Рішення

від 08.10.2007 по справі 7/491-46/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/491-46/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2007 р.Справа № 7/491-46/342    

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровська енергетична компанія”

До Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

Третя особа Дочірнє підприємство “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

Простягнення 956 819,13 грн.

                                                                                                                Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Череповський Є.В. —представник за довіреністю від 04.06.2007 р. № 602-13

Від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 р. у справі № 7/491, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровська енергетична компанія” до Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 956 819,13 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 43 616,83 грн. індексу інфляції, 32 294,11 грн.3 % річних, 9 568,19 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 762 935,32 грн. основного боргу провадження у справі припинено.  

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2006 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.                                                                        

За резолюцією керівництва суду справу № 7/491 передано на новий розгляд судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.207 р. справу № 7/491 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В., присвоєно № 7/491-46/342 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2007 р.

17.09.207 р. позивач до суду не прибув, направивши клопотання про відкладення судового засідання. Представник відповідача, котрий надав відзив на позовну заяву, не заперечував проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.09.2007 р., у зв'язку з неявкою позивача, розгляд справи було відкладено на 01.10.2007 р.

01.10.2007 р. розгляд справи відкладався на 08.10.2007 р. зважаючи на неприбуття в засідання представника позивача та третьої особи.

У судове засідання, призначене на 08.10.2007 р. позивач не прибув, уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Доказів поважності пропуску засідання позивачем не надано, вимог ухвал від 08.08.2007 р., 17.09.2007 р. та 01.10.2007 р. не виконано. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 762 935,32 грн. основного боргу за договором поставки продукції № 6-03 від 15.01.2003 р., 3 % річних за прострочку виконання зобов'язання за період з 01.01.2005 р. по 31.05.2006 р. в розмірі 32 294,11 грн. та 161 589,70 грн. інфляційних нарахувань, посилаючись при цьому на ст.ст. 526, 610, 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, з мотивів, викладених у відзиві від 17.09.2007 р., вказуючи на те, що строк виконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції у відповідача перед позивачем виник після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровська енергетична компанія” до суду з даним позовом, у зв'язку з чим заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

15.01.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Придніпровська енергетична компанія” та Дочірнім підприємством “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” укладено договір № 6-03, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити замовнику (відповідачу) продукцію виробничо-технічного призначення, а замовник прийняти і оплатити її на умовах, викладених у договорі.

Назва, кількість, асортимент продукції вказані у специфікаціях (додатках), які складаються до даного договору і є його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях.       

Протягом 3-х днів з моменту надання позивачем повного комплекту документів, зазначених в пунктах 5.6 та 5.7 договору, сторонами підписується акт прийому-передачі продукції (п. 5.6 договору).

У п. 4.2 договору сторони погодили, що остаточні розрахунки за поставлену продукцію проводяться відповідачем протягом 3-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі продукції та надходження коштів від НАК “Нафтогаз України” або споживача продукції на підставі рахунку-фактури постачальника (аналогічні положення вміщені також в п. 3.5 додаткової угоди № 3 від 30.12.2003 р. до договору № 6-03 від 15.01.2003 р.).

На виконання умов договору № 6-03 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 350 000,00 грн., що стверджується актами прийому-передачі за червень-липень 2004 року і довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та не заперечується самим відповідачем.

Відповідач частково оплатив отриману продукцію на загальну суму 587 064,68 грн. (банківські виписки в матеріалах справи), тобто його заборгованість на момент подачі позову до суду складає 762 935,32 грн.

11.04.2006 р. відповідачем отримано претензію позивача від 05.04.2006 р. з вимогою про сплату 762 935,32 грн. основного боргу та штрафних санкцій.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач у серпні 2006 року звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на те, що договором № 6-03 від 15.01.2003 р. сторони погодили, що термін виконання замовником обов'язку з оплати поставленої продукції визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати —отримання відповідачем коштів від споживача продукції, яким, в даному разі, є Дочірнє підприємство “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Виходячи з п. 4.2 договору відповідач має розрахуватися з позивачем за одержану протягом трьох банківських днів з моменту отримання коштів від третьої особи.

Платіжними дорученнями № PR13785 від 09.10.2006 р., № PR 13997  від 13.10.2006 р. та № PR 14003 від 13.10.2006 р. стверджується перерахування споживачем продукції її вартості замовнику за договором № 6-03 від 15.01.2003 р.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши від третьої особи вартість продукції, відповідач перерахував її на користь позивача, тобто виконав зобов'язання за договором (копії платіжних доручень від 12.10.2006 р. та 16.10.2006 р. в матеріалах справи), у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 762 935,32 грн. підлягає припиненню згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 розділу IX прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.        

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів того чи надходили на протязі двох років відповідачу кошти від споживачів продукції —третіх осіб, а також не надано підтвердження бездіяльності відповідача щодо витребування таких коштів з метою прискорення розрахунків за отриману продукцію.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність прострочення боржника у спірних правовідносинах сторін, оскільки подія, якою зумовлювався термін виконання відповідачем  грошового зобов'язання настала після порушення провадження у справі. На цій підставі слід вважати, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, права останнього, в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, порушені не були. У зв'язку з викладеним, наслідки ст. 625 Цивільного кодексу України щодо обов'язку сплати трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не підлягають застосуванню до відповідача.       

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, оскільки на момент подання даного позову до суду у останнього було відсутнє право вимоги до відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 762 935,32 грн. основного боргу припинити.

2.          В іншій частині позову відмовити повністю.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                        С.В. Шабунін

справа №  7/491-46/342

08.10.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровська енергетична компанія"

до                     Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України"

про                    стягнення 956819,13 грн

Суддя  Шабунін С.В.

Суддя                                                                                                        Шабунін С.В.