Постанова

від 12.01.2023 по справі 156/484/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 156/484/21 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О. Провадження № 22-ц/802/55/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Романюка Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення суду від 07 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2014 вона є власником земельної ділянки площею 2,3285 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0721182800:05:000:0051, яка знаходиться на урочищі за межами населеного пункту.

На даний час вона позбавлена можливості реалізувати своє право власності стосовно зазначеної земельної ділянки, не має змоги використовувати належне майно у власних інтересах, оскільки фактично земельна ділянка використовується відповідачем Дочірнім підприємством «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам».

У 2021 році їй стало відомо про наявність укладеного між нею та ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» договору оренди землі від 03 березня 2016 року, предметом якого ніби-то стала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,3285 га, яка знаходиться на урочищі за межами населеного пункту.

Вважає такий договір неукладеним, а тому за ним не виникають будь-які правові наслідки, оскільки у неї не було наміру надавати земельну ділянку в строкове, платне користування, волевиявлення на укладення договору оренди землі з ДП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» від 03.03.2016 не виявляла, цього договору оренди землі не укладала та його не підписувала, наявний у договорі підпис був свідомо з корисливих мотивів сфальсифікований невідомими особами,

Ураховуючи наведене, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,3285 га, кадастровий номер 0721182800:05:000:0051 шляхом зобов`язання Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» повернути таку земельну ділянку у користування власника ОСОБА_3 , скасувати державну реєстрацію договору оренди зазначеної земельної ділянки та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 на праві власності земельною ділянкою площею 2,3285 га з кадастровим номером 0721182800:05:000:0051.

Зобов`язано Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» повернути земельну ділянку площею 2,3285 га з кадастровим номером 0721182800:05:000:0051 ОСОБА_3 , як власнику цієї земельної ділянки.

Скасовано державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на земельну ділянку площею 2,3285 га, кадастровий номер 0721182800:05:000:0051 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14112031 від 07.04.2016), проведену на підставі договору оренди землі від 03 березня 2016 року між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам».

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на користь ОСОБА_3 8973 грн 67 коп. судових витрат.

Додатковим рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2022 року стягнуто з Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на користь ОСОБА_3 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14.12.2022 до участі у цій справі залучено ОСОБА_4 як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1 а.с.249-250).

У відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 від імені позивачки ОСОБА_3 та представник ОСОБА_5 від імені третьої особи ОСОБА_4 (кожен зокрема), посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представники позивачки та третьої особи (кожен зокрема) апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду від 13.09.2022 залишити без змін, а додаткове рішення від 07.10.2022 скасувати з таких підстав.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.11.2014 є власницею земельної ділянки площею 2,3285 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0721182800:05:000:0051, яка розташована на території Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області (т.1 а.с.17, 19, 168).

Відповідно до договору оренди землі від 03 березня 2016 року, зареєстрованого 07 квітня 2016 року приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області, Артисюк Л. Є. передала ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 9 років (т.1 а.с.11-14, 66-67, 168).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 8862 від 24.02.2022 підпис від імені ОСОБА_3 , розташований в графі «Орендодавець» у розділі «Підписи сторін» у договорі оренди землі від 03.03.2016 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.1 а.с.103-110).

Також судом першої інстанції встановлено, що у 2019 році, а апеляційним судом додатково встановлено, що у 2016 і 2017 роках позивачка отримувала орендну плату від відповідача за передану в оренду земельну ділянку (т.1 а.с.69, т.2 а.с.31).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, договір оренди землі від 03.03.2016 зареєстровано 07.04.2016 приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.08.2022 (т.1 а.с.168).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельної ділянки із кадастровим номером 0721182800:05:000:0051 на час подання позову є ОСОБА_3 , про що свідчать наведені вище наявні у матеріалах справи письмові докази.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди землі порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністю земельною ділянкою площею 2,3285 га (кадастровий номер 0721182800:05:000:0051), яка розташована на території Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області і призначена для ведення особистого селянського господарства.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, реєстрація права оренди ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на підставі неукладеного договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Встановивши, що договір оренди землі позивачкою не підписувався, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що такий договір є укладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення відповідно до вимог статті 391 ЦК України та скасування державної реєстрації права оренди відповідача на цю земельну ділянку для реального відновлення порушеного права позивачки.

Посилання в апеляційній скарзі на отримання позивачкою орендної плати, що є порушенням принципу добросовісності не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки наведена обставина не може бути доказом для договорів, які підлягають укладенню у письмовій формі та не може бути застосована до договорів, які відповідно до закону є неукладеними.

Отримання орендної плати у даному випадку фактично розцінюється як компенсація за користування відповідачем земельною ділянкою позивачки без законних на те підстав.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення суду від 07 жовтня 2022 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, які покладаються на сторони (ст. ст. 137, 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Статтею 183 ЦПК України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

19.09.2022 засобами поштового зв`язку представник позивачки ОСОБА_3 адвокат Андріяш Н. В. надіслала суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на правову допомогу, до якої додано договір про надання правової допомоги від 10.12.2020; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором від 15.09.2022 та розрахунок суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу від 15.09.2022 у розмірі 12 000 грн (т.1 а.с.187-192).

У прохальній частині заяви заявниця просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача, тобто з неї на користь відповідача витрати на правничу допомогу (т.1 а.с.188-зворот).

У п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 10.12.2020 гонорар за цим договором визначено у розмірі 10000 грн (т.1 а.с.189-зворот).

В акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором від 15.09.2022 зазначено про справу, яка перебуває у провадженні Господарського суду Волинської області /п. 1.1/, а також визначено загальну вартість послуг уже у сумі 12000 грн /п. 1.3/ (т.1 а.с.190).

У розрахунку суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу від 15.09.2022 зазначено про вартість 3000 грн за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики (т.1 а.с.191).

Ураховуючи прохання позивачки, відповідач у відповіді на її заяву не заперечив про стягнення витрат на його користь (т.1 а.с.199).

Виправленої, належно оформленої заяви про стягнення із відповідача судових витрат за надання професійної правничої допомоги позивачка та її представник суду не подали, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення такої заяви.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що наведені вище зловживання процесуальними правами є підставою для покладення на позивачку понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, незалежно від результату вирішення спору.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу зроблені з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування додаткового рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» задовольнити частково.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Додаткове рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2022 року скасувати.

Відмовити у стягненні з Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді