Постанова

від 12.01.2023 по справі 480/5653/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 р.Справа № 480/5653/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської обласної державної адміністрації на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, року по справі № 480/5653/21

за позовом ОСОБА_1

до Сумської обласної державної адміністрації , Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через адвоката - Попович Юлію Олександрівну звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Сумська ОДА), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 125-К від 01.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації 3 червня 2021 у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації або рівнозначній посаді в Сумській обласній державній адміністрації з 4 червня 2021 року;

- стягнути з Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 червня 2021 року по дату винесення судового рішення;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, а також витрати на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 125-К від 01.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації.

Сумську обласну державну адміністрацію зобов`язано поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) на посаді начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації з 04.06.2021.

Зобов`язано стягнути з Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 38245235) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.06.2021 по 12.10.2021 у розмірі 80649,9 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації та стягнення з Ліквідаційної комісії з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 38245235) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18818,31 грн.

Стягнуто з Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 14005581) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та помилковість висновків суду про незаконність звільнення позивача, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. по справі № 480/5653/21 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05.04.2017 працював на посаді начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 10).

Розпорядженням голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД було затверджено перелік та граничну чисельність структурних підрозділів Сумської ОДА (а.с. 165-166).

Розпорядженням голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД "Про внесення змін до розпорядження голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД" з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, удосконалення та оптимізації структури Сумської ОДА було припинено шляхом ліквідації управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, збільшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, передано функції та повноваження управління, визначені його Положенням, до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, установлено, що правонаступником майна управління є Департамент цивільного захисту населення Сумської ОДА (а.с. 19-22).

21.04.2021 розпорядженням голови Сумської ОДА № 253-ОД було утворено комісію з припинення управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, головою якої визначено ОСОБА_2 (а.с. 23-24).

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації № 125-К від 01.06.2021 позивача 03.06.2021 звільнено з посади начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації у зв`язку з ліквідацією державного органу згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу", п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 15).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З`ясовуючи питання, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

На підставі ст. 5 Закону № 586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ч. 4 ст. 47 Закону № 586-XIV граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до Положення про управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА № 139-ОД від 11.03.2019, управління є структурним підрозділом Сумської ОДА, що утворюється головою Сумської ОДА. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління визначає, а штатний розпис та кошторис управління затверджує голова Сумської ОДА. Управління є юридичною особою публічного права.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону № 586-XIV керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Таким чином, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, або передача іншій установі повноважень, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі за 3 816/979/17.

Розпорядженням голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД "Про внесення змін до розпорядження голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД" було припинено шляхом ліквідації управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА.

Водночас вказаним розпорядженням було збільшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, передано функції та повноваження управління, визначені його Положенням, до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА та установлено, що правонаступником майна управління є Департамент цивільного захисту населення Сумської ОДА.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що факт ліквідації управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської ОДА підтверджується тим, що пунктом 15 розпорядження голови Сумської ОДА від 11.03.2019р. № 139-ОД «Про Положення про управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації» визначено, що у разі припинення Управління як юридичної особи (у результаті його ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) активи передаються одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуються до доходу бюджету), з огляду на те, що Розпорядженням голови Сумської ОДА від 21.04.2021 № 252-ОД "Про внесення змін до розпорядження голови Сумської ОДА від 24.03.2020 № 118-ОД" передано функції та повноваження управління, визначені його Положенням, до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА, а 22.06.2021 року розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації за № 424-ОД затверджено Положення про Департамент цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, у п. 4 якого наведені повноваження щодо взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами з питань забезпечення законності і правопорядку на території Сумської області, які раніше належали Управлінню.

На підтвердження тієї обставини, що Сумська ОДА не відмовилась від виконання функцій держави в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян та оборонної роботи свідчить той факт, що вже 13.07.2021 головою Сумської ОДА було прийнято розпорядження № 462-ОД, яким внесено зміни до розпорядження голови Сумської ОДА № 118-ОД від 24.03.2021 та утворено у структурі Сумської ОДА управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської ОДА як окремий структурний підрозділ Сумської ОДА зі статусом юридичної особи публічного права, зменшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту Сумської ОДА на 15 одиниць, передано функції та повноваження з питань державної політики в галузі оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку на території Сумської області від Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА до управління оборонної роботи, забезпечення законності та правопорядку Сумської ОДА (а.с. 110-113).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що державний орган - Сумська ОДА не відмовився від виконання функцій держави в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян та оборонної роботи, а передав їх іншому структурному підрозділу, твердження відповідача про те, що відбулась ліквідація державного органу є безпідставними.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17, від 02.12.2020 року у справі № 757/15461/19-ц, від 28.12.2020 року у справі № 908/5205/14 колегія суддів вважає безпідставною, оскільки вказані справи стосуються господарських та цивільних спорів, що виникли між цивільними особами та суб`єктами господарської діяльності, та не стосуються правовідносин, що виникають у спорі із суб`єктом владних повноважень з питань проходження публічної служби.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У відповідності до ч. 3 ст.87 Закону №889-VIII (у редакції станом на 01.06.2021) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Суд наголошує, що у випадку ліквідації державної установи (організації) з переданням її функцій іншій установі (організації), яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов`язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно ч. 3 ст.87 Закону №889-VIII) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідний орган державної влади, який приймав рішення про реорганізацію установи (організації), оскільки роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 816/979/17, від 20.06.2018 по справі №П/811/3349/15.

Також у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 по справі № 817/893/17 висловлено позицію, що положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми. По-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу. По-друге, під іншою роботою на тому ж підприємстві, установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров`я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.

Тобто, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Отже, обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника структурного підрозділу, що припиняється із передачею повноважень (завдань) структурного підрозділу, що припиняється, може бути виконаний шляхом пропозиції працівникові роботи в структурному підрозділі, до якого передаються повноваження.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний працевлаштувати працівника тільки на тому ж підприємстві, установі, організації є необґрунтованими.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем при прийнятті рішення про припинення управління взаємодії з правоохоронними органами Сумської ОДА було передано функції та повноваження управління до Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА та збільшено граничну чисельність Департаменту цивільного захисту населення Сумської ОДА на 15 одиниць. А тому мало бути запропоновано державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому звільнено працівника могло бути лише у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, позивачу до звільнення з державної служби взагалі не пропонувались будь-які вакантні посади чи інша робота у Департаменті цивільного захисту населення Сумської ОДА, до якого розпорядженням голови Сумської ОДА № 252-ОД від 21.04.2021 було передано функції та повноваження управління взаємодії з правоохоронними органами Сумської ОДА, або інших структурних підрозділах Сумської ОДА.

Крім того, суд враховує, що ст. 9-1 Закону №889-VIII визначено порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів, згідно з яким доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст. 9-1 цього Закону інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Згідно з ч.3 ст.9-1 Закону №889-VIII державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.04.2021 працівником управління з питань персоналу апарату Сумської ОДА направлялось на електронну адресу попередження про наступне вивільнення, про що свідчить протокол №1 про доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку та копія знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку (а.с. 108-109).

Представник Сумської ОДА зазначав, що таке повідомлення про наступне звільнення було направлено на електронну адресу ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах особової справи позивача, а саме в резюме, доданому позивачем до заяви про участь у конкурсі на зайняття посади (а.с. 153-154).

Проте, позивач у судових засіданнях в суді першої інстанції неодноразово наголошував, що при вступі на державну службу та протягом її проходження він жодного разу не зазначав адресу електронної пошти в особовій справі, службі управління персоналом таких даних не повідомляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому колегією суддів досліджено резюме позивача, в якому зазначена адреса електронної пошти, проте дане резюме підписом ОСОБА_1 не скріплене (а.с. 167-168). У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує, що він зазначав електронну адресу в резюме. Відповідачем не було спростовано цих заперечень та не доведено належність електронної адреси, на яку було направлено попередження про наступне звільнення, позивачу.

Належним доказом, який свідчить про повідомлення позивача про наступне звільнення, є копія поштового відправлення, відповідно до якої лист від Сумської ОДА позивачем було отримано 24.05.2021 (а.с. 13).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було дотримано вимог ст. 87 Закону №889-VIII щодо обов`язку попередити державного службовця про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч.4 с.9-1 Закону №889-VIII, відповідно до якої інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції було досліджено питання належності адреси електронної пошти, на яку було надіслано повідомлення про наступне звільнення позивачу. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність належності електронної адреси, на яку було направлено попередження про наступне звільнення, позивачу. Посилання в апеляційній скарзі на те, що актуальність інформації про адресу електронної пошти позивача з`ясовано через месенджер WhatsApp не доводять належності електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 саме позивачу та не спростовують вищезазначених висновків суду.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі. А відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19.

За наведеного правового регулювання та враховуючи, що позивача звільнено з посади начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач підлягає поновленню на посаду начальника управління взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Сумської обласної державної адміністрації.

Крім того, пунктом 2.27 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Тому, наказ про припинення трудового договору, повинен вказувати на останній день роботи працівника, який одночасно є і днем звільнення.

Згідно оскаржуваного розпорядження про звільнення позивача, останнім днем його роботи є 03.06.2021. Таким чином, позивач підлягає поновленню на роботі з 04.06.2021.

Також колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів та обгрунтувань щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу та витрат на професійну правничу допомогу, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. по справі №480/5653/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. по справі № 480/5653/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 18.01.2023 року