Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/10941/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10941/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вейко Юкрейн Мобайл Комунікейшен" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Вейко Юкрейн Мобайл Комунікейшен" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціальної захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейво Юкрейн Мобайл Комунікейшен" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 443 684,21 грн та пені у розмірі 3 673,76 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим що сума адміністративно-господарських санкцій та пеня сплачена товариством добровільно, що підтверджується копією платіжного доручення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого Київським міським відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підтверджено сплату адміністративно-господарської санкції щодо стягнення якої заявлено даний позов.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Вейво Юкрейн Мобайл Комунікейшен" є юридичною особою - працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

27.02.2020 відповідач подав до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2019 року становила 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, - 1. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 443 684,00 грн.

Таким чином, з даних звіту вбачається, що відповідач не забезпечив працевлаштування 1 особи з інвалідністю.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач, у зв`язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 443 684,21 грн та пеню в сумі 3 673,76 грн.

Враховуючи що відповідачем вказану суму добровільно сплачено не було Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (надалі - Закон №875-XII).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ч.2 ст.17 Закону №875-XII).

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875-XII).

Згідно ч.1 ст.18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону №875-XII).

За змістом положень ч.1 ст.18-1 Закону №875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів (ч.2 ст.18-1 Закону №875-XII).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч.3 ст.18-1 Закону №875-XII).

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.18-1 Закону №875-XII).

З аналізу наведених норм вбачається, що на відповідача, як працедавця, покладено обов`язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, указаний обов`язок не супроводжується обов`язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже такий обов`язок покладено на Державну службу зайнятості.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів подання до Київського міського центру зайнятості звітності за формою № 3-ПН з характеристиками вакансій та вимог до претендента.

Слід зауважити, що відповідно до змісту апеляційної скарги, апелянтом не заперечується наявність у нього обов`язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю та подавати відповідні звіти до центру зайнятості звітності за формою № 3-ПН.

Натомість, в обґрунтування доводів апеляційної скарги додано копії платіжних доручень №1059 та № 1058 від 12.06.2020 року відповідно до яких товариством з обмеженою відповідальністю "Вейко Юкрейн Мобайл Комунікейшен" сплачено як суму адміністративно-господарських санкцій так і суму пені.

З огляду на викладене, станом на час винесення спірного рішення суду заявлена до стягнення сума сплачена у повному обсязі, а відтак, відсутні підстави для її повторного стягнення з відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

У відповідності до ч. 3 ст. 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Керуючись ст.ст. 229, 271, 287, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 330, 333 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вейко Юкрейн Мобайл Комунікейшен" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Вейко Юкрейн Мобайл Комунікейшен" про стягнення заборгованості задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 18.01.2023)