Рішення

від 19.01.2023 по справі 320/6987/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року № 320/6987/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської обласної ради з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної ради щодо не реєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно а саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року;

- зобов`язати Київську обласну раду винести на пленарне засідання ради питання призначення інвентаризації нерухомого майна яке не внесено до державного реєстру нерухомого майна та зобов`язати провести таку реєстрацію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він придбав нежитлові будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019. Однак, в подальшому було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначене майно.

Пояснив, що Білоцерківським міськрайонним судом встановлено, що даній купівлі продажу нерухомого майна передувало: 25.05.2018 державна реєстрація права власності нежитлових будівель та споруд (нежитлова будівля А, загальною площею 324.1 кв.м.; нежитлова будівля Б, загальною площею 154.9 кв.м.; нежитлова будівля В, площею 16 кв.м.; ганок, а; ганок а1; рамна з ганком, а2; ворота №1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:032:0073 на користь фізичної особи ОСОБА_3 , який в подальшому 20.07.2018 відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди ТОВ «Вівіт-Інвест плюс».

Вважає, що саме через бездіяльність Київської обласної ради, а саме не проведення належної державної реєстрації права власності на нерухоме майно, стало можливим зареєструвати первинно нерухоме майно на ОСОБА_3 та в подальшому вже законним шляхом придбати ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , але в послідуючому витребувано вищезазначене майно у добросовісних набувачів.

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами надав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що реєстраційні дії щодо майна Київської обласної ради були здійснені з порушенням вимог законодавства, а тому були протиправними, так як нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, яка жодних дій щодо передачі майна в державну, комунальну чи приватну власність у межах законодавства не здійснювала.

Відповідач вважає що згідно із ч. 6 ст. 86 ЦК УРСР відносини власності регулюються Законом України «Про власність», ЦК УРСР, іншими законодавчими актами, враховуючи що спірні правовідносини в частині набуття Київською обласною радою права власності на спірне майно виникли до 1 січня 2004 року. При цьому, згідно із статтею 128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.

Стверджує, що відповідно до положень статті 128 Цивільного кодексу Української PCP, статей 31, 35 Закону України «Про власність» (чинних на час прийняття зазначених вище рішень) територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради набули права власності на спірні нежитлові приміщення, які розташовані по АДРЕСА_1 та право на яке було зареєстровано згідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з часу ухвалення Білоцерківською міською радою рішення №60 від 19 лютого 2000 року.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що предметом даного спору є саме бездіяльність Київської обласної ради щодо нереєстрації об`єкту нерухомості після вступу в силу Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначив, що після вступу в силу вказаного закону, відповідачем проводилася передача майна від одного підприємства до іншого.

Позивач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що судами по справі №357/3660/20 встановлено, що за весь час після передачі майна Білоцерківською міською радою, Київська обласна рада не зареєструвала вищезазначене майно ні за собою ні за «Навчально-курсовий комбінат» ні за Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна аптека» ні за Комунальним закладом Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», також не було зареєстровано право користування землею.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні, призначеному, на 26.10.2022, судом досліджено електронні докази, подані представником позивача.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, в тому числі електронні докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали нежитлову будівлю літ А загальна площа 324,1 кв.м, нежитлова будівля Б загальна площа 154,9 кв.м, нежитлова будівля В загальна площа, 16 кв.м, ганок, а, ганок, а1, рампа з ганком, а2, за розташовані по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук Іриною Митрофанівною, що підтверджується договором купівлі продажу, витягом з реєстру нерухомого майна та інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС», Комунальний заклад Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат», державний реєстратор КП «Пшеничне» ОСОБА_4 , про скасування реєстрації та витребування майна.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2021 по справі 357/3660/20 прийнято рішення яким в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2021 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2021 скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувано на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного суду від 28.03.2022 по справі №357/3660/20 постанову Київського апеляційного суду від 24.11.2021 залишено в силі.

Київським апеляційним судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів №35 від 07.02.1995 «Про відкриття спеціалізованої аптеки», виділено із складу центральної районної аптеки №і аптеку №197 з наданням їй статусу юридичної особи, передано аптеку №197 з майном за адресою: АДРЕСА_1 , в підпорядкування відділу охорони здоров`я.

Рішенням дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради двадцять третього скликання №60 від 18.02.2000р. «Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність», вирішено передати з власності територіальної громадин м. Біла Церква в обласну комунальну власність комунальну міжлікарняну аптеку №197 м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, 16.

Рішенням Київської обласної ради від 28.11.2013 №723-35-VI «Про передачу майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» на баланс Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» було передано з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека» безоплатно на баланс Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, зокрема, пежитлові приміщення площею 606,20 кв. м., підсобні приміщення площею 42 кв. м. розташовані по АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи №357/3660/20 встановлено, що купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передувало:

- 25.05.2018 державна реєстрація права власності нежитлових будівель та споруд (нежитлова будівля А,, загадьною площею 324.1 кв.м., нежитлова будівля Б, загальною площею 154.9 кв.м.; нежитлова будівля В, площею 16 кв.м.; ганок, а; ганок а1; рамна з ганком а2; ворота №1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером. 3210300000:04:032:0073 на користь фізичної особи ОСОБА_3 , який в подальшому 20.07.2018 року відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди ТОВ «Вівіт- Інвест плюс».

В провадженні слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває об`єднане кримінальне провадження №12019110030000811 від 20.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 365-1 КК України, щодо незаконної первинної реєстрації зазначеного майна за ОСОБА_3 .

Позивач, вважаючи, що саме через бездіяльність відповідача, а саме не проведення належної державної реєстрації права власності на нерухоме майно настали негативні наслідки, що порушили його права, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Положеннями ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 цього Кодексу), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України обумовлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, наведеним в статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстроване незалежно від того, чи зареєстроване право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання нерухомого майна є наявність правовстановлюючих документів на нього, оформлених відповідно до вимог закону.

Відповідач стверджує, що правове регулювання правовідносин щодо обов`язкової державної реєстрації з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути після 1 січня 2004 року.

Однак суд зауважує, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягає застосуванню, оскільки незважаючи на час виникнення права власності, на момент існування спірних правовідносин та на даний час державна реєстрація права власності є обов`язковою, оскільки без її вчинення власник не може розпоряджатися об`єктом права власності.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, яка діяла до 06.08.2012, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.). Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форм власності.

Згідно з пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для, відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Частина третя статті 182 ЦК України передбачає, що ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.

Права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради у відповідності до частини п`ятої статті 16 Закону №280/97-ВР.

Судом встановлено, що органом, уповноваженим управляти комунальним майном, а саме нежитловим приміщенням, площею 606,20 кв.м., підсобним приміщенням, площею 42 кв.м., розташованими по АДРЕСА_1 є Київська обласна рада.

Враховуючи викладене, до обов`язку Київської обласної ради належить вжиття заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на приміщень, які перебувають на балансі Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» площею 602,20 кв. м. та 42 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з вимогами чинного законодавства.

Суд зауважує, що під час розгляду справи №357/3660/20 встановлено факт нездійснення відповідачем реєстрації вищевказаної нерухомості, що підтвердили представник відповідача та представник Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області у судовому засіданні під час розгляду Білоцерківським міськрайонним судом справи №357/3660/20.

Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи електронними доказами, зокрема компакт-диском CDR UG 80E №07041814 із аудіозаписом судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду по справі №357/3660/20, а саме аудіо записом судового засідання, призначеного на 12.04.2021 (файл №20210705-091328, тривалістю 22хв 52 сек.)

При цьому у даній справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об`єктивні причини неможливості вжиття відповідачем заходів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приміщень, які перебувають на балансі Комунального закладу Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» площею 602,20 кв. м. та 42 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи №357/3660/20 встановлено, що купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передувало: 25.05.2018 державна реєстрація права власності нежитлових будівель та споруд (нежитлова будівля А,, загальною площею 324.1 кв.м., нежитлова будівля Б, загальною площею 154.9 кв.м.; нежитлова будівля В, площею 16 кв.м.; ганок, а; ганок а1; рамна з ганком а2; ворота №1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером. 3210300000:04:032:0073 на користь фізичної особи ОСОБА_3 , який в подальшому 20.07.2018 року відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди ТОВ «Вівіт- Інвест плюс».

Суд зауважує, Київським апеляційним судом визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 добросовісними набувачами вищевказаного майна, що підтверджується рішенням від 09.04.2020 у справі №357/14059/19.

Водночас, саме не проведення відповідачем належної державної реєстрації вищевказаних приміщень створило передумови для зловживань щодо розпорядження таким нерухомим майном, ризики безпідставного заволодіння останнього, що призвело до негативних наслідків та порушення прав, зокрема ОСОБА_1 , тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що за наявності підстав та відповідних повноважень Київська обласна рада яка від імені та в інтересах територіальної громади Київської області володіє, користується, розпоряджається об`єктами комунальної власності, не здійснила належних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, площею 606,20 кв.м., підсобне приміщення, площею 42 кв.м., розташованими по АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не здійснення належних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, площею 606,20 кв.м., підсобне приміщення, площею 42 кв.м., розташованими по АДРЕСА_1 є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Київської обласної ради винести на пленарне засідання ради питання призначення інвентаризації нерухомого майна яке не внесено до державного реєстру нерухомого майна та зобов`язати провести таку реєстрацію, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Водночас, порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначається Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на зазначене, суд зазначає, що вирішення того чи іншого питання та порядок його розгляду і прийняття відповідного рішення, є виключно дискреційними повноваженнями. Суд не вправі перебирати на себе повноваження стосовно прийняття того чи іншого рішення, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.

Суд звертає увагу, що під ефективним засобом (способом) захисту порушеного права слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а також бути адекватним наявним обставинам.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Так, порядок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачає вчинення всіх дій, передбачених законодавством, які є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді державної реєстрації нерухомого майна.

Отже, зобов`язання відповідача винести на пленарне засідання ради питання призначення інвентаризації нерухомого майна яке не внесено до державного реєстру нерухомого майна та зобов`язати провести таку реєстрацію вданому випадку не є ефективним способом захисту прав позивача.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 496,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київської обласної ради щодо нереєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської обласної ради.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.