Рішення

від 16.01.2023 по справі 911/1694/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 911/1694/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук

України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент Груп»

про стягнення 21.008.78 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

14.09.2022 до Господарського суду Київської області від Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України надійшла позовна заява із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент Груп» про стягнення 21.008,78 грн заборгованості за договором оренди № 1662/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України від 01.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги укладеного договору в частині оплати орендної плати, відшкодування спожитих комунальних послуг, відшкодування податку на землю, обслуговування ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 19.795,41 грн. У зв`язку з чим позивач нарахував 384,13 грн пені, 517,79 грн 3% річних та 311,45 грн інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1694/22 від 19.09.2022 відкрито провадження у справі № 911/1694/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 справу № 911/1694/22 за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент Груп» передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Вказані матеріали надійшли до Господарського суду міста Києва 10.11.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 прийнято справу № 911/1694/22 до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду № 911/1694/22 від 16.11.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492935146 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 08600, Київська обл., м. Васильків, пров. Кармелюка, 11, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 16.11.2022 (номер відправлення 0105492935146) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 26.12.2022 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали суду № 911/1694/22 від 16.11.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент Груп» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди № 1662/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України (далі -договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України», дозволу НАН України, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона (далі - майно), розміщене за адресою: вул. Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ, поверх 4, кімната 402, загальною площею 34,2 кв.м, приведена площа - 53,69 кв.м, вартість якого становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.12.2017 - 171.274,00 грн, 1 кв.м - 5.008,01 грн.

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду під офіс.

Відповідно до п. 1.5 договору орендар здійснює відшкодування комунальних, інженерних, господарських послуг, податку на землю, оплачених, наданих орендодавцем, відповідно до умов цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2019 року по березень 2020 року в розмірі 19.795,41 грн, а також за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 384,13 грн пені, 311,45 грн інфляційних втрат та 517,79 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 6.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар зобов`язується прийняти орендоване майно за актом приймання-передачі.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2018 до договору оренди № 1662/А від 01.02.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, що знаходиться в адміністративно-побутовому корпусі експериментального виробництва на вул. Антоновича, 56, поверх 4, кімната 21 (за планом), кімната 402 (фактичний номер), площею 34,2 кв.м, з метою розміщення офісу.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. п. 9.1 та 9.2 договору цей договір діє з 01.02.2018 по 31.12.2018. Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну дії цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань щодо сплати орендної плати та нанесених збитків - до виконання зобов`язань.

27.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжено дію договору до 31.12.2019.

27.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою продовжено дію договору до 31.12.2020.

В матеріалах справи наявна службова записка № 326 від 13.04.2020, за підписом заступника директора позивача - В.С. Куцака, з якої вбачається наступне: «Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент Груп» від _____ про розірвання договору оренди від 01.02.2018 № 1662/А прошу розірвати фінансові відносини з 01.04.2020.».

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2017 року, при 18% орендній ставці під офіс в грн: за 1 кв.м - 75,12 грн; за все приміщення - 2.569,10 грн; ПДВ - 513,82 грн; разом до сплати за місяць - 3.082,92 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ); відшкодування земельного податку (додаток № 2); відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (додаток № 3); вартість послуг з інженерного (обслуговування електро, -тепло, -водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (додаток № 4).

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державної службою статистики України.

Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1 здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці.

Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно з п. 3.1, до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків. Якщо орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості.

Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно з п. 3.1.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату по договору № 1662/А від 01.02.2018, відповідно до яких загальна сума заборгованості станом на 01.04.2020 становить 19.795,41 грн, з яких

1. Заборгованість за оренду нерухомого майна станом на 01.04.2022 становить 14.114,20 грн, що підтверджується наступними рахунками:

- рахунок № 36462-1348 від 31.12.2019 на суму 3.521,52 грн;

- рахунок № 36462-1348 від 31.01.2020 на суму 3.528,57 грн;

- рахунок № 36462-1348 від 29.02.2020 на суму 3.517,98 грн;

- рахунок № 36462-1348 від 31.03.2020 на суму 3.546,13 грн.

2. Заборгованість по відшкодуванню спожитих комунальних послуг станом на 01.04.2022 становить 4.327,67 грн, що підтверджується наступними рахунками:

- рахунок № 36461-1348 від 31.12.2019 на суму 2.807,93 грн (відповідачем було частково сплачено комунальні послуги за відповідним рахунком у розмірі 233,41 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача станом на 16.01.2020);

- рахунок № 36461-1348 від 31.01.2020 на суму 24,88 грн;

- рахунок № 36461-1348 від 29.02.2020 на суму 155,87 грн;

- рахунок № 36461-1348 від 31.03.2020 на суму 1.572,40 грн.

3. Заборгованість по відшкодуванню вартості послуг за обслуговування ліфтів станом на 01.04.2022 становить 101,90 грн, що підтверджується наступними рахунками:

- рахунок № 36460-1348 від 29.02.2020 на суму 50,95 грн;

- рахунок № 36460-1348 від 31.03.2020 на суму 50,95 грн.

4. Заборгованість за надані послуги з інженерного і господарського забезпечення приміщень станом на 01.04.2022 становить 1.072,12 грн, що підтверджується наступними рахунками:

- рахунок № 36466-1348 від 29.02.2020 на суму 536,06 грн;

- рахунок № 36466-1348 від 31.03.2020 на суму 536,06 грн.

5. Заборгованість по відшкодуванню земельного податку станом на 01.04.2022 становить 179,52 грн, що підтверджується рахунком № 36463-1348 від 31.03.2020 на суму 179,52 грн.

Відповідачем заперечень або будь-яких доказів сплати заборгованості з орендної плати та інших нарахувань за договором не подано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати та інших обов`язкових платежів за договором оренди № 1662/А від 01.02.2018, в результаті чого за період з грудня 2019 року по березень 2020 року виникла заборгованість в розмірі 19.795,41 грн, яка не оспорена відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті заборгованості в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати, по відшкодуванню спожитих комунальних послуг, земельного податку та послуг з обслуговування ліфтів, а також вартість послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщень в розмірі 19.795,41 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату та інші обов`язкові платежі за договором не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата та інші платежі згідно з п. 3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених п.п. 3.3, 3.4, 3.5 договору, не обмежуються 6-місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, сторони укладаючи договір оренди № 1662/А від 01.02.2018 встановили інший, ніж передбачений п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій, а саме на весь період прострочення.

Разом з цим, позивачем нараховану пеню за невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором лише за період з січня по березень 2020 року у розмірі 384,13 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати орендної плати та інших обов`язкових платежів.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 316,38 грн (розрахунок суду знаходиться з матеріалах справи).

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України.

Абзацом 2 пункту 3.6 договору сторони погодили, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу орендар сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати та інших обов`язкових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 311,45 грн інфляційних втрат та 517,79 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду розмір 3% річних (знаходиться в матеріалах справи) становить 516,66 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема невірно визначено період прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 311,45 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Менеджмент Груп» (08600, Київська обл., м. Васильків, пров. Кармелюка, 11, код ЄДРПОУ 35731805) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11, код ЄДРПОУ 05416923) 19.795 (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 41 коп. основного боргу, 316 (триста шістнадцять) грн 38 коп. пені, 311 (триста одинадцять) грн 45 коп. інфляційних втрат, 516 (п`ятсот шістнадцять) грн 66 коп. 3% річних та 2.472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова