Рішення

від 17.01.2023 по справі 922/1978/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023м. ХарківСправа № 922/1978/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд", м.Київ (адреса: 03039, м.Київ, Саперно-Слобідський проїзд,4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна", (адреса: 61052, м.Харків, вул.Дмитрівська,22) про стягнення 430275,44 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

27.10.2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна" про стягнення 430275,44 грн заборгованості за договором поставки №01/22/22 від 04.01.2022 року, з яких: 293093,74 грн - основний борг; 53327,52 грн - пеня; 5167,43 грн - 3% річних; 49377,38 грн - інфляційні; 29309,37 грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року було відкрито провадження у справі №922/1978/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.11.2022 року, яке протокольними ухвалами суду було відкладено на 07.12.2022 року та 26.12.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.01.2023 року.

19.12.2022 року представник позивача надав клопотання (вх.№16559) про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Дане клопотання долучено до матеріалів справи та задоволено судом.

Представник позивача у судове засідання 17.01.2023 року не з`явився, раніше надав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що позов підтримує повністю.

Представник відповідача у судове засідання 17.01.2023 року не з`явився, відзив не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі, як і всі інші ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, м.Харків, вул.Дмитрівська,22.

Однак, ухвали суду були повернуті до суду без вручення адресату, з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання".

В процесі розгляду справи та на час винесення рішення у справі судом зроблено витяг з ЄДР ЮО та перевірено юридичну адресу відповідача, яка залишилася незмінною.

Частинами 2, 3 статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61052, м.Харків, вул.Дмитрівська,22), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судового засідання, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч.1 ст.202 ГПК України. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлені про розгляду справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

04.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №01/22/22 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов`язаний поставити та передати у власність відповідача металопродукцію, а відповідач зобов`язаний прийняти товар та оплатити його на умовах визначених цим договором.

Згідно з п.1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в специфікаціях та рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.2.2. Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти в пункті поставки товару (п.2.1. Договору), погоджений для поставки товар протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії товару, якщо інше не зазначено у специфікації.

02.02.2022 року позивачем було поставлено товар відповідачу на суму 324659,82 грн, згідно з видатковими накладними:

- №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року (на підставі рахунку №ХАХК-001175 від 28.01.2022 року) - на суму 313093,74 грн;

- №ХАХК-001050 від 02.02.2022 року (на підставі рахунку №ХАХК-001292 від 31.01.2022 року) - на суму 11566,08 грн (а.с.12-16).

Товар прийнятий представником відповідача за довіреністю без зауважень, що підтверджується підписаними видатковими накладними та товарно-транспортною накладною (а.с.14-18)

Відповідно до п.4.3. Договору Покупець сплачує вартість поставленої партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, якщо інше не зазначено у специфікації.

23.06.2022 року відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 31566,08 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ХФ ТОВ "Метал Холдінг Трейд" (а.с.19-20).

Відповідно до п.4.5. Договору у разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем в платіжному дорученні.

Згідно з п.5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Також п.5.2. Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару, встановлених в п.4.3. цього Договору та додатках до нього покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.5.3. Договору покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, якщо інше не зазначено у специфікації.

Таким чином на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" поставило товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна", що підтверджується видатковими накладними №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року (на підставі рахунку №ХАХК-001175 від 28.01.2022 року), №ХАХК-001050 від 02.02.2022 року (на підставі рахунку №ХАХК-001292 від 31.01.2022 року), які підписані та скріплені печаткою відповідача (а.с.14-16).

Позивач зазначає, що загальна заборгованість Відповідача за Товар, поставлений Позивачем відповідно до видаткових накладних №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року, №ХАХК-001050 від 02.02.2022 року на виконання умов Договору поставки №01/22/22 від 04.01.2022 року, складає 293093,74 грн, яка до цього часу не сплачена, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, проте оплату за отриманий товар здійснив лише частково.

Таким чином, у відповідача, з урахуванням часткової оплати, виникла заборгованість відповідно до видаткової накладної №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року в сумі 293093,74 грн.

Строк оплати за видатковою накладною №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року є таким, що настав, відповідно до п.4.3. Договору, 04.03.2022 року.

Отже враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 293093,74 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені, 3% річних, інфляційних та штрафу.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення пеня, 3% річних, інфляційні втрати та штраф.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних та штрафу на прострочену заборгованість.

Щодо штрафу та пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.5.3. Договору покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, якщо інше не зазначено у специфікації.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 29309,37 грн підлягають задоволенню.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару, встановлених в п.4.3. цього Договору та додатках до нього покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню на суму боргу по видатковій накладній №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року, з урахуванням часткової оплати, та враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 53327,52 грн пені, є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо одночасного стягнення пені та штрафу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19 був зроблений наступний правовий висновок:

"При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Гарантована ст.61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі."

Отже у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені та штрафу (пункти 52., 5.3.) суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на суму боргу по видатковій накладній №ХАХК-001049 від 02.02.2022 року, з урахуванням часткової оплати.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 5167,43 грн 3% річних та 49377,38 грн інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями.73-74, 76-80, 86, 129, 231-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Дмитрівська,22; код ЄДРПОУ 42817959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (адреса: 03039, м.Київ, Саперно-Слобідський проїзд,4; код ЄДРПОУ 37412768) 293093,74 грн основного боргу за Договором поставки №01/22/22 від 04.01.2022 року, 53327,52 грн пені, 5167,43 грн 3% річних, 49377,38 грн інфляційних втрат, 29309,37 грн штрафу, 6454,13 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" січня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт