Постанова

від 12.01.2023 по справі 520/23199/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 р.Справа № 520/23199/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» та Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.01.2022 року у справі № 520/23199/21

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС»

доГоловного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС», звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710, яким позивачу визначено штраф у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2021 р. №0222080710, яким позивачу визначено штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року у справі № 520/23199/21 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2021 р. №0222080710, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» визначено штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимогвідмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» сплачену суму судового збору в розмірі 15,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710 у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки перевірка, за наслідками якої його було ухвалено, проведена контролюючим органом на підставі наказу, який не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення такої перевірки, а отже протиправно.

Крім того, скаржник вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення ним вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме зберігання пального без наявності ліцензії, оскільки зберігання пального за адресою: вул. Шкільна, 24 Б, с. Миколо-Комишувата, Красноградський район, Харківська область ним здійснювалось у паливних баках транспортних засобів, що не потребує оформлення ліцензії на зберігання пального.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021 року № 0222080710, ухваливши у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність ухвалення податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021 р. № 0222080710 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1020,00 грн., оскільки позивачем було порушено вимоги п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України щодо надання контролюючому органу у повному обсязі запитуваних документів, що пов`язані з предметом перевірки.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.09.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області) винесено наказ № 7149-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» (код за ЄДРПОУ 40727350)» згідно якого, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального), підпунктів 19-1.1.4., 19-1.14, 19-1.16, 19-1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, частини 1 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» наказано провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» (код за ЄДРПОУ 40727350) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Шкільна, 21к, с. Миколо-Комишувата, Красноградський район, Харківська область, з 22.09.2021 року, тривалістю не більше 10 діб.

Перевірку наказано провести за період діяльності з 01.04.2020 року по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, та інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів (а.с. 22).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 27.09.2021 № 16764/20/16/РРО/40727350, за висновками якого встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також ст. 16, ст. 63, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акту фактичної перевірки від 27.09.2021 № 16764/20/16/РРО/40727350 податковим органом відносно ТОВ «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» прийнято:

- рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710, в розмірі 500000,00 грн. - за зберігання пального, виключно для власних потреб без наявності відповідної ліцензії. В рішенні зазначено про порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (а.с. 14).

У розрахунку штрафних (фінансових санкцій) до вищевказаного рішення зазначено: встановлене перевіркою порушення: ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР; відповідальність встановлена абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР (а.с. 15).

- податкове повідомлення-рішення від 18.10.2021 р. №0222080710, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України. В рішенні зазначено про виявлення порушення п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України (а.с. 16).

У розрахунку штрафних (фінансових санкцій) до вищевказаного рішення зазначено: встановлене перевіркою порушення: п. 85.4 ст. 85 ПК України; відповідальність встановлена пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 ПК України (а.с. 17).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №0222060710 від 18.10.2021 року про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 500000,00 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності наказу відповідача № 7149-п від 21.09.2021 року про призначення перевірки, та недоведеності зберігання позивачем пального у встановленій перевіркою кількості у період, що перевірявся, у паливних баках транспортних засобів.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0222080710 від 18.10.2021 року про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн. суд першої інстанції виходив з його безпідставності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України (у редакції, чинній на час спірних відносин)).

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

Колегія суддів зазначає, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Аналогічний правовий висновок був наведений Верховним Судом у постановах від 12.08.2021 року у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 року у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 року у справі №812/1112/16, від 05.11.2018 року у справі №803/988/17, від 22.05.2018 року у справі №810/1394/16, від 20.03.2018 року у справі №820/4766/17.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Водночас, у постановах від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 року у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18 Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення.

При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі (висновки Верховного Суду у постанові від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а).

За правилами абзацу третього пункту 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як зокрема копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються зокрема мета та підстави для проведення перевірки.

У даному випадку, в наказі Головного управління ДПС у Харківській області № 7149-п від 21.09.2021 року «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» (код за ЄДРПОУ 40727350)» зазначено, що перевірка позивача призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального).

Отже, у вищевказаному наказі контролюючого органу зазначена одна із самостійних підстав для проведення перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального, що як було зазначено вище, є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги позивача про протиправність рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710 у розмірі 500 000,00 грн. з посиланням на протиправність призначення вищевказаної фактичної перевірки згідно наказу відповідача № 7149-п від 21.09.2021 р.

Стосовно складу порушення, поставленого позивачеві податковим органом, колегія суддів зазначає наступне.

ГУ ДПС стверджує, що вищевказана штрафна санкція до позивача застосовані на підставі Акта перевірки, у зв`язку із порушенням позивачем вимогЗакону №481/95-ВРщодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивачем не заперечується, про що також зазначено в апеляційній скарзі, що пальне для власного споживання ним придбавалось, однак його зберігання за адресою: вул. Шкільна, 24 Б, с. Миколо-Комишувата, Красноградський район, Харківська область здійснювалось у паливних баках транспортних засобів, що не потребує оформлення ліцензії на зберігання пального.

Колегія суддів зазначає, що з 1 січня 2016року ПК Українивизначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинностіЗакон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни доПК Українита Закону №481/95-ВР.

З цього часуЗакон №481/95-ВРпочав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а нормиПК Українивстановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Статтею 17 Закону №481/95-ВРвстановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістомстатті 15 Закону №481/95-ВРзвільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцятим частини другоїстатті 17 Закону №481/95-ВРвстановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно достатті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістомстатті 15 Закону №481/95-ВРсуб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Приписамистатті 15 Закону №481/95-ВРвстановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третястатті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ст. 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВРнадано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак,Закон №481/95-ВРне визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні уЗаконі №481/95-ВРробить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, щоЗакон №481/95-ВРне дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, колегія суддів вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню нормиПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниакцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниакцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другоїстатті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначенихстаттею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Відповідно до підпункту14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниреалізація пального або спирту етилового для цілейрозділу VI цього Кодексу- будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначенихстаттею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених нормПК Українита Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави дійти висновку про те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.

Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, якіПК Українивстановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.

Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Аналогічний правовий висновок був наведений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20.

Не є спірною обставиною у цій справі, що ТОВ «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» здійснює діяльність з розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний)(код КВЕД 01.41). Також, позивачем не заперечується, що з метою провадження своєї діяльності ТОВ «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» придбаває і використовує пальне, яке використовується виключно для власних потреб (іншого ГУ ДПС не доводило).

При цьому позивачем наголошено, що зберігання пального, зокрема, у період, що перевірявся, ним здійснювався в паливних баках транспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом, такі зазначені позивачем місця зберігання пального відповідають ознакам, якіПК Українивстановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний» - паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Крім того, як зазначено відповідачем, позивач у період з 01.04.2020 року по 01.08.2020 року отримував пальне згідно акцизної накладної від 13.04.2020 року № 132653 від постачальника ТОВ «Вог Трейд Ресурс» (код ЄДРПОУ: 42621778) - важкі дистиляти (газойли) у обсязі 24 387,33 л., код згідно УКТ ЗЕД 2710194300, що підтверджується акцизною накладною, яка відображається у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, при реєстрації якої, постачальник зазначив критерії: код операції «3», умови оподаткування «0», напрямок використання « 0», що використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Тобто, існують відомості про те, що у період з 01.04.2020 року по 01.08.2020 року позивач отримував пальне від постачальника, відвантаження якого здійснювалось на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цьогоЗакону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбаченістаттею 15 Закону №481/95-ВРтаПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченогоЗаконом №481/95-ВР, що має бути належним чином зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних з притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимогЗакону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням Акта перевірки у цій справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ньому зафіксовано обставини отримання позивачем пального у ТОВ «Вог Трейд Ресурс» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального. Поряд з цим, в Акті перевірки не відображено ані спосіб його зберігання, ані технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

За встановлених у цій справі обставин, висновок податкового органу про зберігання позивачем пального у «місці зберігання пального» без відповідної ліцензії ґрунтується виключно на тому, що згідно договору оренди обладнання № 20/01-2020 ЗР/КМК від 02.01.2020 року у ТОВ «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» в оренді перебувають резервуари, бензоколонка, та колонка заправна під дізель, та наявності у позивача залишків пального згідно оборотно-сальдових відомостей.

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального (у місці зберігання пального, яке не відповідає ознакам, якіПК Українивстановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного»), а не його отримання/придбання тощо, колегія суддів вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки конкретних обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, конкретного «місця», у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Як було зазначено вище, сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

У відзиві на позовну заяву відповідачем також зазначено, що оборотно-сальдові відомості вказують про наявність у розпорядженні позивача транспортних засобів та колісної техніки.

Разом з тим, посилання відповідача на недоведеність з боку позивача «фізичного» перебування транспортних засобів у день отримання палива за адресою: вул. Шкільна, 24-б, с. Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області, жодним чином не доводить повноти та обґрунтованості проведеної ГУ ДПС перевірки та її висновків, та не спростовує доводів позивача про зберігання ним пального саме у паливних баках відповідних транспортних засобів.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення відповідача від 18.10.2021 р. №0222060710 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального, для власних потреб без наявності відповідної ліцензії.

Колегія суддів зазначає, що за наведених встановлених у цій справі обставин, контролюючим органом не доведено вчинення позивачем правопорушення у вигляді зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про правомірність ухвалення податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021 р. № 0222080710 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1020,00 грн. з підстав порушення ним вимог п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України щодо надання контролюючому органу у повному обсязі запитуваних документів, що пов`язані з предметом перевірки, то колегія суддів зазначені доводи не приймає.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що посадові (службові) особи контролюючого органу під час перевірки мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. При цьому відповідний запит на отримання копій таких документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що 27.09.2021 року податковим органом позивачеві був поданий запит про надання документів, а саме про надання копій документів (завірених належним чином) які стосуються предмета перевірки:

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 203 «Паливо» (поквартально) за період з 01.04.2020 року по 27.09.2021 року;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 104 «Машини та обладнання» станом на 01.04.2020 року, 01.07.2020 року, та на 01.09.2021 року;

- товарно-транспортні накладні: від 13.04.2021 року №ВТС0023826, від 22.09.2021 року №АО0250002148/2061;

- заправочні відомості з №52 від 01.04.2020 року по №148 від 31.07.2021 року (а.с. 23).

За змістом наданої ТОВ «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» відповіді «Щодо надання документів» від 27.09.2021 року за вих. №91 на вищевказаний запит податкового органу, позивачем згідно додатків до цієї відповіді, зазначено про надання податковому органу:

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за період з 01.04.2020 року по 27.09.2021 року поквартально;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 станом на 01.04.2020 року, 01.07.2020 року, 01.09.2021 року;

- товарно-транспортних накладних №ВТС0023826 від 13.04.2021 року, та №АО0250002148/2061 від 22.09.2021 року;

- заправочних відомостей з №52 від 01.04.2020 року по №148 від 31.07.2021 року.

При цьому, під вищевказаним переліком додатків у вищевказаній відповіді позивача, міститься напис: «отримано 27.09.21» та підпис (а.с. 24).

Колегія суддів зазначає, що жодних доказів на спростовання факту надання позивачем перелічених вище запитуваних податковим органом документів, які стосуються предмета перевірки, та їх отримання контролюючим органом 27.09.2021 року, відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів також враховує, що як і в акті фактичної перевірки, так зокрема і у відзиві на позовну заяву, містяться посилання податкового органу, зокрема на оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 «Пальне». У відзиві на позовну заяву також містяться посилання на оборотно-сальдову відомість по рахунку «104», «105».

При цьому, колегія суддів зазначає, що вищевказаний запит податкового органу про надання документів від 27.09.2021 року (а.с. 23) в порушення вимог абз. 2 п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, вручений позивачу в день проведення фактичної перевірки, яка була розпочата та закінчена 27.09.2021 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.10.2021р. №0222080710 про застосування до позивача штрафу у розмірі 1020,00 грн. за порушення п. 85.4 ст. 85 ПК України.

Доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області висновків суду першої інстанції та правильності судового рішення в цій частині не спростовують.

Апеляційна скарга відповідача зводиться до переліку правових норм, що не може вважатися належним обґрунтуванням вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів наголошує, що як було зазначено вище, за правилами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищезазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710, яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС визначено штраф у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно частини 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року у справі № 520/23199/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» визначено штраф у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.10.2021 р. №0222060710, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМИШУВАТСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС» визначено штраф у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального для власних потреб без наявності відповідної ліцензії.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року у справі № 520/23199/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 18.01.2023 року