Постанова

від 18.01.2023 по справі 400/13280/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/13280/21

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 22.02.2022р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2021р. №00000/10292/14292405, №00000/10293/14292405 та №0574782-2405-1411, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03.11.2021р. №162675-51.

Позов обґрунтовував тим, що нарахування податковим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019-2020 роки є незаконним, оскільки належна ОСОБА_1 на праві власності нежитлова будівля зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування згідно п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, так як використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.11.2021р. №00000/10292/14292405, №00000/10293/14292405 та №0574782-2405-1411.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.11.2021р. №162675-51.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 22.02.2022р. та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що податкова пільга надається на поточний податковий період для відповідної категорії фізичних осіб за умови письмового звернення до контролюючого органу за місцем реєстрації в поточному періоді. В Головного управління ДПС у Миколаївській області були відсутні підстави для надання ОСОБА_1 у 2019-2020р.р. пільги на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки позивач не надавав до контролюючого органу висновку компетентних органів щодо ідентифікації належного йому об`єкта нерухомості та належність його до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є оскарження ОСОБА_1 правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.11.2021р. №00000/10292/14292405, №00000/10293/14292405, якими позивачу визначено до сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в розмірі 5284,14 грн. та в розмірі 6111,34 грн. відповідно, а також податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2021р. №0574782-2405-1411 про нарахування податку на нерухоме майно за 2020 рік в розмірі 12680,86 грн.

При прийнятті вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач виходив з того, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна нежитлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12662,7 кв.м. (частка власності 2/100).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що оскільки нежитлова будівля за вказаною адресою використовується позивачем для ведення сільськогосподарської діяльності (як зерносховище) та є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, відтак не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

З аналізу наведеної правової норми вбачається висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов: власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Так, в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пп.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2002р. №1-52 ОСОБА_1 з 2002 року є власником нежитлової будівлі по переробці сільськогосподарської продукції - зерносховища, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12662,7 кв.м. (частка власності 2/100).

Крім того, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 4820610100:05:000:0119 площею 6,118 га та з кадастровим номером 4820610100:05:000:0023 площею 6,1645 га сільськогосподарського призначення, на яких займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва, як одноосібник.

Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.01.2022р.

Таким чином, ОСОБА_1 наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права та використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а саме: в якості зерносховища, а тому така будівля, в силу приписів п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області не заперечує статус ОСОБА_1 як сільськогосподарського товаровиробника та використання ним нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , в якості зерносховища, тобто наявність підстав для застосування п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Апелянт стверджує, що позивач не надавав до контролюючого органу висновку компетентних органів щодо ідентифікації належного йому об`єкта нерухомості та належність його до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджено, що в листопаді 2021 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДПС у Миколаївській області із заявою, в якій зазначав про використання належної йому нежитлової будівлі для ведення сільськогосподарського виробництва та надавав контролюючому органу копію технічного паспорту, копію відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, подання заяви про проведення звірки, у відповідності до п.п.266.7.3 ст.266 ПК України, є правом платника податків, а не його обов`язком. Відповідач, як відповідальний державний орган у сфері оподаткування, не може посилатися на ту обставину, що враховуючи передбачений Податковим кодексом України порядок адміністрування цього податку, він не мав можливості перед визначенням податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно дізнатися про існування обставин, передбачених п.п. «ж» п. 266.2.2 ст.266 ПК України.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.11.2021р. №00000/10292/14292405, №00000/10293/14292405 і №0574782-2405-1411 та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Сторонами у справі не заперечується, що надіслана на адресу ОСОБА_1 податкова вимога №162675-51 містить визначену контролюючим органом суму боргу позивача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019-2020 роки.

Враховуючи висновок суду про незаконність податкових повідомлень-рішень про визначення ОСОБА_1 до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019-2020 роки, задоволенню підлягає також і похідна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03.11.2021р. №162675-51.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 22.02.2022р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 січня 2023 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук