Рішення

від 05.01.2023 по справі 908/1259/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/71/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2023 Справа № 908/1259/22

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАШСПЕЦСТАЛЬ», код ЄДРПОУ 40314695 (69096, м. Запоріжжя, вул. Силова, буд. 28-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС АННА», код ЄДРПОУ 37129305 (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 1-А)

про стягнення суми 2168876,39 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Шибеко Д.В.;

від відповідача: Сугира В.С.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАШСПЕЦСТАЛЬ» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС АННА» суми 2168876,39 грн., з яких: сума 1903104,00 основний борг за договором поставки № 17/01 17.01.2022, сума 29406,87 грн. 3% річних, сума 236365,52 грн. - інфляційне збільшення.

Ухвалою суду від 12.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1259/22, присвоєний номер провадження 9/71/22, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 22.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №908/1259/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2022. В судовому засіданні 07.12.2022 оголошено перерву до 22.12.2022, потім до 05.01.2023.

05.01.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримані позивачем у повному обсязі та мотивовані наступним. 17 січня 2022 року між ТОВ «МАШСПЕЦСТАЛЬ» та ТОВ «ОС АННА» було укладено Договір поставки № 17/01, згідно якого позивач (Постачальник) в продовж лютого 2022 року поставив відповідачу (Покупцю) товар на загальну суму 1 903 104,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 2 від 07 лютого 2022, № 3 від 10 лютого 2022, № 5 від 14 лютого 2022, № 6 від 15 лютого 2022. Відповідно до п.3.2 Договору покупець зобов`язався оплатити товар на розрахунковий рахунок Постачальника після поставки товару відповідно до рахунку-фактури впродовж 3 календарних днів з дати його виставлення. Відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов`язання, у визначений Договором строк не здійснив розрахунок за отриманий товар. Позивач на адресу відповідача вправляв претензії про погашення заборгованості, однак відповіді не отримав. Заборгованість відповідача складає 1 903 104,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано до стягнення з відповідача суму 29406,87 грн. 3 % річних та суму 236365,52 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 625, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 231, 265 ГК України та умовами договору поставки № 17/01 від 17.01.2022.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідно до видаткових накладних: № 2 від 07 лютого 2022 позивач здійснив постачання відповідачу Скрап металевий негабаритний, вид 511 в кількості 100 т на суму 210000,00 грн.; № 3 від 10 лютого 2022 позивач здійснив постачання відповідачу Скрап металевий негабаритний, вид 511 в кількості 260 т на суму 546 000,00 грн.; № 6 від 15 лютого 2022 позивач здійснив постачання відповідачу Скрап вид 25 в кількості 178 т. на суму 373 800,00 грн. Відповідно до рахунків на оплату: №з0000000007 від 16.02.2022 позивач зазначає поставку відповідачу - Скрап вид 25 в кількості 668,56 т. на суму 1 403 976,00 грн., № з0000000008 від 16.02.2022 позивач зазначає поставку відповідачу - Скрап вид 25 в кількості 668,56 т. на суму 1403 976,00 грн., № 777 від 18.02.2022 позивач зазначає поставку відповідачу - Скрап вид 25 в кількості 546 т. на суму 1 146 600,00 грн. що не відповідає дійсності та умовам договору № 17/01 від 17.01.2022. Позивач не надав відповідачу рахунків на оплату Скрапа металевого негабаритного, вид 511, поставленого відповідно до видаткових накладних: № 2 від 07.02.2022, № 3 від 10.02.2022. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАШСПЕЦСТАЛЬ» (Постачальник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОС АННА» (Покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 17/01 від 17.01.2022 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити відходи металургійного виробництва: скрап металевий, -лом виду 511 та інші (далі Товар) з якісними характеристиками та за цінами, узгодженими сторонами та вказаними в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).

Товар постачається партіями. Розмір кожної партії товару, визначається в рахунках-фактурах. Фактично поставлена кількість товару, прийнятого Покупцем, визначається згідно видаткових накладних (п.п. 1.2, 2.2 Договору).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 загальна сума Договору відповідає загальній вартості товару, вказаній у видаткових накладних, підписаних сторонами в період дії Договору. Покупець зобов`язується оплатити товар на розрахунковий рахунок Постачальника після поставки товару згідно рахунку-фактури протягом трьох календарних днів з дня його виставлення.

В пунктах 4.1., 4.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу Постачальника, до складу Покупця за рахунок Покупця. Датою відвантаження вважається дата, вказана у товарно-транспортних накладних. Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем по даті та кількості згідно з видатковою накладною.

Згідно з п.п. 5.1 5.3 Договору Постачальник зобов`язуються передати Товар Покупцю за наступними належним чином оформленими документами: видаткова накладна. Покупець зобов`язується прийняти Товар по кількості та якості в порядку, який визначений цим Договором. Право власності, повного господарського відання на товар виникає у Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 8.2 Договору, останні вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2022 р.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу Товар (скрап металевий негабаритний за ціною 2100,00 грн. з ПДВ за 1 тонну) на загальну суму 1903104,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, а саме: №2 від 07.02.2022 скрап вид 511 (кількість 100 т) на суму 210000,00 грн.; № 3 від 10.02.2022 скрап вид 511 (кількість 260 т) на суму 546000,00 грн., № 5 від 14.02.2022 скрап вид 25 (кількість 368,24 т) на суму 773304,00 грн., № 6 від 15.02.2022 скрап вид 25 (кількість 178 т) на суму 373800,00 грн. Всі видаткові накладні підписані з боку обох сторін та скріплені їх печатками.

Позивачем виставлені ТОВ «ОС АННА» рахунки на оплату скрапу за ціною 2100,00 грн. з ПДВ за тону, а саме: рахунок №з0000000007 від 16.02.2022 (скрап 25; кількість 668,56 т) на суму 1403976,00 грн., рахунок №з0000000008 від 16.02.2022 (скрап вид 25; кількість 668,56 т) на суму 1403976,00 грн., рахунок № 777 від 18.02.2022 (скрап вид 25; кількість 546 т) на суму 1146600,00 грн.

В матеріалах справи міститься копія вимоги про сплату заборгованості за вих. № 01 від 27.07.2022, направленої позивачем на адресу ТОВ «ОС АННА», про погашення заборгованості в сумі 1903104,00 грн. На підтвердження направлення даної вимоги відповідачу позивачем надано копії опису вкладення з відбитком поштового штемпеля від 27.07.2022, поштової накладної № 6911805664406 та фіскального чеку від 27.07.2022.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару, поставленого за вищевказаними видатковими накладними, на загальну суму 1903104,00 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу, суми 29406,87 грн. - 3% річних та суми 236365,52 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ст. 77 цього Кодексу встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується, що згідно з видатковими накладними № 2 від 07 лютого 2022, № 3 від 10 лютого 2022, № 5 від 14 лютого 2022, № 6 від 15 лютого 2022, які підписані сторонами, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 903 104,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджується їх підписанням з боку покупця (відповідача) та останнім не заперечується.

У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки вказані у виставлених позивачем рахунках на оплату кількість та вартість товару не відповідає дійсності, а саме: видатковим накладним на поставку товару та умовам Договору №17/01 від 17.01.2022; позивач не надав відповідачу рахунків на оплату скрапу металевого вид 511, поставленого відповідно до видаткових накладних № 2 від 07.02.2022, № 3 від 10.02.2022.

Зазначені заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими та такими, що не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за отриманий товар з огляду на наступне.

Факт отримання від позивача товару на загальну суму 1903104,00 грн. за видатковими накладними, на підставі яких гуртуються позовні вимоги, в тому числі скрапу металевого виду 511 за видатковими накладними № 2 від 07.02.2022, № 3 від 10.02.2022 відповідач не заперечив.

Банківські платіжні реквізити Постачальника містяться в розділі 9 самого Договору поставки та у кожній видатковій накладній, за якими здійснено постачання товару.

Відповідачем не заперечено, що позивачем були виставлені рахунки на оплату товару №з0000000007 від 16.02.2022 на суму 1403976,00 грн., №з0000000008 від 16.02.2022 на суму 1403976,00 грн., №777 від 18.02.2022 на суму 1146600,00 грн.

Загальний розмір суми, на яку виставлені ці рахунки, є більшим, ніж загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковими накладними від 07, 10, 14 та 15 лютого 2022 року.

Доказів звернення до позивача з приводу невідповідності відомостей щодо кількості та вартості товару поставленого за видатковими накладними тим відомостям, які вказані у виставлених позивачем рахунках, неотримання рахунків на оплату скрапу виду 511 відповідачем не надано.

При цьому обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення постачальником рахунку на оплату вартості кожної окремої партії поставленого товару.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.07.20219 у справі № 918/537/18, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

Рахунок на оплату є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення.

За змістом статті 692 ЦК України обов`язок з оплати товару пов`язується з фактом прийняття товару, що в даному випадку підтверджується підписаними видатковими накладними, тому відповідач в силу вимог зазначеної норми закону повинен був здійснити повну оплату товару після його прийняття.

Ухилення відповідача від виконання обов`язку з оплати отриманого товару, який настав після його прийняття, є безпідставним.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання з оплати отриманого товару суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 1903104,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 29406,87 грн. 3 % річних та суму 236 365,52 грн. втрат від інфляції.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, заявлена до стягнення сума 3% річних нарахована за період з 21.01.2022 по 27.07.2022 включно. Дата початку нарахування відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання визначена позивачем необґрунтовано, адже постачання товару здійснено за видатковими накладними від 04 лютого, 07 лютого, 14 та 15 лютого 2022 року, тобто в наступному місяці, аніж визначений позивачем місяць початку прострочення.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням термінів початку прострочення оплати з наступного дня після отримання товару за кожною з видаткових накладних, суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача фактично належить сума 3% річних у загальному розмірі 25765,98 грн.

Згідно з розрахунком позивача періодом нарахування суми втрат від інфляції за кожною з видаткових накладних є лютий травень 2022 року.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення. Так, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця, за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що, враховуючи дату з якої у відповідача виникло зобов`язання з оплати товару, отриманого за видатковою накладною від 15.02.2022, а також кількість днів у лютому місяці 2022 (28 днів), в даному випадку нарахування інфляційних втрат починається з наступного місяця з березня 2022. За іншими накладними період нарахування інфляційних втрат позивачем визначений правильно, однак заокруглення у розрахунку величини сукупного індексу інфляції після коми, призвело до нарахування завищених сум інфляційних втрат.

У зв`язку із цим, здійснивши перерахунок, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідач інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 229 725,82 грн.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС АННА», код ЄДРПОУ 37129305 (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 1-А)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАШСПЕЦСТАЛЬ», код ЄДРПОУ 40314695 (69096, м. Запоріжжя, вул.Силова, буд. 28-А) суму 1 903 104 грн. 00 коп. основного боргу, суму 25765 грн. 98 коп. 3% річних, суму 229 725 грн. 82 коп. інфляційних витрат та суму 32378 грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва