Постанова

від 18.01.2023 по справі 640/1413/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1413/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реккітт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 23 грудня 2020 року №00327040303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 23 грудня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №00327040303, яким за порушення пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2020 року на 2 128 056,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акта від 20 листопада 2020 року №517/28-10-04-03-03/33696041 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі по тексту акт перевірки).

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено право контролюючого органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано статтею 78 ПК України.

Так, згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки:

перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість;

друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У постанові від 19.02.2021 у справі № 821/1235/17 Верховний Суд, проаналізувавши підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, сформулював висновок, відповідно до якого зміст наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перший - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; другий - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Згідно пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

За змістом п.п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведення камеральної перевірки податкової звітності не потребує виконання інших умов, окрім дотримання строку, передбаченого абз. 1 п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу. Натомість підстави для проведення документальної перевірки платника податку виникають в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками або з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України.

В даній справі підставою документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» є дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

У Акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року на суму податку на додану вартість 2 128 055,95 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 2 128 055,95 грн. (рядок 21 декларації).

Проте колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА» відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за наявності підстав, визначених в розділі V цього Кодексу, зокрема, що розрахунок спірної суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.

Натомість позивач зазначив, що заявлена ним до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість розрахована за рахунок від`ємного значення ПДВ за квітень-червень, серпень-вересень, грудень 2019 року, яке сформувалося внаслідок імпорту товару.

Тобто вказане відшкодування не було сформоване за операціями за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документарними перевірками або за операціями з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

Здійснюючи перевірку заявленої суми бюджетного відшкодування, контролюючий орган виходив з того, що вона є частиною суми від`ємного значення з податку на додану вартість. Разом з тим відповідач не врахував, що для цілей пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення з податку на додану вартість є окремими та самостійним показниками податкової декларації, для проведення перевірки кожного з яких встановлені різні підстави й передумови.

Під час розгляду і вирішення цього спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18, від 19 лютого 2021 року у справі № 821/1235/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 814/3860/14, згідно з якою вживання в тексті норм пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» наряду із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач не довів наявності підстав для проведення позапланової документальної перевірки заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка ТОВ«РЕККІТТ БЕНКІЗЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС КЕР УКРАЇНА», за результатами якої складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 20 листопада 2020 року №517/28-10-04-03-03/33696041 та прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведена за відсутності підстав визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому є незаконною.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких