Рішення

від 17.01.2023 по справі 910/11387/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/11387/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оушн Брідж»

до Фізичної особи - підприємця Книженка Романа Сергійовича

про стягнення 36 116,40 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 36 116,40 грн. Також, позивач просив суд стягнути витрати на правничу допомогу 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов Договору надання послуг з перевезення вантажів № AUOB-31082022 від 31.08.2022, у зв`язку з чим позивач поніс додаткові витрати у вигляді збитків у розмірі 36 116,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11387/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача (02088, м. Київ, 1 - й Провулок Садовий, 4), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Проте, поштовий конверт (0105492993405) було повернуто суду 14.12.2022 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оушн Брідж» та Фізичною особою - підприємцем Книженком Романом Сергійовичем склались господарські відносини, предметом яких було надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на Договору надання послуг з перевезень вантажів № AUOB-31082022 від 31.08.2022.

В порядку виконання Договору, між сторонами підписано Заявку № 31082022 від 31.08.2022 (надалі - Заявка), якою погоджено виконання автоперевезення вантажу за маршрутом м. Дорохуськ (Польща) - м. Лубни (Україна), автомобілем держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , вантажоодержувач - ТОВ «С.Т.А» (код ЄДРПОУ 37189662). Перевезення виконувалось на підставі CMR № 3108.

Як вказує позивач, відповідач при виконанні заявки фактично виступив як субекспедитор, що допускається згідно з умовами п. 1.3. Договору. Для виконання доставки вантажу Відповідачем було залучено безпосереднього перевізника - Фізичну особу - підприємця Семенчука Віктора Олександровича (рнокпп НОМЕР_3 ), що підтверджується відміткою круглої печатки перевізника в CMR № 3108 (графи 16, 17 та 23).

Матеріали справи свідчать, що вантаж в кількості 20 вантажних місць було прийнято до перевезення 31.08.2022 на складі компанії WestTradeGroup Sp. z о.о. (м. Дорохуськ, Польща). Митне оформлення експорту вантажу проведено 14.09.2022 у Відділі митного оформлення Малехів митного посту Львів - Північний (с. Малехів, Львівська обл.)

Згідно з умовами п. 5 Заявки, вартість доставки вантажу за вищевказаним маршрутом погоджена сторонами в сумі 145 000,00 грн., оплата здійснюється по копії наданого рахунку на оплату після перетину автотранспортним засобом кордону України.

Так, для оплати послуг, Відповідачем засобами електронної пошти було надано рахунок - фактуру № 31082022-3 від 31.08.2022 на суму 145 000,00 грн. (без ПДВ), який включав в себе вартість:

міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу від місця завантаження за межами України до пункту прикордонного контролю за маршрутом: Дорохуськ, Польща - Ягодин, Україна. Автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - сума 43 500,00 грн.;

міжнародні транспортні послуги по перевезенню вантажу від пункту прикордонного контролю України до місця розвантаження за маршрутом: Ягодин, Україна - Лубни, Україна. Автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - сума 99 000,00 грн.;

послуги транспортного експедирування (експедиторська винагорода) - сума 2 500,00 грн.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Оушн Брідж» сплатило по рахунку - фактурі на підставі платіжного доручення №517 від 14.09.2022 кошти у розмірі 145 000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, оплата позивачем у повному обсязі вартості доставки вантажу за погодженим маршрутом.

Відповідно до Заявки № 31082022 від 31.08.2022 (надалі - Заявка) погоджено виконання автоперевезення вантажу за маршрутом м. Дорохуськ (Польща) - м. Лубни (Україна).

Проте, матеріалами справи доведено, що Відповідачем доставлено вантаж до смт Івано-Франково - Львівська область, тобто Відповідачем в порушення умов Договору та Заявки не здійснено виконання автоперевезення вантажу за погодженим маршрутом : м. Дорохуськ (Польща) - м. Лубни (Україна).

З метою уникнення можливого пошкодження вантажу або повної його втрати Позивач звернувся до Відповідача з листом вих. № ОВ1409 від 14.09.2022, яким просив продовжити доставку вантажу до місця призначення - м. Лубни, та передати вантажоодержувачу - ТОВ «С.Т.А». У випадку відмови від подальшої доставки, Відповідачу було запропоновано передати вантаж для зберігання на склад ТОВ «БЕРГЕР КАРГО УКРАЇНА», що розташований в смт. Івано - Франкове (Львівська область), та перерахувати вартість доставки вантажу з врахуванням зміненого маршруту доставки.

Відповідач відмовився від подальшої доставки вантажу в м. Лубни, про що позивача було повідомлено листом відправленим засобами електронної пошти з адреси roma.knizenko90@gmail.com.

Далі, водієм 15.09.2022 вантаж було передано на зберігання на склад ТОВ «БЕРГЕР КАРГО УКРАЇНА», про що свідчить Договір №28/08-22 від 18.08.2022 про надання складських послуг, рахунок на оплату №1003 від 19.09.2022, платіжне доручення від 19.09.2022 №520 про оплату складських послуг та відмітка в графі 24 CMR 3108.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 16.09.2022 позивач уклав Договір № AUOB-160922 надання послуг з перевезення вантажів з ФОП Морозовською Х.В.

Відповідно до заявки № 160922 від 16.09.2022 поданої позивачем до ФОП Морозовській Х.В. вартість доставки за маршрутом м Львів - м. Лубни була погоджена в сумі 33 000,00 грн.

Так, перевізником - Фізичною особою підприємцем Морозовською Христиною Віталіївною (рнокпп НОМЕР_4 ), на складі ТОВ «БЕРГЕР КАРГО УКРАЇНА» 19.09.2022 недоставлений Відповідачем вантаж позивача, а саме вантаж в кількості 20 вантажних місць було прийнято для доставки автотранспортним засобом марки DAF, державний № НОМЕР_5 (тягач), НОМЕР_6 (причіп), водієм Хом`як Анатолієм та доставлено 20.09.2022 в м. Лубни і передано вантажоодержувачу - ТОВ «С.Т.А», як було зазначено відповідно до Заявки № 31082022 від 31.08.2022.

Перевезення по завершенню доставки вантажу виконувалось на підставі ТТН № 190922 від 19.09.2022, згідно з умовами Договору надання послуг з перевезення вантажів № AUOB - 160922 від 16.09.2022 та заявки №160922 від 16.09.2022.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що з метою завершення доставки вантажу за Заявкою контрагента позивача, а також уникнення можливої втрати або пошкодження вантажу, позивачем було понесено збитки у вигляді додаткових витрат на суму 36 116,40 грн., а саме:

- по оплаті послуг ТОВ «БЕРГЕР КАРГО УКРАЇНА» за надані послуги з розвантаження, завантаження та зберігання вантажу, згідно з Рахунком на оплату № 1003 від 19.09.2022 на суму 3 116,40 грн., в т.ч. ПДВ 519,40 грн.;

- по оплаті послуг додатково залученого перевізника ФО - П Морозовської Х.В. за надані послуги з перевезення вантажу за маршрутом смт. Івано - Франкове (Львівська область) - м. Лубни (Полтавська область) на суму 33 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 500,00 грн.

Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення до відповідача Претензії № ОВ2209 від 22.09.2022 з вимогою про сплату збитків у порядку п. 3.2.6. Договору надання послуг з перевезення. Проте така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Такі обставини слугували підставою для звернення позивача зданим позовом до Господарського суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Господарські відносини між Позивачем та Відповідачем з надання транспортно - експедиторських послуг врегульовано відповідно до норм Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» № 1955 - IV від 01.07. 2004 року зі змінами та доповненнями, нормами Глави 65 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до змісту ст. 929 ЦК України, ст. 316 ГК України та ст. 9 Закону, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з вимогою ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

За нормою ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з умовами п. 1.2. Договору, на умовах даного Договору та погодженої Сторонами Заявки, Виконавець зобов`язується, прийняти вантаж до перевезення та доставити його непошкодженим до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк, видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним Договором платежі.

За умовами п. 1.3. Договору, Виконавець, на умовах даного Договору, може надавати транспортно-експедиційні послуги та фактично може виступати експедитором, тобто надавати послуги з організації перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів по території України та/або за її межами, якщо перевезення здійснюється залученими ним сторонніми Виконавцями. При цьому в CMR, ТТН, в графі Виконавець, має бути зазначена особа фактичного перевізника, що не є стороною даного Договору. При цьому Перевізник несе відповідальність за фактичне виконання перевезення сторонньою особою як за свої власні дії.

Відповідно до пп. 3.2.4 Договору, Виконавець зобов`язаний забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником, до місця призначення і передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Норма ст. 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до норми ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання підлягають відшкодуванню збитки.

Нормою ч. 2 ст. 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до ч.І ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Суду доведено належним чином порушення відповідачем свого зобов`язання за Договором надання послуг з перевезень вантажів № AUOB-31082022 від 31.08.2022, а саме, не завершення доставки вантажу за Заявкою № 31082022 від 31.08.2022 в м. Лубни (фактичне не виконання зобов`язання за договором, яке повністю оплачено позивачем) і яке фактично визнано відповідачем у листі направленому позивачу засобами електронної пошти з адреси roma.knizenko90@gmail.com. Варто зауважити, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, що відповідач з не залежних від нього причин не міг виконати свої договірні зобов`язання перед позивачем.

За встановлених обставин, позивачем доведено, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, понесення позивачем суми збитків (додаткові витрати), у зв`язку з не належним виконанням відповідачем договірних зобов`язань на суму 36 116,40 грн. Наявні у справі докази повною мірою підтверджують обставини, що такі додаткові витрати позивача спрямовані на ліквідацію негативних наслідків порушення Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань із завершення доставки вантажу за погодженим маршрутом.

При цьому, судом взято до уваги, що умовою пп. 3.2.6. Договору передбачено, що Виконавець (Відповідач) зобов`язаний відшкодувати Експедитору всі збитки та витрати в повному обсязі, які він поніс перед своїм клієнтом внаслідок невиконання або неналежного виконання Виконавцем своїх зобов`язань за даним Договором.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що сторони повинні виконувати прийняті зобов`язання належним чином, керуючись принципами справедливості, розумності, добросовісності, верховенства права.

Згідно з умовою п. 4.3. Договору, сторона, що порушила свої зобов`язання за цим Договором, повинна відшкодувати іншій стороні спричинені таким порушенням збитки та усунути ці порушення та наслідки, спричинені таким порушенням.

Умовою п. 4.12. Договору встановлено, що Виконавець відшкодовує Експедитору всі збитки, які останній поніс перед своїм клієнтом по вині Виконавця, на підставі виставлених Виконавцю претензій Експедитора, в тому числі і по сумам штрафів за запізнення в наданні транспортного засобу під завантаження, в доставці вантажу та інші порушення.

Суд акцентує увагу, що заперечень щодо розміру понесених позивачем збитків, які позивач просить суд стягнути з відповідача, за час розгляду справи від відповідача до суду не надходило. Також відповідачем не надано і контррозрахунку розміру заявленої суми збитків. Також, не надано, і доказів/заперечень щодо завищення вартості договірних відносин позивача з контрагентами по господарських операціях, виконання яких порушено відповідачем.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, отже, позовні вимоги про стягнення збитків підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі 36 116,40 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, судом встановлено, що 19.10.2022 між позивачем та адвокатом Негодою Антоном Андрійовичем було укладено Договір № 1 про надання правової допомоги.

Розділом 1 вказаного договору визначено його предмет.

Відповідно до розділу 4 Договору, сторони погодили, що вартість наданих послуг за цим договором становить 8 000,00 грн.

Також, матеріали справи містять копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Негоди А.А. (№ 1491 від 18.05.2000), копію довіреності б/н від 19.10.2022.

До матеріалів справи надано Акт № 16 прийомки - передачі наданих послуг від 26.10.2022, згідно якого надано опис виду наданих послуг та їх вартість, які в сукупності становлять 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір та реальний характер.

На переконання суду, враховуючи, малозначність справи, з огляду на що розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість та розумність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача у сумі 5 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оушн Брідж» (65062, м. Одеса, провулок Полуничний, 31, офіс 102, код ЄДРПОУ: 43303597) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Книженка Романа Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оушн Брідж» (65062, м. Одеса, провулок Полуничний, 31, офіс 102, код ЄДРПОУ: 43303597) 36 116 (тридцять шість тисяч сто шістнадцять) грн. 40 коп. суму збитку, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко