Рішення

від 19.01.2023 по справі 910/11694/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2023Справа № 910/11694/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничовидобувна компанія "СДК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідбуд"

про стягнення 286 122,78 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничовидобувна компанія "СДК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідбуд" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №9 від 29.01.2020, яка складається з 195 798,40 грн - суми основного боргу, 75 594,21 грн - інфляційних втрат та 14 730,17 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 09.11.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін.

Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 між Приватним підприємством "Гірничовидобувна компанія "СДК" (змінено організаційно-правову форму на товариство з обмеженою відповідальністю, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівзахідбуд" (покупець) було укладено договір поставки №9, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та асортимент товару вказані у видаткових накладних постачальника або у специфікаціях, що додаються до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна на товар, що поставляється за цим договором, вказані у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціни також можуть визначатися у видаткових накладних.

Згідно п. 4.1 договору, покупець здійснює оплату відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах та у порядку, визначених у відповідній специфікації та рахунку-фактурі та видатковій накладній до нього.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором щодо повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, 693 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 395 798,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за період з 27.01.2020 по 24.04.2020. Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін.

Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 200 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: №12 від 28.01.2020 на суму 30 000,00 грн, №25 від 04.02.2020 на суму 40 000,00 грн, №81 від 26.02.2020 на суму 50 000,00 грн, №129 від 05.03.2020 на суму 50 000,00 грн, №161 від 13.03.2020 на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриманий товар у заявленому розмірі до матеріалів справи не додано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 195 798,40 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період травень 2020 року - липень 2021 року в сумі 75 594,21 грн та 3% річних за період з 25.04.2020 по 27.10.2022 на суму 14 730,14 грн, відповідно до розрахунків, наведених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, та встановлено, що надані розрахунки є арифметично правильними, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничовидобувна компанія "СДК" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівзахідбуд" (02125, м. Київ, пр. Визволителів, буд. 7, код ЄДРПОУ - 43292397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничовидобувна компанія "СДК" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 19, офіс 142, код ЄДРПОУ - 40642762) 195 798 (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 40 коп. - суми основного боргу, 75 594 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн 21 коп. - інфляційних втрат, 14 730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн 17 коп. - 3% річних та 4 291 (чотири тисячі двісті дев`яносто одна) грн 84 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна