є юридичною особою, яка користується приміщенням по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі і фактично отримує послугу з постачання теплової енергії для власних потреб. Крім того, відповідач вважає, що позивач вже має договірні відносини з ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» на підставі договору № 340583 від 14.03.2019, який наразі є нерозірваним у відповідності до вимог ст. 188 ГПК України. Таким чином, позовні вимоги до відповідача у даній справі не підлягають задоволенню.

25.11.2022 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Письмові пояснення (вих. № б/н від 21.11.2022, вх. № 14902/08-08/22 від 25.11.2022), в яких відповідач просить суд відмовити в задоволені позову із посиланням на ті обставини, що позивач необґрунтовано проводить нарахування послуги з постачання теплової енергії на приміщення загальною площею 751,6 кв.м. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на висновки суду за наслідками розгляду справи № 908/1910/20 про визначання недійсною додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019, укладеного між Концерном «МТМ» та ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС». Крім того, відповідач вказує на нікчемність типового індивідуального договору № 73201221 про надання послуги з постачання теплової енергії в силу приписів ч. 6 ст. 633 ЦК України, оскільки при його укладенні позивачем порушені правила укладання публічного договору, а саме порушені вимоги ч. 4 та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач не вчиняв та не мав наміру вчиняти будь-які дії, направленні на акцептування умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з позивачем, відтак його умови сторонами не є погодженими. До того ж законодавством не передбачено одночасне існування двох договорів на послугу з теплопостачання на одне і те саме приміщення з одним і тим самими постачальником цієї послуги. У зв`язку із тим, що попередній договір № 340583 від 14.03.2019 на послуги централізованого постачання, укладений з ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» на приміщення № ХІХ-2 (літ. А-4) по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі не розірваний, то його умови продовжують діяти. Також відповідач вказує на відсутність заборгованості по приміщенню № ХІХ-2 (літ. А-4) по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі з надання послуг з теплопостачання. Заперечуючи проти позову відповідач вказує на недоведеність застосування позивачем у розрахунках за надані послуги двоставкового тарифу.

06.12.2022 позивачем на письмові пояснення відповідача надана суду Відповідь вих. № б/н від 30.11.2022 (вх. № 15546/08-08/22 від 06.12.2022).

З приводу наданих відповідачем письмових пояснень (вих. № б/н від 21.11.2022, вх. № 14902/08-08/22 від 25.11.2022) суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

В письмових поясненнях (вих. № б/н від 21.11.2022, вх. № 14902/08-08/22 від 25.11.2022) відповідач посилається на такі обставини, про які ним не зазначалося у відзиві на позовну заяву та не наводить суду обґрунтування поважності причин, з яких про такі обставини ним не зазначено у відзиві на позов.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

За таких обставин, письмові пояснення відповідача (вих. № б/н від 21.11.2022, вх. № 14902/08-08/22 від 25.11.2022) судом залишаються без розгляду та не враховуються при вирішенні спору у даній справі, у зв`язку із чим і відповідь позивача на письмові пояснення відповідача судом не розглядається.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 05.10.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2022 у справі № 908/1570/22 Товариству з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», м. Запоріжжя відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи № 908/1570/22 за правилами загального позовного провадження.

Інших клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також, що суддя Зінченко Н.Г. з 02.01.2023 по 16.01.2023 включно перебувала у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 17.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4 площею 751,6 кв.м., розташованого за адресою: пр. Моторобудівників, буд. 58, м. Запоріжжя, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 21257548 від 15.06.2020. Відповідачем зазначений факт не заперечується.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» укладено типовий індивідуальний договір № 73201221 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58 (далі за текстом Договір).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві посилається на те, що фактично послуги з постачання теплової енергії від позивача отримує інша юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПЛЮС» і саме з цією юридичною особою у позивача є договірні відносини.

Свою позицію відповідач мотивує тим, що 01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПЛЮС» укладено Договір оренди приміщення № 01/11, за умовами якого відповідач (Орендодавець) передав ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» (Орендарю) у строкове платне користування нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4, А-1, нежитлове приміщення ХІХ-1 підвалу літ. А-4 по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі загальною площею 990,8 кв.м. (Копія зазначеного Договору оренди надана відповідачем до матеріалів справи)

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди строк оренди приміщення складає 34 місяці з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом прийому-передачі.

Пунктом 5.6 Договору оренди в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 сторони узгодили, що Орендар (ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС») має укласти договір з Концерном «Міські теплові мережі» на опаленні і самостійно проводити розрахунки за ним. (Копія додаткової угоди наявна в матеріалах справи)

Таким чином, відповідач вважає, що саме ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» є споживачем послуги з постачання теплової енергії (комунальної послуги) в розумінні чинного законодавства України про житлово-комунальні послуги.

Як вказує відповідач, про обставини укладення Договору оренди з ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» він неодноразово повідомляв позивача, про що свідчать листи № 22 від 22.12.2020, № 26/01 від 26.01.2022 і № 27/02 від 27.07.2022.

Вказані аргументи відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 цього ж Закону передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вже зазначалося судом раніше, частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

В даному випадку від споживача, а саме від власника приміщення або від орендатора позивач не отримував жодної пропозиції про укладення договору.

Враховуючи викладене типовий індивідуальний договір № 73201221 щодо надання послуги з постачання теплової енергії по пр. Моторобудівників, буд. 58, є укладеним з 01.11.2021 саме з власником приміщення ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» через відсутність рішення власника приміщення або орендаря про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту його опублікування (02.10.2021).

Стосовно тверджень відповідача про повідомлення Концерну «МТМ» про обставини укладення Договору оренди з ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» листами № 22 від 22.12.2020, № 26/01 від 26.01.2022 і № 27/02 від 27.07.2022, то суд зауважує, що лист № 22 від 22.12.2020 відповідачем до матеріалів справи не наданий, як і не надано належних і допустимих, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, доказів його направлення або вручення позивачу.

Копії листів № 26/01 від 26.01.2022 і № 27/02 від 27.07.2022 наявні в матеріалах справи, проте суд ставиться критично до таких доказів, оскільки на копіях вказаних листів містить позначення вхідної дати та вхідного номеру і підпис невідомої особи без зазначення прізвища, ім`я, посади такої особи. Отже стверджувати, що листи № 26/01 від 26.01.2022 і № 27/02 від 27.07.2022 надані відповідачем позивачу нарочним суд не може. Доказів направлення цих листів позивачу засобами поштового зв`язку матеріали справи не містять.

Крім того, суд зауважує, що спірним періодом у справі є листопад 2021 травень 2022 років.

Щодо доводів відповідача, що між ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» та Концерном «МТМ» є укладений договір № 340583 від 14.03.2019, на підставі якого ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» здійснює оплату послуг Концерну «МТМ» щодо нежитлового приміщення по пр. Моторобудівників, буд. 58 у м. Запоріжжі, то суд зауважує, що ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» не є стороною у даній справі, а тому судом не буде надаватися оцінка дійсності вказаного договору.

Разом із тим, суд вважає за необхідне відзначити, що 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Системний аналіз вище викладеного дає підстави для висновку, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вважаються розірваним з 01.11.2021 в силу вимог закону та укладення споживачами з виконавцями відповідних комунальних послуг нових договорів за новими правилами, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 73201221 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідач є власником нежитлового приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4 площею 751,6 кв.м., розташованого за адресою: пр. Моторобудівників, буд. 58, м. Запоріжжя, яке знаходяться в багатоквартирному будинку № 58 по пр. Моторобудівників у місті Запоріжжі.

Житловий будинок по за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58 обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії «Ultraheat» заводський № 656458, що підтверджується Актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік (після держповірки) від 02.07.2020.

Нежитлове приміщення споживача оснащено розподільчим приладом обліку теплової енергії «Sonometer 1000» заводський № 34712942, що підтверджується Актом про прийняття вузла обліку на абонентський облік від 07.07.2020.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Враховуючи знаходження належного відповідачу приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, суд вважає, що вказане приміщення є опалювальними.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Згідно п. 1 Розділу І Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Згідно п. 4 Розділу І Методики для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Відповідно до пункту І Розділу 6 Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Згідно пункту 2 Розділу 6 Методики встановлено, що у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за формулою 32 Методики.

Отже, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживання теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог вищевказаних пунктів та розділів Методики здійснюються донарахування обсягу спожитої теплової енергії.

Також матеріали справи свідчать, що 15.02.2022 на адресу Концерну «МТМ» надійшла заява співвласників будинку по пр. Моторобудівників, 58 щодо окремого розподілу теплової енергії, спожитої у будинку. У зв`язку із цим, у березні 2022 року позивачем здійснено перерахунок умовно-змінної частини спожитої послуги та нарахування відповідачу здійснюються за показами приладу обліку «Sonometer 1000».

Також судом приймаються до уваги, що опалювальний сезон 2021-2022 років було закінчено у березні 2022 року на підставі рішення Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022, нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснювались щодо умовно-постійної складової нарахувань.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Згідно пункту 32 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

В період з листопада 2021 року по травень 2022 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 68905,35 грн.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 73201221 за листопад 2021 року на суму 23934,17 грн., за грудень 2021 року на суму 19943,63 грн., за січень 2022 року на суму 29398,62 грн., за лютий 2022 року на суму 15399,82 грн., за березень 2022 року на суму 29847,17 грн., за квітень 2022 року на суму 5038,14 грн., за травень 2022 року на суму 5038,14 грн.

Рахунки надавалися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії.

Крім того, 11.07.2022 рахунки за листопад 2021 року червень 2022 року направлені на адресу відповідача поштою, що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію за липень 2022 року та фіскальним чеком від 11.07.2022.

Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.

Подача теплоносія на об`єкт відповідача нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58, у спірному періоді підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад 2021 року, березень 2022 року.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості, а також настання у відповідача строку виконання грошових зобов`язань з послати таких послуг.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив суму боргу за отриману теплову енергію, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 68905,34 грн. заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за листопад 2021 року травень 2022 року в розмірі 68905,34 грн. за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», м. Запоріжжя про стягнення 68905,34 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; фактична адреса надання послуги: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 43619103) на користь Концерну «Міські теплові мережі», ((юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79 А; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_1 , установа банку: Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, код МФО 322313) 68905 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 34 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; фактична адреса надання послуги: 69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 43619103) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79 А; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_2 , установа банку: ПАТ «Укргазбанк», код МФО 320478) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 17» січня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.