Рішення

від 29.11.2022 по справі 906/844/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/844/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Яремчук В. Л. - доручення №05-04/522 від 22.02.2022;

від відповідача: не прибув;

прокурор Тарасюк В.С. - службове посвідчення №058855 від 21.12.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівська міська рада Житомирської області

до Товариство з обмеженою відповідальністю " Азор-ЛТД"

про стягнення 30624,53 грн

Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азор-ЛТД" 30624,53 грн орендної плати.

Позов обґрунтовано несплатою ТОВ "Азор-ЛТД" орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1820310100:01:027:0150, за період з 11.08.2021 по 18.07.2022.

Ухвалою від 11.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.11.2022.

Ухвалою суду від 10.11.2022 відкладено розгляд справи на 29.11.2022.

21.11.2022 на адресу суду, з відміткою відділення поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою», повернулася без вручення надіслана відповідачу ухвала від 10.11.2022 з повідомленням про дату, час та місце судового засідання (а.с.81-83).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "Азор-ЛТД" (ідентифікаційний код: 44192595) зареєстровано за адресою: вул.Введенська, буд.25А, м.Київ, 04071 (а.с.84), на яку і була направлена адресована відповідачу кореспонденція господарського суду; інші адреси, окрім зазначеної, суду невідомі.

Приписами ч.7ст.120 ГПК України передбачено,що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від сторін не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, у разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідно доч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Також суд зазначає, що за змістом ст.ст.2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судовірішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України». Отже відповідач не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитись з ухвалами господарського суду у справі №906/844/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному вебсайті Господарського суду Житомирської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у сторін можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

За наведеного, на підставі ст.242 ГПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте уповноваженого представника у засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не подав; правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а в матеріалах справи достатньо необхідних для вирішення спору по суті доказів, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ч.9ст.165та ст.202 ГПК України.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали за предметом і підставами позову, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 між Андрушівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" (орендар) укладено договір оренди земелі (діл.№3) (далі договір (а.с.23-26)), відповідно до п.1 якого, орендодавцеь надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 33-ої сесії 6-го скликання Андрушівської міської ради від 30.10.2013 з метою несільськогосподарського використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Андрушівка, вул.Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0150.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8988 га, у тому числі: промислова забудова 4,8988 га (п.2 договору).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: кагатне поле (36), а також інші об`єкти інфраструктури: ----- (п.3 договору).

Земельна ділянка передається в оренду разом із об`єктами нерухомості, що належать ТОВ "Азор" на праві власності (п.4 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 990426,64 грн (п.5 договору).

Згідно з п.8 договору, останній укладено на 49 років.

У п.п.9-11 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що складає 29712,80 грн у рік за орендовану земельну ділянку, безготівковим перерахунком на рахунок міської ради. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовждення його дії. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок міської ради не пізніше 5 числа, наступного за звітним місяцем, з моменту підписання договору.

Згідно з п.13 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: змiни умов господарювання, передбачених договором; змiни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змiни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної дiлянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 31 договору визначено, що орендар зобов`язаний, зокрема, у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної дiлянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби, своєчасно вносити орендну плату.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.41 договору).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, договір оренди земельної дiлянки зареєстрований в реєстраційній службі Андрушівського РУЮ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 299966918203, номер запису про речове право: 4784338, підстава внесення запису: рiшення про державну реєстрацію за індексним номером: 11182718 вiд 25.02.2014); орендарем є ТОВ "Азор", орендодавцем - Андрушівська міська рада (а.с.42-49).

До матеріалів справи також долучено кадастровий план земельної ділянки, що передається в оренду ТОВ "Азор", акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.10.2013 та акт приймання передачі земельної ділянки вiд 26.02.2014, згідно з яким земельну ділянку загальною площею 4,8988 га в м.Андрушівка по вул.Садова, 3 передано ТОВ "Азор" в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості (а.с.27-29).

11.08.2021 між ТОВ "Азор" (продавець) та ТОВ "Азор-ЛТД" (покупець) укладено договiр купівлі-продажу (а.с.31-35), відповідно до п.1.1 якого, продавець на умовах цього договору зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити таке майно: комплекс будівель, що має згідно опису загальну площу 105892,6 кв.м., місце розташування за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Садова, 3, до якого входить, зокрема, кагатне поле, 36, загальна площа 66800,00 кв.м. Предмет договору розташовано на земельних ділянках, серед яких у т.ч., земельна ділянка, кадастровий номер 1820310100:01:027:0150 (п.5.11 вказаного договору).

Цей договір купівлі-продажу підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 11.08.2021 право власності на комплекс будівель загальною площею 105892,6 кв.м., серед яких наявний об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 1820310100:01:027:0150, зареєстровано за ТОВ "Азор-ЛТД" (код ЄДРПОУ:44192595) (а.с.40-41, 85-88).

Отже, як зазначає прокурор, до ТОВ "Азор-ЛТД" з моменту придбання вищевказаного майна (11.08.2021) перейшли права та обов`язки, які передбачені умовами договору оренди землі (діл.№3) від 16.12.2013.

Натомість ТОВ "Азор-ЛТД" в порушення умов договору оренди від 16.12.2013 та положень земельного законодавства не виконує свої обов`язки щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, внаслідок чого до бюджету Андрушівської міської об`єднаної територіальної громади не надходять відповідні кошти.

Головне управління ДПС в Житомирській області у листі вiд 18.07.2022 №2422/5/06-30-04-02 повідомило, що ТОВ "Азор-ЛТД" на обліку як платник податків не перебуває, а ТОВ "Азор" обліковується як «платник податків за неосновним місцем обліку» з ознакою території 601 «Андрушівська ДПІ» з 26.02.2014 (а.с.38-39).

За розрахунком Андрушiвської мiської ради, заборгованість ТОВ "Азор-ЛТД" з орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 1820310100:01:027:0150) за період з 11.08.2021 по 18.07.2022 складає 30624,53 грн (а.с.30).

Андрушівська міська рада звернулася до Бердичівської окружної прокуратури з листом від 23.09.2021 №02-19/1973, у якому з метою вжиття заходів до стягнення боргу повідомила, що станом на 23.09.2021 Андрушівською міською територіальною громадою недоотримано 3664411,08 грн орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності від ТОВ "Азор" за останні три роки (а.с.36-37).

Бердичівська окружна прокуратура надіслала Андрушівській міській раді повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 20.07.2022 №50-90-1939вих-22 щодо виявлених порушень земельного законодавства з наданням можливості самостійно вжити заходи щодо їх усунення (а.с.50-52).

У свою чергу Андрушівська міська рада вказала на неможливість самостійно подати позовну заяву до суду про стягнення з ТОВ «Азор-ЛТД» заборгованостi у зв`язку з відсутністю в бюджеті Андрушівської міської територіальної громади на 2022 рік коштів для сплати судового збору (лист вiд 09.08.2022 за №05-04/1472) (а.с.53).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Відповідно до положеньст. 80 ЗК України,суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас згідно зіст.ст.122- 124 ЗК України,міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимист.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, цей позов подано прокурором в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області, яка є представником територіальної громади - власника земельної ділянки та до бюджету якої надходять кошти за її використання, є стороною правочину як орендодавець.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та дотримав порядку звернення, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Андрушівська міська рада Житомирської області, будучи обізнаною з виявленими порушеннями, не вжила жодних заходів щодо їх усунення, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи позиції та пояснення прокурора і представника позивача, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України,підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК Українипередбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Статтею 792 ЦК Українивстановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Cуд відзначає, що норми законодавства наводяться в редакції, яка згідно правил дії закону в часі підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 ст.377 ЦКУкраїнивизначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з приписами ч.ч.1, 2ст.120 ЗКУкраїни,у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ч.3ст.7 Закону України "Про оренду землі",до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з ч.2ст.120 ЗКУкраїни. Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено,у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника (користувача).

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього, оскільки такий договір припиняється щодо останнього в силу закону, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі ч.3ст.7 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладенау постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2019 у справі №922/2469/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, від 17.11.2020 у справі №904/5968/19.

Як вже встановлено судом, 16.12.2013 між Андрушівською міською радою та ТОВ "Азор" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,8988 га, кадастровий номер 1820310100:01:027:0150, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Садова, 3.

Разом із тим 11.08.2021 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Азор-ЛТД" на комплекс будівель загальною площею 105892,6 кв.м., серед яких наявний об`єкт нерухомого майна кагатне поле (36) загальною площею 66800,00 кв.м., що знаходиться на цій же орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 1820310100:01:027:0150).

Отже, в силу вищевказаних норм, з набуттям відповідачем права власності на нерухоме майно зобов`язанняТОВ "Азор" з внесення орендної плати за договором оренди землі (діл.№3) від 16.12.2013 припинилися, а ТОВ "Азор-ЛТД" з 11.08.2021 фактично стало орендарем земельної ділянки, на якій розміщене придбане майно, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього землекористувача ТОВ "Азор" .

Відповідно дост.206 ЗК України,використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Плата за землю- це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72,14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

З наведеного вбачається, що законодавець розмежовує поняття«земельний податок»і«орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.1, 288.4 ст.288 ПК України).

Згідно з ч.5ст.5 Закону України «Про оцінку земель»,для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Судом встановлено, що під час розрахунку розміру орендної плати позивач, відповідно до умов договору оренди землі (діл.№3) від 16.12.2013 та положень ПК України, врахувавнормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнт індексації (а.с.30).

Згідно з ч.1ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1ст.530 ЦК України).

Відповідно дост.193 ГК України та ст.526 ЦК України,зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)ст. 610 ЦК Українивизначає як порушення зобов`язання.

Таким чином позивач довів суду факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі (діл.№3) від 16.12.2013 щодо внесення орендної плати, а наявність заборгованості в сумі 30624,53 грн підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідач станом на день розгляду справи доказів оплати боргу суду не надав, заявлених до нього вимог не заперечував і не спростував.

Відповідно доч.ч.3,4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2ст.614 ЦК України,відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За ч.1ст.86 ГПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Азор-ЛТД" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 25А, ід. код 44192595 ) на користь Андрушівської міської ради Житомирської області (13401, Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Андрушівка, площа Т.Г.Шевченка, буд. 1, ід. код 24706710) - 30624,53 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 4,8988 га з кадастровим номером 1820310100:01:027:0150.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азор-ЛТД" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 25А, ід. код 4419259) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) - 2481,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.01.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.);

4,5 - прокуратурі Берд. окружній і Жит. обл. (рек.).