Ухвала

від 04.10.2007 по справі 48/350-а-3/409-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/350-А-3/409-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 УХВАЛА

04.10.2007р.м.Київ№ 3/409-А

За позовом    Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

                       Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві

До                       Київської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

                       Святошинська районна у місті Києві рада

Про                        визнання протиправним рішення та скасування його

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від прокуратури    не з'явились

Від позивача           Бондаренко І.П. –по дов. № 063117/1000 від 24.11.2006

Від відповідача      не з'явились

Від третьої особи   не з'явились

У засіданні брали участь Бобир І.М. –по дов. № 6251/14-16/02 від 21.08.2007 представник  Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва 30.06.2006 надійшов позов Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві про визнання рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-6/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яким вирішено віднести частину лісових земель площею 2,20 га у кварталі ІІІ Святошинського лісництва комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство»до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель лісового фонду та передати Святошинській районній у місті Києві раді у короткострокову оренду на 3 роки земельні ділянки загальною площею 2,20 га для будівництва житлових будинків на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови протиправним та скасувати його визнавши нечинним.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва Мельника В.І. 06.07.2006 позовну заяву передано на розгляд судді Суліму В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2006 суддею Сулім В.В. відкрито провадження у адміністративній справі № 48/350-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 суддею Сулім В.В. справу № 48/350-А, на підставі ст. 22, ч. 4 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, направлено за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.08.2006 суддею Мельник А.В. відкрито провадження у справі № 2-а-1100/06.

27.09.2006 Печерського районного суду міста Києва до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Святошинську районну у місті Києві раду.

Постановою Печерського районного суду міста Києва № 2-а-54/07 від 30.03.2007 в задоволені позову  Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Печерського районного суду міста Києва № 2-а-54/07 від 30.03.2007 прокуратурою подано до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 постанову Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в господарський суд міста Києва.

Згідно резолюції В.о. Заступника Голови господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 01.08.2007  справу передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2007 присвоєно номер справи № 3/409 –А та призначено до судового розгляду на  04.10.2007.

Розглянувши матеріали справи суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведених правових норм вбачається, що цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Публічні відносини, засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, податкові, бюджетні відносини цивільним законодавством не регулюються. При цьому, учасником цивільних відносин можуть бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти публічного права. У межах цих цивільних відносин можуть оскаржуватись нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії, видані вказаними суб'єктами публічного права, якщо вони порушують цивільні права або інтереси.

Згідно з ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

З наведених правових норм вбачається, що у межах господарських відносин можуть оскаржуватись акти органів державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

  Згідно з п.6 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульованих правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.

Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист своїх порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, наприклад приватного цивільного чи господарського права, інтересу відповідно до вказаних норм Цивільного чи Господарського кодексів України, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Даний висновок підтверджується також постановами Верховного Суду України у справах від 05.12.2006 та від 27.03.2007, в яких вказано, що предметом спору у даних справах є право користування особою певним майном та відновлення цього порушеного права, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство –діяльність судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. Згідно з п. 1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

З наведених норм вбачається, що справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх публічних прав та обов'язків у конкретних публічно-правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно законодавчо зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться “при здійсненні владних управлінських функцій”, та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини виникли в зв'язку з передачею рішенням Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яким вирішено віднести частину лісових земель площею 2,20 га у кварталі ІІІ Святошинського лісництва комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство»до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель лісового фонду та передати Святошинській районній у місті Києві раді у короткострокову оренду на 3 роки земельні ділянки загальною площею 2,20 га для будівництва житлових будинків на вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка на підставі рішення владних органів претендує на користування землею. Тобто між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Провадження у адміністративній справі № 3/409-А закрити.

2. Дана ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Даний спір віднесений до юрисдикції Господарського суду міста Києва.

СуддяВ.В.Сівакова