Рішення

від 16.01.2023 по справі 624/906/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/906/21

№ провадження 2/624/1/23

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 16 січня 2023 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Махової В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/906/21,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Щорса (далі ПСП «Щорса»),

відповідач: Приватне підприємство «Сан транс 17»</a> (далі ПП «Сан транс 17»),

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області,

вимоги позивача: про скасування рішень державного реєстратора Кегичівської селищної ради Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача ПСП ім. Щорса.

ПСП ім. Щорса звернулося до суду з уточненими позовними вимогами в якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області індексний №57583075 від 12 квітня 2021 року про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди згідно з договором від 25 січня 2021 року) приватного підприємства «Сан транс 17» земельної ділянки площею 6,1112 га, кадастровий №6323183700:10:002:0107, належної ОСОБА_1

- скасувати рішення державного реєстратора Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області індексний №57582339 від 12 квітня 2021 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди згідно з договором від 17 березня 2008 року) приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса земельної ділянки площею 6,1112 га, кадастровий №6323183700:10:002:0107, належної ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого позову зазначає, що у липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПСП ім. Щорса про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та про повернення йому земельної ділянки. 10 грудня 2019 року (справа №624/422/17) Сахновщинським районним судом Харківської області винесене рішення, за яким договір визнано недійсним, а ПСП ім. Щорса зобов`язано повернути земельну ділянку. 31 березня 2020 року апеляційним судом Харківської області це рішення залишене без змін. 14 квітня 2021 року Верховним Судом рішення обох iнстанцiй скасовані, у задоволенні позову відмовлено.

03 листопада 2021 року державним реєстратором Кегичівської селищної ради видано в ПСП ім. Щорса інформацію з державного реєстру речових прав, згідно з якою здійснено дії щодо речових прав оренди земельної ділянки площею 6,1112 га, кадастровий №6323183700:10:002:0107, належної ОСОБА_1 : 1) 06 квітня 2021 року припинено речове право оренди цієї ділянки із ПСП ім. Щорса (згідно з договором від 17 березня 2008 року зі строком дії 15 років, дата закінчення дії 17 березня 2023 року), підстава рішення про державну реєстрацію iндексний № 57582339 від 12 квітня 2021 року. 2) 06 квітня 2021 року зареєстровано речове право оренди цієї ж ділянки з ПП «Сан транс 17» (згідно з договором від 25 січня 2021 року зi строком дії 7 років, дата закінчення дії 25 січня 2028 року) - рішення про державну реєстрацію індексний № 57583075 від 12 квітня 2021. Припинення речового права ПСП ім. Щорса здійснено на підставі рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 року (справа №624/422/17), згідно з яким, згаданий договір оренди визнано недійсним. Ця ж підстава також дала змогу укласти інший договір з ПП «Сан транс 17» та зареєструвати відповідне право з цим підприємством.

Позивач зазначає, що оскільки, на час державної реєстрації, касаційне провадження було відкрите i не закінчене, а потім рішення судів першої та другої інстанцій були взагалі скасовані, зазначена для реєстрації підстава перестала існувати. У зв`язку з цим, рiшення державних реєстраторів щодо зазначеної земельної ділянки (про припинення права оренди з позивачем, та про реєстрацію права оренди з відповідачем, є поспішними і безпідставними, тобто, такими, що втратили юридичну силу.

Позиція відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач у своєму відзиві просив відмовити у задоволенні позову ПСП ім. Щорса.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області 10 грудня 2019 року задоволено його позов до ПСП iм. Щорса про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Визнано недiйсним договір оренди землi №29 укладений 01 лютого 2007 року та зареєстрований 17 березня 2008 року у Кегичівському відділі Харківської філії ДП «Центр державного земельного кадастру за № 040869600197 мiж відповідачем та ПСП iм. Щорса та зобов`язано ПСП ім. Щорса повернути йому земельну ділянку. Постановою Харківського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ПСП iм. Щорса залишено без задоволення, а рішення Сахновщинського районного суду Харківської областi вiд 10 грудня 2019 року - без змін. Постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу ПСП iм. Щорса задоволено та рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 березня 2020 року скасовано, ухвалене нове рiшення, яким вiдмовлено у задоволенні позову.

Підставою для відмови у задоволенні позову та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції стала змiна судової практики. Як вказано судом касаційної інстанції, відсутність підпису та інші обставини справи свідчать про те, що мiж сторонами не досягнуто домовленості з приводу усiх iстотних умов договору оренди землi з позивачем. Позивач не є стороною тiєї домовленості, яка втілена в тексті оспорюваного договору, а відповідно, цей договір як правовий документ не може створювати для позивача будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямованi його умови.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила висновок, відповідно до якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним (постанова Великої Палати Верховного Суду вiд 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 квiтня 2015 року у справі № 6- 48цс15, який полягав у тому, що договір, укладений без волевиявлення позивача, зокрема пiдписаний не ним, а iншою особою, може бути визнано недiйсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Тобто саме з підстав обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту, відмовлено у задоволеннi його позову.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

26 листопада 2021 року позивач ПСП ім. Щорса звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначене підготовче засідання на 27 грудня 2021 року.

14 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року зустрічний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року зустрічний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначене підготовче засідання на 25 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПСП ім. Щорса, третя особа: ПП «Сан транс 17» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа № 624/960/21) об`єднано в одне провадження з первісним позовом ПСП ім. Щорса до ПП «Сан транс 17», Кегичівської селищної ради Харківської області, ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора Кегичівської селищної ради Харківської області (справа №624/906/21).

Ухвалою суду від 22 лютого 2022 року клопотання представника ПСП ім. Щорса задоволено. Виключено Кегичівську селищну раду Харківської області з учасників справи в якості відповідача. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кегичівську селищну раду Харківської області.

Ухвалою суду від 26 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті 22 червня 2022 року.

Ухвалою суду від 16 січня 2023 року клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час повідомлені своєчасно та належним чином, через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, окрім того:

-представник відповідача директор ПП «Сан транс 17» Безрук І.П. щодо позову заперечує, просить відмовити у повному обсязі;

-ОСОБА_1 щодо позовних вимог заперечує, просить відмовити;

Позивач в особі директора ПСП ім. Щорса на попереднє судове засідання надав заяву про підтримання позовних вимог та просить розглянути справу без участі представника позивача.

Позиція третьої особи невідома.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323183700:10:002:0107, індексний номер 57583075 від 12 квітня 2021 року, між ОСОБА_1 та ПП «Сан транс 17» (а.с.5-6).

Судом встановлено, що рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області справа №624/422/17 від 10 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі №29, укладений 01 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса,та зареєстрований 17 березня 2008 року у Кегичівському відділі Харківської філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №040869600197.

Зобов`язано ПСП ім. Щорса повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1112 га, кадастровий номер 6323183700:10:002:0107, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу ПСП ім.Щорса залишенобез задоволення. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 рокузалишенобез змін.

14 квітня 2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП ім. Щорса про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовлено.

Верховний Суд в обґрунтування відмови в задоволенні позову зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, не заявлено негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Тобто підставою скасування рішень попередніх інстанцій став лише не вірно обраний спосіб захисту своїх прав.

Також судом зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій безперечно встановили, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував. Відсутність підпису та інші обставини справи свідчать про те, що між сторонами не досягнуто домовленості з приводу усіх істотних умов договору оренди землі з позивачем. Позивач не є стороною тієї домовленості, яка втілена в тексті оспорюваного договору, а, відповідно, цей договір як правовий документ не може створювати для позивача будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямовані його умови. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила висновок, відповідно до якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі№ 145/2047/16ц (провадження № 14-499цс19) (копія, а.с. 8-15).

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.».

Таким чином, факт не підписання договору оренди між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса та не погодження істотних умов договору є встановленим та не підлягає доведенню.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.

Позовну заяву з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди обґрунтовано тим, що у зв`язку з незаконною реєстрацією права припинення речового права (права оренди згідно з договором від 17 березня 2008 року) та незаконною реєстрацією іншого речового права (права оренди згідно договором від 25 січня 2021 року) земельна ділянка перейшла у користування ПП «Сан транс 17».

Крім того, позивач зазначає, що у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 були скасовані рішення попередніх інстанцій в зв`язку обранням позивачем неефективного способу захисту прав.

Однак, в мотивувальній частині постанови зазначено, що беззаперечно встановлено, що спірний договір ОСОБА_1 не підписував та, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував.

Відсутність підпису та інші обставини справи свідчать про те, що між сторонами не досягнуто домовленості з приводу усіх істотних умов договору оренди землі з позивачем. Позивач не є стороною тієї домовленості, яка втілена в тексті оспорюваного договору, а, відповідно, цей договір як правовий документ не може створювати для позивача будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямовані його умови.

Відповідно до частини першої статті 317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Позивач, звертаючись до суду, вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки у користування не заявляв.

При цьому, за змістом положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Скасування судом державної реєстрації права власності на оспорювану земельну ділянку не вирішує спір, який існує між сторонами та власником майна.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПСП ім. Щорса про скасування рішення державного реєстратора не підлягають задоволенню, оскільки вони не є ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним. Скасування судом державної реєстрації права оренди та припинення права оренди на земельну ділянку не вирішує спір, який існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса до Приватного підприємства «Сан транс 17», ОСОБА_1 , третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області про скасування рішень державного реєстратора Кегичівської селищної ради Харківської області - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України або через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд зазаявою особипродовжує процесуальнийстрок,встановлений судом,якщо неможливістьвчинення відповідноїпроцесуальної діїу визначенийстрок зумовленаобмеженнями,впровадженими узв`язку зкарантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Щорса, місцезнаходження: 64052, Харківська область, Кегичівський район, с. Нова Парафіївка, код ЄДРПОУ 10100707975,

відповідач: Приватне підприємство «Сан транс 17»</a>, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Калинова, буд. 32, код ЄДРПОУ 41786925,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Павлівка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: 64050, Харківська область, Кегичівський район, с. Павлівка,

третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963.

Суддя Н.М. Куст