Рішення

від 12.01.2023 по справі 916/2858/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2858/22Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Драганов Д.М.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПМІТ" про стягнення 789522,47 грн заборгованості.

Встановив:

26.10.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" (далі ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПМІТ" (далі ТОВ "ТОПМІТ", Відповідач) 789522,47 грн заборгованості, з яких 677178,76 грн основного боргу, 47118,10 грн інфляційних нарахувань, 8794,05 грн 3% річних та 56431,56 грн збитків, у зв`язку із неналежним виконанням умов укладеного 12.05.2021 р. договору купівлі-продажу № 51-1/21 в частині своєчасної та остаточної оплати вартості переданого товару. Заявляючи до стягнення 56431,56 грн збитків ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" посилається на вимушену необхідність (для покриття дебетової заборгованості, яка утворилась у ході взаємовідносин, зокрема із Відповідачем) укладання генеральної угоди про надання банківських послуг, в межах якої отримано 30700000,00 грн кредиту під 25% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 26.10.2022 р. позовній заяві ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2858/22 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 р. прийнято позовну заяву ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2858/22, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.11.2022 р.

Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплаті поштового переказу, розписці ТОВ "ТОПМІТ" 06.11.2022 р. отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, надіслану на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Призначене на 29.11.2022 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 р. призначено розгляд справи на 15.12.2022 р.

Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплаті поштового переказу, розписці ТОВ "ТОПМІТ" 19.12.2022 р. отримано ухвалу суду від 29.11.2022 р., надіслану на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 р. відкладено розгляд справи на 12.01.2023 р. При цьому господарським судом з`ясовано, що ТОВ "ТОПМІТ" змінено адресу місцезнаходження з 68332, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Шевченкове, вул. Кутузова, буд. 53 на 61206, м. Харків, вул. Бучми, буд. 1Б та змінено назву з ТОВ "ТОПМІТ" на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ».

Відповідно до частини 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" у судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких доручено Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області.

У призначене на 12.01.2023 р. судове засідання представник ТОВ "ТОПМІТ"/ ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» не з`явився. Відповідач про призначене на 12.01.2023 р. судове засідання повідомлявся в установленому законодавством порядку. Крім того, отримання ухвали про відкриття провадження у справі додаткового свідчить про обізнаність ТОВ "ТОПМІТ" із судовим розглядом.

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду справи представник ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позові.

Письмового відзиву від ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

12.01.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

12.05.2021 р. між ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" (Продавець) та ТОВ "ТОПМІТ" (Покупець) укладено договір № 51-1/21 (купівлі-продажу) (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати товар згідно заявки, а Покупець зобов`язується прийняти даний товар і оплати його в порядку і строку, встановлені цим Договором.

Товар відповідно до цього Договору є свині на відгодівлі (пункт 1.2 Договору).

Продавець зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості, визначених в письмових заявках Покупця, переданих Продавцю (пункт 1.3 Договору).

Ціна на Товар визначається згідно рахунків та накладних на товар (пункт 2.1 Договору).

Вартість Товару встановлюється на умовах поставки FCA згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Пункт поставки: с. Каракурт, Болградського району, Одеської області та/або с. Березине, Тарутинського району, Одеської області (пункт 2.1 Договору).

Загальна вартість Товару, поставленого за цим Договором, складається з загальної вартості Товару за всіма видатковими накладними (пункт 2.3 Договору).

Розрахунки проводяться Покупцем в національної валюті України (пункт 3.1 Договору).

Ціна Товару вказується у рахунках-фактурі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця (пункт 3.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється на умовах FCA згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Пункт поставки: с. Каракурт, Болградського району, Одеської області та/або с. Березине, Тарутинського району, Одеської області. Транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, номер шасі, тощо), на якій необхідно навантажити Товар, а також, данні (П.І.Б., адреса, паспортні дані, дані водійського посвідчення) уповноваженої особи (водія, експедитора) вказується Покупцем в заявці, форма якої затверджена Додатком № 1 до цього Договору (пункт 4.1 Договору).

Договір набирає чинності в момент підписання Сторонами та діє до проведення повного взаєморозрахунку Сторін (пункт 5.1 Договору).

Усі первинні документи, виписані за цим Договором, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України, в т.ч. ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (пункт 6.6 Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

29.04.2022 р. ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" складено до ТОВ "ТОПМІТ" вимогу № 475, відповідно до якої повідомляє, що станом на дату складання претензії у Відповідача наявна заборгованість у розмірі 677178,76 грн, у зв`язку з чим просить провести оплату у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Відповідно до залишеної розписки директором Відповідача вимогу отримано 13.05.2022 р.

Відповідно до наявних в матеріалах справи первинних документів, виписаних в рамках виконання господарських операцій за Договором, ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" як Продавцем передано ТОВ "ТОПМІТ" як Покупцю Товару загальною вартістю 20821365,96 грн, у той час як останнім здійснено оплату поставленого Товару загальною вартістю 20144187,20 грн, що додатково відображено у підписаному між Сторонами акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2021 р. по 13.05.2022 р. за Договором № 51-1/21.

01.07.2022 р. між ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «ПІВДЕННИЙ» (Банк) укладено генеральну угоду про надання банківських послуг № GGS2022-02019, відповідно до умов якої Банк надає Клієнту грошові кошти у сумі відповідно до умов цієї Угоди та клопотання на отримання грошових коштів.

01.07.2022 р. між ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «ПІВДЕННИЙ» (Банк) підписано заяву про надання банківської послуги у вигляду кредитної лінії № GGL2020-02018 до генеральної угоди про надання банківських послуг № GGS2022-02019, відповідно до якої ліміт кредитної лінії: 100000000,00 грн. Графік зниження ліміту кредитної лінії: 01.07.2022 р. 100000000,00 грн; 67000000,00 грн 31.10.2022 р.; 34000000,00 грн 30.11.2022 р.; 0,00 грн 31.12.2022 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір купівлі-продажу від 12.05.2021 р. № 51-1/21.

При цьому ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" як Продавцем доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та передачу Товару ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» як Покупцю загальною вартістю 20821365,96 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справах первинними документами, виписаними в рамках виконання господарських операцій за Договором купівлі-продажу від 12.05.2021 р. № 51-1/21.

В свою чергу, ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,691,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару остаточно та своєчасно не сплачено, не дивлячи на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України, пункту 3.1 Договору та отриманої 13.05.2022 р. вимоги від 29.04.2022 р. № 475, строк виконання зобов`язання на суму 677178,76 грн (20821365,96 грн вартості поставленого Товару 20144187,20 грн здійснених оплат) настав, іншого Відповідачем в ході розгляду справи не доведено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" в частині стягнення з ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» 677178,76 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» із своєчасної оплати 677178,76 грн вартості поставленого Товару, ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ", окрім заявлених до стягнення 677178,76 грн основного боргу, заявлено до стягнення 47118,10 грн інфляційних нарахувань, 8794,05 грн 3% річних та 56431,56 грн збитків.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши представлені ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" розрахунки відсотків річних та інфляційних нарахувань господарський суд погоджується із ними, адже останні виконані у відповідності до приписів та методології чинного законодавства, відтак, окрім стягнення з ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» 677178,76 грн основного боргу, підлягає стягненню 47118,10 грн інфляційних нарахувань, 8794,05 грн 3% річних інфляційних нарахувань.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В свою чергу, пункт 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами частин 1 та 2 статті 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Приписами статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В свою чергу статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Положеннями частин 1 та 2 стаття 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків потрібна наявність складу відповідного господарського правопорушення, в т.ч.: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

В ході розгляду справи господарським судом не знайдено причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Відповідачем зобов`язання в частині своєчасної оплати 677178,76 грн вартості поставленого Товару та отриманими Позивачем кредитними коштами в межах укладеної із Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «ПІВДЕННИЙ» (Банк) генеральної угоди про надання банківських послуг № GGS2022-02019.

Відтак у стягненні з ТОВ "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» на користь ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" 56431,56 грн збитків господарський суд відмовляє.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Пунктом 2 частини 1 та пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПМІТ" про стягнення 789522,47 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПМІТ"/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „СХІДНА М`ЯСОПЕРЕРОБНА КОМПАНІЯ» (61206, м. Харків, вул. Бучми, буд. 1Б, Код ЄДРПОУ 44097701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Білгород-Дністровська, буд. 154, Код ЄДРПОУ 36233605) 677178/шістсот сімдесят сім тисяч сто сімдесят вісім/грн 76 коп. основного боргу, 47118/сорок сім тисяч сто вісімнадцять/грн 10 коп. інфляційних нарахувань, 8794/вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири/,05 грн 3% річних та 10996/десять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість/грн 36 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 17 січня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут