Постанова

від 16.01.2023 по справі 144/188/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/188/18

Провадження № 22-ц/801/181/2023

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 рокуСправа № 144/188/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

з участю секретаря судового засідання: Луцишина О.П.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Соболівська сільська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Човганюк Аллою Миколаївною на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Германа О.С., в залі суду,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Соболівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6 . ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого за заповітом, спадкоємцями за законом є діти померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У строк визначений законом позивач подав заяву про прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу, на підставі чого була відкрита спадкова справа №261/2017. До спадкового майна померлого належить земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2.1993 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району, кадастровий №0523786400:04:000:0555, право власності на яку оформлено на померлого ОСОБА_6 у відповідності до Державного акту серії ВН2036, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №33, виданого 16.02.2001. Однак у зв`язку із втратою державного акту на право власності на земельну ділянку, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, тому з метою захисту своїх законних прав на спадщину позивач звернувся до суду.

У заявленому позові ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом від 11 листопада 2016 року, посвідченим секретарем Губницької сільської ради Леонтюк Л.П., зареєстрованим в реєстрі за №97, право власності на земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,1883 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району, кадастровий номер 0523786400:04:000:0555, яка належала померлому ОСОБА_6 .

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року в позові ОСОБА_1 до Соболівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок обґрунтував тим, що зверненню до суду із вказаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, позивач має довести, що він вчинив всі передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у нього існують істотні, непереборні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також у рішенні суду зазначено, що твердження позивача про втрату правовстановлюючого документу на спадкове майно спростовано в судовому засіданні відповідачем, а тому суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника, посилаючись на неповноту та невірне з`ясування обставин справи, а також на його незаконність, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що у позивача відсутні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, так як державний акт не втрачений, а перебуває у відповідача, є необгрунтованим, оскільки останній приховував зазначений факт і вказана обставина унеможливила отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька в нотаріальному порядку. Відтак, на момент звернення до нотаріуса та з відповідним позовом у 2018 році у позивача були відсутні передумови для одержання свідоцтва, а також відсутні і на даний час, оскільки відповідач не надає вказаний правовстановлюючий документ на землю до нотаріуса.

Відповідачем ОСОБА_4 надіслано на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справивпродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 272 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Губник Гайсинського району Вінницької області помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10), після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,19 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району, кадастровий номер 0523786400:04:000:0555, що належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ВН №2036 від 16 лютого 2001 року.

Позивач ОСОБА_1 є синомпомерлого ОСОБА_6 та спадкоємцемза заповітом,що підтверджуєтьсясвідоцтвом пронародження серії НОМЕР_2 від 16.03.2004та заповітомвід 11.11.2016(а.с. 9, 12).

На підставі заяви позивача про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу заведено спадкову справу щодо майна померлого.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.12.2017 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянською О.А. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с. 23).

В газеті «Вісті Тепличинни» №22 (9130) від 01.06.2017 міститься оголошення про те, що зазначений вище державний акт на право власності на землю вважати недійсним (а.с. 25).

При цьому, судом встановлено, що державний акт серії №ВН 2036 від 16.02.2001, відповідно до якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,19 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Теплицького району не втрачено, а також, що вказаний документ знаходиться у відповідача ОСОБА_4 , яким долучено до матеріалів справи його копію (а.с. 78).

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 також є сином та спадкоємцем померлого ОСОБА_6 за законом, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та довідкою Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О.А. (а.с. 75, 79).

22.09.2017 ОСОБА_4 звернувся до Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_6 , у якій вказано, що він є його спадкоємцем за законом та приймає спадщину на обов`язкову частку (а.с. 193).

ОСОБА_4 є інвалідом 3 групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 15.11.2016 та довідкою до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12 ААА №572038 від 05.10. 2016 (а.с. 76, 77).

Відповідач ОСОБА_2 також є сином та спадкоємцем померлого ОСОБА_6 за законом, що підтверджується довідкою Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О.А. (79).

22.09.2017 ОСОБА_2 теж звернувся до Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянської О.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_6 , у якій вказано, що він є його спадкоємцем за законом (а.с. 199).

ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи загального захворювання, що підтверджується довідкою серії МСЭ-2015 №0184854 від 18.03.2017 (а.с. 201).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зверненню до суду із вказаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом,а викладеніпозивачем обставинищодо підставвідмови узв`язку звтратою правовстановлюючого документа на спадкове майно, спростовано в судовому засіданні відповідачем.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишились інші встановлені у даній справі обставини, врахування яких є необхідним при вирішенні даного спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як визначено у частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини, що виникли між сторонами, пов`язані із спадкуванням і регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями статті 1216 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою та другою статті 1220ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина першастатті 1222 ЦК України).

Звернувшись в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтував тим, щовін є спадкоємцем майна за заповітом після смерті його батька, і у строк визначений законом ним було подано заяву про прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу, однак було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у зв`язку із втратою державного акту на право власності на неї.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Кобилянською О.А., окрім ОСОБА_1 є й інші спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_6 , зокрема, діти померлого: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які, як встановлено судом, прийняли спадщину та є особами з інвалідністю 3 групи.

Згідно з частиною першоюстатті 1241 ЦК Українималолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначенестаттею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

До спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, необхідно також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємціза правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 листопада2021 року у справі №607/24365/19 (провадження №61-6658св21).

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та встановлених у справі обставин, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є особами, які можуть мати право на обов`язкову частку у спадщині після смерті їх батька - ОСОБА_6 та прийняли її, відповідно до їхніх заяв.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що визнання за позивачем права власності на зазначене ним спадкове майно не може бути здійснено, оскільки право на обов`язкову частку в такому майні можуть мати інші відповідачі, які прийняли спадщину після смерті батька, як спадкоємці за законом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем вимоги про поділ спадкового майна не заявлялись, а відтак, з урахуванням встановлених у справі обставин, визнання за ним права власності на відповідне спадкове майно порушуватиме права інших спадкоємців, які можуть мати право на обов`язкову частку в такому майні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першоїінстанції не звернув уваги на вищевказані обставини, і хоча дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак такий висновок здійснено судом за неповного з`ясування обставин по справі та невідповідності висновків обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту і відповідно заявлені позовні вимоги є недоведеними, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити з інших підстав.

Згідно зі статтею 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків обставинам справи, що відповідно до вимог ст.376ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судомапеляційної інстанціїприйнято рішенняпро частковезадоволення апеляційноїскарги тавідмову взадоволенні позовуз іншихпідстав,тому судовийзбір заподання позовноїзаяви таапеляційної скарги слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Човганюк Аллою Миколаївною задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2022 року скасувати та постановити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Соболівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, відмовити.

Судові витрати понесені позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції та за перегляд справи в апеляційній інстанції залишити за позивачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий: В. В. Оніщук

Судді: С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук