Ухвала

від 18.01.2023 по справі 127/1219/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/1219/23

Провадження № 2/127/110/23

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 січня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької обласної спілки споживчих товариств про визнання договорів купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вінницької обласної спілки споживчих товариств про визнання договорів купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Так, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також з позовної заяви та матеріалів доданих до неї не вбачається підстав, які могли б звільнити позивача від сплати судового збору.

Згідно ч.2 ст.133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Слід звернути увагу заявника, що позовні вимоги поділяються на вимоги майнового та немайнового характеру.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Водночас, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Різновидами майновихспорів є,зокрема,спори,пов`язаніз підтвердженнямправ намайно тагрошові суми,на володіннямайном ібудь-якіформи використанняостаннього. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Відповідна правова позиція зазначена у постанові ВС України від 25.08.2020 по справі №910/13737/10.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб (1073,60 грн) та не більше5розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб (13420 грн); ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб (1073,60 грн).

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Аналогічні роз`яснення містить і постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10.

Оскільки позовна заява містить вимоги, як немайнового (вимоги про визнання двох договорів купівлі-продажу дійсними), так і майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно), тому вона підлягає оплаті судовим збором відповідно до вищевказаної норми.

Відповідно за позовні вимоги немайнового характеру позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі по 1073,60 грн за кожну вимогу, а за позовну вимогу майнового характеру - 1% від ціни позову, але не менше 1073,60 грн та не більше 13420 грн.

Як слідує із позовної заяви, позивачем пред`явлено вимогу майнового характеру, а саме визнання права власності на нерухоме майно приміщення автомобільних гаражів (боксів) літ. П з №7 по №11, антресолі №15, №16, №23, №24 загальною площею 451,9 кв. м., що складають 19/50 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначив ціну позову в розмірі 30000 грн.

Разом з тим, жодних доказів щодо дійсної вартості вказаного спірного майна суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Враховуючи, що в суду відсутня можливість встановлення ціни позову на день подання позову (в матеріалах відсутні докази щодо підтвердження дійсної вартості спірного майна), суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору в сумі 13420 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн відповідно до квитанцій (АТ КБ «ПриватБанк») від 12.01.2023 №0.0.2812656265.1 є не повним та є розміром судового збору сплаченого лише за одну позовну вимогу немайнового характеру. Позивачу слід сплатити судовий збір за другу вимогу немайнового характеру в розмірі 1073,60 грн та сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі, встановленому судом (13420,00 грн). При цьому, слід зазначити обставини з посиланням на докази щодо дійсної вартості майна та вказати відповідну ціну позову.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Крім того, відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведених норм вбачається, що звертаючись із позовною заявою до суду, позивач визначає в останній, зокрема і спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, зверненню до суду із позовною заявою передує наявність обставин щодо порушення права позивача.

Як убачається із позовної заяви, позивач в обґрунтування позову зазначає про обставини укладання 30.12.2001 та 18.12.2002 між ним та СП «Вінницьке автотранспортне підприємство Вінницької облспоживспілки» договорів про продаж основних засобів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які і просить визнати дійсними відповідно до положень ст.220 ЦК України.

Разом з тим, посилаючись положення ст. 220 ЦК України, позивач не зазначає підстав їх застосування у даному випаду, враховуючи час укладення вказаних договорів.

Крім того, не наведено у позовній заяві обставин та доказів щодо ухилення відповідача від належного оформлення правочинів відповідно до вимог закону.

До того ж, заявляючи вимогу про визнання права власності на майно в порядку ст. 392 ЦК України, позивач вказує, що у нього є право власності на це майно відповідно до вказаних договорів купівлі-продажу і має місце його факт оспорювання. В той же час позовна заява не містить обґрунтувань одночасного застосування таких способів захисту як визнання дійсними договорів та визнання права власності на майно, отримане за цими договорами на підставі ст.392 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивачу слід визнатися із вказаним, обираючи спосіб захисту, навести щодо цього фактичні обставини та надати докази в їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

При цьому, слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 до Вінницької обласної спілки споживчих товариств про визнання договорів купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя