Постанова

від 12.01.2023 по справі 160/17733/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2023 року м.Дніпросправа № 160/17733/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №160/17733/21 (суддя Єфанова О.В.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Фудс Груп» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Фудс Груп» (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( далі відповідач): №0127720701 від 01.09.2021 року; №0127740701 від 01.09.2021 року та №0127750701 від 01.09.2021 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІНТЕР ФУДС ГРУП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2017 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт № 1560/04-36-07-01/41747467 від 24.05.2021 року. На підставі акту перевірки винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано як належні докази та не проаналізовано інформацію щодо контрагентів позивача: ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ Україна» (код ЄДРПОУ 40467010) та ТОВ «ТРАНСМІТ» (код ЄДРПОУ 42545137), що була з`ясована під час перевірки. За позицією контролюючого органу, платником податків не підтверджено фактичне здійснення операцій з постачання товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів. Відповідач зазначає і про існування кримінальних проваджень по фактам створення фіктивних підприємств, серед яких наявні і контрагенти позивача та існування кримінального провадження відносно діяльності самого позивача.

Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2017 по 31.12.2020 роки.

Перевіркою встановлено порушення:

-пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, пп.140.5.4 п.140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, п.7 П(с)БО 15 «Доходи», п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 3 290 925 грн., в т.ч. за 2017 рік 61395 грн., за 2018 рік 2105125 грн., за 2019 рік 1124409 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, занижено позитивне значення, що підлягає сплаті до державного бюджету, загальною сумою ПДВ 3 240 842 грн, а саме у січні 2018 - 508274грн., у лютому 2018 - 92403грн., у березні 2018 - 347521 грн., у травні 2018 - 842035грн., у червні 2018 - 83298грн., у березні 2019 - 93783грн., у квітні 2019 - 437142грн., у травні 2019 - 836386грн.;

-згідно п.120-1.2 ст. 120-1 ПКУ до TOB «Інтер Фудс Груп» передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 50% від суми ПДВ у загальній сумі, а саме 891885,50 грн., в тому числі: за січень 2018 - 279833,50 грн., за лютий 2018 - 232640 грн., за березень 2018 - 371452 грн., за квітень 2018 - 3980 грн., за січень 2019 - 3000 грн., за лютий 2019 - 750грн.

За висновком контролюючого органу по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Європродукт Україна», позивачем:

завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1873531 грн., а саме у січні 2018 у сумі 508 274 грн., у лютому 2018 у сумі 92403 грн., у березні 2018 у сумі 347521 грн., у травні 2018 у сумі 842035грн., у червні 2018 у сумі 83298 грн.;

завищено витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 11452886 грн., в т.ч. у 2017 році в сумі 341085 грн., у 2018 році в сумі 11111 801 грн.

Також по взаємовідносинах з контрагентом TОB «Трансміт» позивачем:

завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1366011 грн., а саме у листопаді 2018 у сумі 16667 грн., у грудні 2018 у сумі 100000 грн., у січні 2019 у сумі 249332 грн., у лютому 2019 у сумі 216423 грн., у квітні 2019 у сумі 783589 грн.;

завищено витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 6246720 грн., в т.ч. у 2019 році в сумі 6246720 грн..

За результатами перевірки складено акт № 1560/04-36-07-01/41747467 від 24.05.2021 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0127720701 від 01.09.2021 року, яким позивачу збільшено грошове (податкове) зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 113 657,25 грн., з них: податкового зобов`язання на суму 3290925 грн., та штрафних санкцій на суму 822732,25 грн.;

-№ 0127740701 від 01.09.2021 року, яким збільшено грошове (податкове) зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 051 052,50 грн., з них: податкового зобов`язання на суму 3240842 грн., та штрафних санкцій на суму 810210,50 грн.;

-№ 0127750701 від 01.09.2021 року, яким нараховано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних на суму 891885,50 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 01.09.2021року протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, прийшов до висновку, що позивач надав суду достатні та допустимі докази на спростування висновків контролюючого органу про допущені порушення норм податкового законодавства. В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність прийняття рішень, які оскаржує позивач.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Інтер Фудс Груп» та ТОВ «Європродукт Україна» відбувались на підставі договору поставки №29.12.2017 від 29.12.2017 року.

За умовами договору ТОВ «Європродукт Україна» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Покупця) товар партіями згідно накладних, у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Європродукт Україна» реалізовувало на адресу ТОВ «Інтер Фудс Груп» продукцію (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Товар, реалізований ТОВ «Європродукт Україна» на користь TOB «Інтер Фудс Груп», було попередньо імпортовано у підприємств (нерезидентів), що підтверджується відповідними ВМД.

Товар, поставлений позивачу був в подальшому останнім використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям (виробничим підприємствам України).

Крім того, взаємовідносини між ТОВ «Інтер Фудс Груп» та ТОВ «Європродукт Україна» відбувались на підставі договору поставки №0112Т від 01.12.2017 року. За умовами цього договору ТОВ «Європродукт Україна» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Покупця) товар партіями, згідно накладних, у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Європродукт Україна» реалізовувало на адресу ТОВ «Інтер Фудс Груп» продукцію (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу; соєвий текстурат харчовий), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

За період взаємовідносин з постачальником ТОВ «Європродукт Україна» було виконано повернення партій продукції (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу), що підтверджується наступними документами:

-повернення постачальнику №8 від 08.09.2018, товарно-транспортна накладна №8П від 08.09.2018; повернення постачальнику №10 від 10.09.2018, товарно-транспортна накладна №10П від 10.09.2018; повернення постачальнику №7 від 14.09.2018, товарно-транспортна накладна №7П від 14.09.2018; повернення постачальнику №11 від 14.09.2018, товарно-транспортна накладна №11П від 14.09.2018; повернення постачальнику №9 від 17.09.2018, товарно-транспортна накладна №1158 від 17.09.2018; на загальну суму - 2502273,84 грн., у тому числі ПДВ - 417045,64 грн..

Товар, реалізований постачальником ТОВ «Європродукт Україна» позивачу, було попередньо імпортовано у підприємств (нерезидентів), що підтверджено відповідними ВМД.

Позивач придбаний у TOB «Європродукт Україна» товар використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям (виробничим підприємствам України), що підтверджено документально.

Також між TOB «Інтер Фудс Груп» та ТОВ «Європродукт Україна» було укладено договір поставки №24/11-17 від 24.11.2017 року. За умовами договору ТОВ «Європродукт Україна» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Покупця) товар партіями, згідно накладних, у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Європродукт Україна» реалізовувало ТОВ «Інтер Фудс Груп» продукцію (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Товар, реалізований ТОВ «Інтер Фудс Груп», було попередньо імпортовано у підприємств (нерезидентів), що підтверджується відповідними ВМД.

Поставлений товар було в подальшому використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям (виробничим підприємствам України).

Взаємовідносини між ТОВ «Інтер Фудс Груп» та ТОВ «Європродукт Україна» відбувались також на підставі договору від 29.12.2017 року, в рамках господарської діяльності по оптовій торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами (Код КВЕД 46.32), відповідно до умов якого ТОВ «Європродукт Україна» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Покупця) комп`ютер і принтер далі - «Обладнання», визначені специфікацією згідно Договору. Найменування, номенклатура, модель, кількість та вартість Обладнання вказується у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (додаток №1, далі - «Специфікація»). Щодо якості Обладнання - повинно бути укомплектоване, без суттєвих зовнішніх пошкоджень (розломів корпусу, вм`ятини, відламаних деталей, пошкодження з`єднувальних кабелів тощо), в робочому стані, придатному до експлуатації згідно цільового призначення.

На виконання умов договору ТОВ «Європродукт Україна» поставило ТОВ «Інтер Фудс Груп» обладнання (комп`ютер і принтер), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними.

Наявність обладнання у складі основних засобів ТОВ «Інтер Фудс Груп» підтверджується карткою по рахунку №104 (основні засоби).

Взаємовідносини між ТОВ «ІНТЕР ФУДС ГРУП» та ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА» відбувались на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1У від 01.01.2018 року. За умовами договору ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Виконавець) зобов`язується за дорученням ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА» (Замовника) і за його рахунок організувати перевезення вантажів Замовника в кількості та асортименті, зазначених у товарно-транспортних накладних (при міжнародному перевезенні у CMR), транспортними засобами (далі - ТЗ), оснащеними рефрижераторами, в пункти призначення, зазначені Замовником, як по території України, так і в міжнародному сполученні.

На виконання умов договору ТОВ «Інтер Фудс Груп» здійснив транспортне перевезення вантажів ТОВ «Європродукт Україна», що підтверджується актами про надання послуг, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Надано послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на адресу ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА» на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1У від 1.01.2018 на загальну суму - 665 920,00 грн., у тому числі ПДВ - 14 486,66 грн..

Розрахунки проведені у повному обсязі, на підтвердження чого надані: акт звірки взаєморозрахунків №25 від 01 жовтня 2018 року, регістр бухгалтерського обліку Картка рахунку 361 за період з 21.11.2017 року по 31.12.2020 року, платіжне доручення №267 від 14.03.2018 року, платіжне доручення №479 від 31.05.2018 року, платіжне доручення №480 від 04.06.2018 року.

Взаємовідносини між TOB «ІНТЕР ФУДС ГРУП» та ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА» відбувались на підставі договору поставки №24/11-17 від 24.11.2017 року. В рамках господарської діяльності по оптовій торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами (Код КВЕД 46.32) відповідно до умов якого ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ «Європродукт Україна» (Покупця) товар, партіями згідно накладних у відповідності замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується проводити оплату за товар. Асортимент, кількість та ціна якого визначаються сторонами у накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору ТОВ «Інтер Фудс Груп» реалізовувало на адресу ТОВ «Європродукт Україна» продукцію (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Розрахунки проведені у повному обсязі, на підтвердження чого надано: акт звірки взаєморозрахунків № 25 від 01 жовтня 2018 року, регістр бухгалтерського обліку Картка рахунку 361 за період з 21.12.2017 року по 31.12.2020 року., платіжне доручення № 212 від 28.11.2017 року, платіжне доручення № 213 від 28.11.2017 року, платіжне доручення №268 від 18.12.2017 року, платіжне доручення № 282 від 21.12.2017 року, платіжне доручення № 17 від 12.01.2018 року, платіжне доручення № 93 від 31.01.2018 року.

Товар, реалізований ТОВ «Інтер Фудс Груп» на користь ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА», було попередньо імпортовано у підприємств (нерезидентів) та придбано у постачальників (крупних імпортерів України) .

Товар (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу) придбаний у постачальників було використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації із відповідною націнкою на адресу ТОВ «Європродукт Україна».

Взаємовідносини між TOB «ІНТЕР ФУДС ГРУП» та ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА» відбувались на підставі договору поставки №03/02-18 від 03.02.2018 року

В рамках господарської діяльності по оптовій торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами (Код КВЕД 46.32), відповідно до умов якого ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Європродукт Україна» (Покупця) товар, партіями згідно накладних у відповідності замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується проводити оплату за товар. Асортимент, кількість та ціна якого визначаються сторонами у накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору ТОВ «Інтер Фудс Груп» реалізовувало на адресу ТОВ «Європродукт Україна» продукцію (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу, сало бокове морожене), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Товар, реалізований на користь ТОВ «ЄВРОПРОДУКТ УКРАЇНА», було попередньо імпортовано у підприємств (нерезидентів) та придбано у постачальників (крупних імпортерів України).

Товар (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу, сало бокове морожене) придбаний у постачальників було реалізовано із відповідною націнкою на адресу ТОВ «Європродукт Україна».

Оплата зазначених партій товару постачальникам ТОВ «Інтер Фудс», «LDC FOODS» (Франція), «Westfleisch SCE GmbH» (Німеччина) з боку ТОВ «ІНТЕР ФУДС ГРУП» здійснена і підтверджується інформацією з банківської виписки в AT «ПУМБ» валюта євро за 2018 рік та платіжним дорученням №56 від 01.03.2018 року, платіжним дорученням №57 від 02.03.2018 року, платіжним дорученням №58 від 02.03.2018 року, платіжним дорученням №59 від 02.03.2018 року, платіжним дорученням №60 від 02.03.2018 року, платіжним дорученням №57 від 12.03.2018 року, платіжним дорученням №64 від 15.03.2018 року, платіжним дорученням №59 від 14.03.2018 року.

Взаємовідносини між TOB «ІНТЕР ФУДС ГРУП» та ТОВ «ТРАНСМІТ» відбувались на підставі договору поставки №2111Т від 21.11.2018 року.

За умовами договору ТОВ «Трансміт» (Постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Покупця) товар в асортименті, кількості по цінах встановлених у видаткових накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень відповідно видатковим накладним, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

На виконання умов договору ТОВ «Трансміт» реалізовувало на адресу ТОВ «Інтер Фудс Груп» продукцію (заморожене м`ясо куряче дрібного обмолу), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Товар, реалізований на користь TOB «ІНТЕР ФУДС ГРУП», було попередньо імпортовано у підприємств (нерезидентів).

Придбаний товар у TOB «ТРАНСМІТ» на підставі договору поставки №2111Т від 21.11.2018 року на загальну суму - 7496063,40 грн., у тому числі ПДВ - 1249343,90 грн., надалі був реалізований на загальну суму - 8158665,76 грн., у тому числі ПДВ - 1359777,63 грн.

Товар, реалізований ТОВ «ТРАНСМІТ» на користь TOB «ІНТЕР ФУДС ГРУП», було в подальшому використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцю ТОВ «Єрмак Голд». На виконання умов договору поставки №28/03-18 від 28.03.2018р. було реалізовано товар з відповідною націнкою, що підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною.

Взаємовідносини між TOB «ІНТЕР ФУДС ГРУП» та ТОВ «ТРАНСМІТ» відбувались на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №1501У від 15.01.2019 року. За умовами договору ТОВ «Інтер Фудс Груп» (Виконавець) зобов`язується за дорученням ТОВ «ТРАНСМІТ» (Замовника) і за його рахунок організувати перевезення вантажів Замовника в кількості та асортименті, зазначених у товарно-транспортних накладних (при міжнародному перевезенні у CMR), транспортними засобами (далі - ТЗ), оснащеними рефрижераторами, в пункти призначення, зазначені Замовником, як по території України, так і в міжнародному сполученні.

На виконання умов договору ТОВ «Інтер Фудс Груп» було надано послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на адресу ТОВ «ТРАНСМІТ», що підтверджується актами про надання послуг, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Надано послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на адресу ТОВ «ТРАНСМІТ» на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1501У від 15.01.2019 року на загальну суму - 208000,00 гри., у тому числі ПДВ - 7500,00 грн.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України , доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зістаттями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу Україниінші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цьогоКодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п14.1 ст14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.1ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2ст. 9 Закону № 996-ХІVпередбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88(далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що на момент укладення та виконання договорів постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, їх установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Згідно акту перевірки, під час проведення перевірки контролюючим органом таких обставин відносно діяльності позивача не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що надані платником податків первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та його контрагентів по ланцюгу постачання, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 21 грудня 2018 року по справі №805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, від 20 грудня 2018 року по справі №820/2946/18 та від 20 грудня 2018 року по справі №818/770/17.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже недоліки у товарно-транспортних накладних не можуть бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених позивачем з контрагентами. Факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими первинними документами (видатковими накладними), які наявні в матеріалах справи.

В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів відповідача у цій частині.

Щодо посилань скаржника на протоколи допиту свідків у кримінальних провадженнях, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18) дійшов висновку, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка в рамках досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Крім того, за висновками Верховного Суду, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

З урахуванням положень статей 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі. В той же час, відповідачем не надавалися ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги вироки суду у кримінальних справах за фактами фіктивного підприємства контрагентів позивача.

Відповідачем не надано суду належних доказів про те, що господарські операції позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що позивач досяг ділової мети отримав економічний ефект від своєї господарської діяльності, зокрема, і від господарських взаємовідносин із спірними контрагентами. Рух активів є доведеним, документально підтвердженим, підтверджено подальше використання придбаного у спірних періодах та у спірних контрагентів товару позивачем у власній господарській діяльності.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки відповідача про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства у періоді, що перевірявся, не підтверджені належними доказами, а тому у суду першої інстанції були підстави для скасування оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги відповідача щодо ненадання позивачем інформації щодо підтвердження витрат за контрольованими операціями. Так, з матеріалів справи встановлено, що зауваження стосовно контрольованих операцій, викладені в акті перевірки, були врегульовані при розгляді заперечень позивача, поданих на акт перевірки, і у відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області про результати розгляду заперечень. Крім того, стосовно наведеного в апеляційній скарзі порушення питання, контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не приймалось, штрафні санкції не нараховувались. Зазначене в судовому засіданні підтверджено представником відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №160/17733/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак