Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/18883/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18883/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих автостоянок на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих автостоянок до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Автокооператив «Вербний» по експлуатації відкритих автоділянок (далі - апелянт, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №217/26-15-13-03-23 від 01 липня 2022 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №218/26-15-13-03-23 від 01 липня 2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2022 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Крім того, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій викладені вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення на підставі рішень Головного управління ДПС у м. Києві №217/26-15-13-03-23 від 01 липня 2022 року та № 218/26-15-13- 03-23 від 01 липня 2022 року;

- заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві вчиняти будь- які дії пов`язані зі стягненням грошових коштів із авто кооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих стоянок на підставі рішень Головного управління ДПС у м. Києві №217/26-15-13-03-23 від 01 липня 2022 року та №218/26-15-13-03-23 від 01 липня 2022 року, в тому числі дії щодо ініціювання переказів у платіжних системах, вилучення готівки із каси.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції керувався тим, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити вимоги щодо забезпечення позову.

Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що за час розгляду справи з позивача може бути повністю або частково стягнуто кошти на ідставі рішення податкового органу, яке в майбутньому судом може бути визнане незаконним.

На переконання апелянта, за умови невжиття заходів, спрямованих на попередження стягнення коштів, поновлення прав прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не відбудеться, а останній змушений буде додатково звертатись до суду із вимогами про повернення коштів, які було стгянуто на підставі незаконного рішення.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову прийнята з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, що призвело до ухвалення незаконого та необгрунтованого судового рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Дослідивши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки посилання на майбутню необхідність звернення до суду із вимогами про стягнення коштів, які було стягнуто на підставі незаконного рішення, є умовним, а вірогідність настання таких подій, їх конкретизація та причинно-наслідковий зв`язок між ними в заяві жодним чином не пояснюється.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що протиправність рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 01 липня 2022 року № 217/26-15-13-03-23 та № 218/26-15-13-03-23, підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

При цьому, єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є незгода позивача з оскаржуваними рішеннями.

У той же час, у разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних рішень судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічна за змістом позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.09.2019 у справі № 420/3397/19.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах вимог апеляційної скарги, відповідно до приписів статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування ухвали суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Автокооперативу «Вербний» по експлуатації відкритих автостоянок залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді: М.І. Кобаль

Л.О. Костюк