Постанова

від 17.01.2023 по справі 11322/10/1570

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 11322/10/1570

Головуючий І інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 08.09.2022р.) про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Прокурора Арцизького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ім.Димитрова» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2010р. Прокурор Арцизького району, в інтересах держави в особі УПФУ в Арцизькому районі Одеської області, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до СВК «ім.Димитрова», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за липень-вересень 2010р. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі - 6873,51 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2011р. (набрала законної сили - 15.02.2011р.) адміністративний позов Прокурора Арцизького району в інтересах держави в особі УПФУ в Арцизькому районі Одеської області - задоволено. Стягнуто з СВК «ім.Димитрова» на користь УПФУ в Арцизькому районі Одеської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі - 6873,51 грн.

16.08.2022р. ГУ ПФУ в Одеській області подало заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-а-11322/10/1570.

В обґрунтування заяви зазначено, що вказаний виконавчий лист було своєчасно звернутий до виконання, втім погашення заборгованості за липень-вересень 2010р. з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії не відбулося, у зв`язку із відсутністю майна, на яке можливо було звернути стягнення. Погашення заборгованості СВК «ім.Димитрова» з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії перед Головним управлінням тривалий час не відбувалось.

Заявник вказує, що ГУ ПФУ в Одеській області листами від 28.10.2020р. №1500-0803-8/82901, від 08.04.2021р. №1500-0803-8/43964, від 09.11.2021р. №1500-0803-8/140124 та від 08.06.2022р. №1500-0903-8/58602, зверталося до Голови ліквідаційної комісії СВК «ім.Димитрова» з проханням надати інформацію про хід ліквідаційної процедури відносно даного боржника, наявність у нього майна та заходи, які приймаються з метою погашення заборгованості перед ГУ ПФУ в Одеській області, а також ймовірне прогнозування подальшого погашення вказаної заборгованості.

30.06.2022р. листом №23/22, Головою СВК «ім.Димитрова» ОСОБА_1 виконавчі листи по стягненню заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії на загальну суму - 448656,65 грн., було повернуто ГУ ПФУ в Одеській області, адже повна ліквідація СВК «ім.Димитрова» не відбулася у зв`язку із не зняттям арешту з рахунків підприємства.

У зв`язку з неодноразовою реорганізацією Управлінь та вищезазначених обставин ГУ ПФУ в Одеській області не мало можливості звернути до примусового виконання даний виконавчий лист, оскільки встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був пропущений.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року (постановленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Одеській області про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа №2-а-11322/10/1570 до виконання та заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд 1-ї інстанції зазначив, що заявником не надано належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин, які не залежали від його волі як стягувача, а наведені заявником причини свідчать про відсутність об`єктивних обставин, що унеможливлювали пред`явлення виконавчого листа до примусового стягнення з дати набрання законної сили постанови до подачі вказаної заяви - понад 10 років.

Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою, ГУ ПФУ в Одеській області 27.09.2022р. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило скасувати дану ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити подану ним заяву.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскільки йому в день проведення реєстрації запису про відміну рішення щодо припинення юридичної особи, а на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області перебуває дуже багато юридичних осіб, у представників Головного управління фактично відсутня можливість постійно моніторити внесення та зміну всіх записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по підприємствам. Голова ліквідаційної комісії не повідомив ГУ ПФУ в Одеській області про вказані дії, а тому як тільки пенсійному органу стало відомо про внесення вказаного запису, було вжито всіх можливих заходів щодо повернення виконавчого листа у справі для спрямування його до виконання.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

12.10.2022р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 та ч.1 ст.312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду 1-ї інстанції розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, судова колегія доходить висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, як встановлено судами обох інстанцій, на час пред`явлення пенсійним органом виконавчого листа до виконання чинними були норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV.

Як передбачено ч.2 ст.22 вказаного вище Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом 1 року, якщо інше не передбачено законом.

В подальшому, як загально відомо, 02.06.2016р. був прийнятий Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Як вбачається матеріалів справи, 03.03.2011р. судом 1-ї інстанції було видано виконавчий лист у справі №2-а-11322/10/1570.

Водночас, до прийняття Закону №1404-VIII судове рішення так і не було виконано, а доказів щодо застосування будь-яких заходів до його виконання заявником не надано.

За приписами ч.ч.1,2 ст.12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом 3 (трьох) років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в ч.1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки або ж розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, законодавцем було змінено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання за якими стягувачем є держава або державний орган, а саме зменшено його до 3 (трьох) місяців, чим фактично підвищено вимоги до державних органів та їх відповідальність щодо питань своєчасного виконання рішень суду та прийняття встановлених законодавством відповідних заходів.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що стягувачем у виконавчому провадженні, в даному випадку, є суб`єкт владних повноважень.

У відповідності до ч.6 ст.12 Закону №1404-VIII, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Також, ч.ч.1,2 ст.376 КАС України регламентовано, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання суд повинен перевірити, чи справді пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а якщо є підстави так вважати, то чи були поважні причини для цього. Втім, поважність причин є оціночною категорією і повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів даної справи, під час проведення виконавчих дій з підприємства СВК «ім.Димитрова» кошти стягнуті так і не були, у зв`язку із відсутністю коштів та майна, на яке можливо було звернути стягнення.

У той же час, заявник, в даному випадку, не надає жодних доказів на підтвердження будь-якого оскарження дій державного виконавця під час цього виконавчого провадження, або інших дій, вчинених суб`єктом владних повноважень для виконання рішення суду.

І тільки, починаючи з 2020р., пенсійний орган своїми листами від 28.10.2020р. №1500-0803-8/82901, від 08.04.2021р. №1500-0803-8/43964, від 09.11.2021р. №1500-0803-8/140124, від 08.06.2022р. №1500-0903-8/58602 почав звертатися до «боржника» із проханням надати інформацію про хід ліквідаційної процедури та наявність у нього майна.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, після подання виконавчого листа до виконання та зі спливом річного строку відведеного на здійснення виконавчих дій, «стягувач» не тільки мав змогу, а і повинен був дізнатись про невиконання судового рішення в примусовому порядку, а тому міг вжити усіх необхідних заходів для його виконання, зокрема, шляхом оскарження дій, рішень або ж бездіяльності державного виконавця чи повторного подання виконавчого листа до виконання.

Будь-яких «поважних» причин такого тривалого зволікання своїми процесуальними правами апелянтом також не зазначено та не надано.

При цьому, заявником також не було надано і доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин неможливості здійснити дієві заходи, відповідно до Закону №1404-VIII, щодо примусового виконання рішення суду або причин, які б перешкоджали заявнику реалізувати свої повноваження як суб`єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення суду щодо примусового виконання такого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності належних підстав для задоволення заяви ГУ ПФУ в Одеській області про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження у даній справі.

Посилання ж скаржника на численну реорганізацію органів ПФУ та на значне навантаження у зв`язку з великою кількістю аналогічних справ, на переконання колегії суддів, жодним чином не вказує на поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Інші ж доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду 1-ї інстанції та не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст.316 КАС України, суд 2-ї інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.238,241,243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 17.01.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко