Постанова

від 19.01.2023 по справі 640/8027/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/8027/19

адміністративні провадження № К/9901/16716/20, № К/9901/18192/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №640/8027/19

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними і скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС, відповідач-1), Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач-2) з вимогами :

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ відповідача-2 від 02 квітня 2019 року №145 про звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

1.2. визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу ДСНС від 07 лютого 2019 року № 59 у частині звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату) за пунктом 183, 173, підпунктом 4 пункту 176 (у зв`язку з скороченням штатів);

1.3. визнати протиправним дії ДСНС щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій в штаті № 87/13 Мобільного рятувальний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаду заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій в штат №87/23 Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій» (мирного часу);

1.4. зобов`язати ДСНС поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

1.5. стягнути з ДСНС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

1.6 стягнути з ДСНС на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачами не було дотримано встановленого законодавством порядку звільнення посадової особи служби цивільного захисту у зв`язку з скороченням штату. Зокрема, позивач доводив, що скорочення його посади не відбулося; під час попередження про скорочення йому не було запропоновано рівнозначної посади.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 уклав з ДСНС контракт від 01 липня 2014 року №1124/14 про проходження служби цивільного захисту строком на 5 років.

4. Наказом ДСНС від 02 листопада 2015 року №614 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Центру з оперативного реагування 1 спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування ДСНС, найменування якого в подальшому змінено на Мобільний рятувальний центр ДСНС.

5. Наказом ДСНС від 29 жовтня 2018 року №624 припинено Державне підприємство «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» (ідентифікаційний код 33791092), реорганізувавши його шляхом приєднання до «Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій» (ідентифікаційний код 33945453) (далі - МРЦ ДСНС, Центр).

6. Наказом ДСНС «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 30 листопада 2018 року №694:

- затверджено структуру МРЦ ДСНС та штат №87/23 «Мобільний рятувальний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій» (мирного часу) чисельністю 710 посад;

- переведено МРЦ ДСНС з надзвичайних ситуацій, що утримується на штаті №87/13, на штат №87/23;

- скасовано штат №87/13 «Мобільний рятувальний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій» чисельністю 303 одиниці;

- скасовано штатний розпис Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр» чисельністю 407 одиниць;

- доручено МРЦ ДСНС у двомісячний строк після отримання наказу провести організаційно-штатні заходи відповідно до чинного законодавства та укомплектувати структурні підрозділи особовим складом згідно з кваліфікацією та освітою.

7. 06 грудня 2018 року МРЦ ДСНС винесено наказ №471 «Про попередження особового складу та працівників Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій про скорочення посад», яким наказано начальнику відділу персоналу, соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення попередити особовий склад та працівників МРЦ ДСНС про скорочення посад у зв`язку з проведенням організаційно-штатних змін.

8. 06 грудня 2018 року МРЦ ДСНС складено акт про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з повідомленням від 06 грудня 2018 року №3364 про скорочення посади.

9. 06 грудня 2018 року з позивачем було проведено бесіду, у ході якої позивачу запропоновано обійняти вакантну посаду начальника відділення - оперативного чергового відділення чергової служби МРЦ ДСНС.

10. Листом від 06 грудня 2018 року №3364 МРЦ ДСНС повідомив позивача, що відповідно до наказу ДСНС від 30 листопада 2018 року №694 скорочується посада заступника начальника Центру з оперативного реагування МРЦ ДСНС; запропоновано позивачеві обійняти посаду начальника відділення - оперативного чергового відділення чергової служби МРЦ ДСНС.

11. Наказом ДСНС від 19 грудня 2018 року №551, у зв`язку із скасуванням штату №87/13 МРЦ ДСНС та переведенням його на штат №87/23, позивача звільнено з посади та зараховано у розпорядження начальника МРЦ ДСНС.

12. 30 січня 2019 року з позивачем було проведено бесіди, на яких позивачу було роз`яснено, що строк його перебування в розпорядженні закінчується 06 лютого 2019 року, а також зазначено про необхідність скласти рапорт про звільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами.

13. Актом від 30.01.2019 МРЦ ДСНС зафіксував відмову позивача скласти рапорт про звільнення.

14. 30 січня 2019 року позивач склав рапорт, у якому просив керівництво ДСНС призначити його на рівнозначну або вищу посаду.

15. 05 лютого 2019 року позивачем повторно складено рапорт про призначення на посаду заступника начальника МРЦ ДСНС.

16. Листом ДСНС від 19 лютого 2019 року №28-2668/282 позивача повідомлено, що посада заступника начальника Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій не є вакантною.

17. Наказом ДСНС від 07.02.2019 №59 позивача, відповідно до підпункту 4 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення №593), звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України.

18. Наказом МРЦ ДСНС «Про звільнення зі служби цивільного захисту» від 02 квітня 2019 року №145 ОСОБА_1 з 03 квітня 2019 року знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС.

19. Наказом ДСНС від 21 червня 2019 року №366 МРЦ ДСНС перейменовано у Мобільний рятувальний центр швидкого реагування ДСНС (далі - МРЦ ШР ДСНС).

20. Не погоджуючись з указаними наказами, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

21. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

22. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що звільнення позивача було проведено в порядку і спосіб, передбачений Положенням №593: позивачеві було запропоновано вакантну посаду, яку він міг обійняти; з позивачем проводилися бесіди, на яких вирішувалося питання використання на службі позивача, роз`яснювалися його права.

23. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ МРЦ ДСНС від 02 квітня 2019 року №145;

- визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу ДСНС від 07 лютого 2019 року №59 про звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центру з оперативного реагування МРЦ ДСНС з надзвичайних ситуацій у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до пунктів 183, 173, підпункту 4 пункту 176 Положення №593 (у зв`язку з скороченням штатів);

- зобов`язано ДСНС поновити з 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 на роботі в МРЦ ДСНС на посаді заступника начальника Центру з оперативного реагування МРЦ ДСНС;

- стягнуто з ДСНС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 квітня 2019 року по 16 червня 2020 року у розмірі 173928,30 грн.

24. У задоволенні інших вимог відмовлено.

25. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі мали запропонувати позивачеві всі вакантні посади, які відповідали освітньому рівню позивача та його кваліфікації.

26. Як установив суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах позивачу пропонувалася одна вакантна посада - начальника відділення - оперативного чергового відділення чергової служби МРЦ ДСНС, яка не є рівнозначною посаді, яку обіймав позивач.

27. При цьому, проаналізувавши штатні розписи МРЦ ДСНС до та після організаційно-штатних змін, суд апеляційної інстанції зазначив, що організаційно-штатні зміни не мали наслідком скорочення кількості посад заступників начальника в МРЦ ДСНС.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

28. 09 липня 2020 року до Суду надійшла касаційна скарга ДСНС на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, у якій скаржник вимагав її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

29. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-1 зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення КЗпП України, які регулюють процедуру вивільнення працівників, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків про незаконність звільнення позивача зі служби.

30. Відповідач-1 доводить, що позивач був особою начальницького складу служби цивільного захисту, проходження якої, у тому числі порядок звільнення, регулюється Положенням №593.

31. За доводами відповідача-1 позивачу відповідно до Положення №593 були запропоновані усі вакантні посади, які він міг обійняти у МРЦ ДСНС.

32. Щодо посади першого заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, то відповідач-1 зазначає, що відповідно до оновленого штатного розпису та проведених організаційно-штатних змін вказана посада не могла бути заміщена особою начальницького складу служби цивільного захисту, що виключало пропозицію її позивачеві. Водночас посада заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил МРЦ ДСНС не була вакантною.

33. Відповідач-1 доводить, що організаційно-штатні зміни, які були проведені на підставі наказу ДСНС №694 від 30 листопада 2018 року, не є предметом спору, у зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про те, що скорочення посад заступників начальників не відбулося, є безпідставними.

34. Відповідач-1 також зазначає, що позивач не оскаржує наказ ДСНС від 19 грудня 2018 року №551, яким позивача звільнено з посади, у зв`язку з чим його поновлення на посаді неможливе.

35. 24 липня 2020 року до Суду надійшла касаційна скарга МРЦ ДСНС на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, у якій скаржник вимагає її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

36. На обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 зазначив, що позивач не оскаржує наказ ДСНС від 19 грудня 2018 року №551, яким його звільнено з посади заступника начальника Центру з оперативного реагування МРЦ ДСНС, що, на думку відповідача-2, свідчить про те, що позивач погоджується зі своїм звільненням через скорочення штатів.

37. Відповідач-2 уважає, що не оскарження позивачем наказу ДСНС від 19 грудня 2018 року №551 є перешкодою для скасування наказу ДСНС від 07 лютого 2019 року №59 та наказу МРЦ ДСНС від 02 квітня 2019 року №145, оскільки вони є похідними від наказу ДСНС від 19 грудня 2018 року №551.

38. Відповідач-2 також навів аналогічні відповідачу-1 доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм КЗпП України; помилкове незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин Положення №593.

39. Позивач у відзивах на касаційні скарги зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

40. За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги були передані на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.

41. Ухвалами Верховного Суду від 21 липня 2020 року та 04 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.

42. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О.О. призначено повторний автоматизований розподіл справи.

43. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

44. Відносини, пов`язані з функціонуванням державної системи цивільного захисту врегульовані Кодексом цивільного захисту від 02 жовтня 2012 року №5403-VI (далі - КЦЗ).

45. Частиною першою статті 101 КЦЗ передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

46. Відповідно до частини першої статті 99 КЦЗ до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

47. Згідно з підпунктами 2, 3 пункту 63 Положення №593 призначення осіб рядового і начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється: на рівнозначні посади: - в інтересах служби для більш доцільного використання за фахом чи досвідом практичної роботи; у разі проведення планової заміни, ротації кадрів; за особистим проханням з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів; за сімейними обставинами; за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС; - на нижчі посади: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів; за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС; з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами атестації; за особистим проханням; у порядку накладення дисциплінарного стягнення.

48. Відповідно до пункту 64 Положення №593 призначення з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового і начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі цивільного захисту.

49. Згідно з пунктом 79 Положення №593 особа рядового і начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту в разі ліквідації (реорганізації) органу чи підрозділу цивільного захисту, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, - до двох місяців.

50. Підпунктом 4 пункту 176 Положення №593 передбачено, що контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два місяці.

51. Відповідно до пункту 78 Положення №593 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду.

52. Пунктом 185 Положення №593 визначено, що особи рядового і начальницького складу, стосовно яких прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, мають право оскаржити таке рішення у порядку, встановленому законодавством.

53. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

54. Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

55. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

56. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

VI. Позиція Верховного Суду

57. Спір у цій справи виник щодо звільнення позивача зі служби цивільного захисту у зв`язку з скороченням штатів.

58. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові виходив з того, що відповідачами були порушені трудові гарантії та процедура, передбачені положеннями КЗпП України, зокрема статтею 49-2, якою визначений порядок вивільнення працівників.

59. Суд у контексті аргументів касаційної скарги зазначає, що Верховний Суд сформував сталу практику застосування КЗпП України до відносин проходження публічної служби, відповідно до якої у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство необхідно застосовувати у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі (постанови від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 540/1820/21, від 12 травня 2022 року у справі №400/2741/19, від 22.02.2022 у справі № 380/3547/20 та ін.).

60. Суд зазначає, що порядок проходження служби цивільного захисту регулюється Положенням №593, пунктами 63, 64, 78, 79, 176, 185 якого визначені умови, порядок та строки звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу у зв`язку зі скороченням штатів, а також правові наслідки порушення цієї процедури.

61. З урахуванням викладеного Суд погоджується з аргументами скаржників про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень КЗпП України до спірних правовідносин та необхідністю скасування рішення суду апеляційної інстанції з указаних підстав.

62. Перевіряючи в межах встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, чи відповідало звільнення позивача зазначеним вимогам Положення №593, Суд виходить з такого.

63. З аналізу викладених норм Положення №593 випливає, що умовою припинення служби цивільного захисту з підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 176 Положення №593, є скорочення штатів, тобто зміна штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад у випадку реорганізації органу, в якому проходить службу особа, або внаслідок організаційно-штатних змін (зміна структури органу тощо), у разі неможливості пропозиції рівнозначної посади.

64. Таким чином, у справах, що стосуються звільнення осіб рядового чи начальницького складу цивільного захисту з підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 176 Положення №593, суду необхідно з`ясувати, чи дійсно в органі (установі), де проходить службу особа, відбулися організаційно-штатні зміни, підставу цих змін, і чи було внаслідок цих змін скорочено посаду, яку обіймала особа.

65. Скорочення штату може бути встановлене шляхом порівняння штатних розписів органу (установи) до і після відповідних змін. Сама лише трансформація одного структурного підрозділу органу (установи) в інший, зміна його найменування чи найменування посади не є підставою для звільнення з публічної служби з указаних підстав.

66. Суди попередніх інстанцій встановили, що організаційно-штатні зміни в Мобільному рятувальному центрі Державної служби України з надзвичайних ситуацій проводилися відповідно до наказу ДСНС від 30 листопада 2018 №694, яким, зокрема, скасовано штат №87/13 «Мобільний рятувальний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій» чисельністю 303 одиниці; затверджено структуру Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій та штат №87/23 «Мобільний рятувальний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій» (мирного часу) чисельністю 710 посад.

67. У штаті №87/13 кількість керівних посад становила - 4 особи: начальник центру, перший заступник начальника центру - начальник відділу планування та контролю, заступник начальника центру - начальник відділу матеріально-технічного забезпечення та заступник начальника центру з оперативного реагування, яку обіймав позивач.

68. У новому штаті №87/23 кількість керівних посад складала - 4 особи: начальник центру, перший заступник начальника центру, заступник начальника центру з матеріально-технічного забезпечення та заступник начальника центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил.

69. Суд апеляційної інстанції з`ясував, що посада першого заступника начальника Центру призначалася для заміщення державним службовцем, а не службовцем служби цивільного захисту, а тому не могла бути запропонована позивачеві.

70. Водночас посада заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил на момент попередження позивача про скорочення його посади (06 грудня 2018 року) була вакантною, але позивачеві не пропонувалася.

71. У касаційних скаргах відповідачі зауважують, що вказана посада не пропонувалася позивачеві, адже на неї було призначено ОСОБА_2 , який до організаційно-штатних змін обіймав посаду першого заступника центру, і яку в новому штаті планувалося замістити державним службовцем. Відповідачі доводять, що як і ОСОБА_2 , позивачу за вказаних особливостей організаційно-штатних змін могла бути запропонована лише нижча посада.

72. Суд уважає, що скорочення посади першого заступника, яку обіймав ОСОБА_2 , і необхідність його переміщення по службі не могло бути перешкодою для пропозиції позивачеві посади заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил.

73. З аналізу вимог пунктів 63, 64 Положення №593 випливає, що у разі скорочення штату особі рядового/начальницького складу служби цивільного захисту, посада якого скорочується, мають бути запропоновані усі вакантні рівнозначні посади, які вона може обійняти, виходячи із присвоєного їй звання, кваліфікації тощо. Лише у випадку відсутності таких посад таку особу може бути переміщено на іншу (нижчу) посаду або звільнено зі служби.

74. Серед підстав для переміщення по службі на рівнозначні посади, поряд із скороченням штату, підпункт 2 пункту 63 Положення №593 визначає також «Для більш доцільного використання за фахом чи досвідом практичної роботи», «За особистим проханням з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи».

75. Таким чином, у випадку, коли внаслідок організаційно-штатних змін одну й ту саму посаду погодилося обійняти дві і більше особи рядового/начальницького складу служби цивільного захисту, переміщуючи таких осіб на службі, суб`єкт призначення має виходити з інтересів служби та ураховувати рівень професійної підготовки, досвід практичної роботи тощо претендентів на посаду.

76. Не оцінюючи в межах спірних правовідносин доцільність переміщення позивача чи ОСОБА_2 на посаду заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил у контексті вказаних критеріїв, Суд зазначає, що відповідачі не надали доказів, які б свідчили про неможливість її пропозиції позивачеві через невідповідність кваліфікації, звання, чи про наявність інших об`єктивних перешкод.

77. Зміна обсягу функціональних обов`язків, відповідальності, кількості підпорядкованих осіб, на що звертали увагу відповідачі під час розгляду справи, доводячи, що посади заступника начальника Центру з оперативного реагування та заступника начальника Центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил не є аналогічними, має значення для цілей з`ясування наслідків організаційно-штатних змін і відповіді на питання, чим ці зміни були щодо посади позивача: скороченням і введення в штат іншої (нової) посади; оптимізацією посади у вигляді зміни назви, зміни обов`язків зі збереженням основної функції.

78. Оптимізація посади у згаданому контексті не утворює підстав для ініціювання процедур, пов`язаних із скороченням штату, адже за своїм змістом вона не є скороченням.

79. Водночас скорочення посади позивача і введення в штат нової, відповідно до пунктів 63, 64 Положення №593, зобов`язує відповідного начальника запропонувати її позивачу, якщо він відповідав вимогам, які висуваються до кандидата на таку посаду.

80. Спираючись на встановлені судами попередніх інстанцій обставин, Суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах в МРЦ ДСНС була вакантна рівнозначна посада, яка всупереч вимог пункту 64 Положення №593 не була запропонована позивачу.

81. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованих висновків про незастосовність до підстав і порядку звільнення позивача вимог КЗпП України.

82. Водночас поза увагою суду першої інстанції залишилися істотні порушення передбачених Положенням №593 гарантій для осіб, посади яких скорочуються. Так, суд першої інстанції, зазначивши, що позивачу пропонувалася посада, від якої він відмовився, не надав оцінки ключовому аргументу позивача, який полягав у тому, що запропонована йому посада була нерівнозначною, хоча у оновленому штатному розписі така посада була.

83. Суд апеляційної інстанції правильно акцентував увагу на вказаних порушеннях процедури, проте помилково керувався в цій частині положеннями статей 42, 49-2, 235 КЗпП України.

84. Викладені в цій справі порушення процедури звільнення позивача є підставою для скасування наказів про звільнення та поновлення позивача на службі.

85. У спірних правовідносинах звільнення позивача було оформлено трьома наказами:

- наказом ДСНС від 19 грудня 2018 року №551, пунктом 60 якого позивача відповідно до пунктів 79, 80 Положення №593 звільнено з посади заступника начальника центру з оперативного реагування МРЦ ДСНС та зараховано позивача у розпорядження начальника МРЦ ДСНС;

- наказом ДСНС від 07 лютого 2019 року №59, пунктом 2 якого позивача, як такого, що перебуває в розпорядженні начальника МРЦ ДСНС, відповідно до підпункту 4 пункту 176 Положення №593 звільнено зі служби цивільного захисту;

- наказом МРЦ ДСНС від 02 квітня 2019 року №145, яким позивача виключено з кадрів ДСНС.

86. У контексті доводів касаційної скарги про нерозривний зв`язок указаних наказів і неможливість поновлення позивача на службі без скасування наказу ДСНС від 19 грудня 2018 року №551, Суд зазначає таке.

87. Передбачена Положенням №593 процедура вивільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у зв`язку з скороченням штату передбачає, що для вирішення питання щодо подальшого проходження служби особу може бути звільнено із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту (пункт 79 Положення №593).

88. Правові наслідки зарахування у розпорядження визначені пунктом 80 Положення №593, відповідно до якої особи рядового і начальницького складу, які зараховані у розпорядження відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 79 цього Положення, продовжують проходити службу цивільного захисту згідно з цим Положенням, виконуючи службові обов`язки у межах, визначених посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають.

89. Таким чином, зарахування у розпорядження особи рядового/начальницького складу служби цивільного захисту, посада якої скорочується, є етапом у процедурі організаційно-штатних змін, що не має наслідком припинення служби цивільного захисту.

90. У цій справі позивач не оскаржує висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що скорочення посади позивача мало місце. Суд також зазначає, що спір між сторонами виник на етапі пропозиції посади. Так, відмова позивача обійняти запропоновану посаду мала наслідком видання наказу ДСНС від 07.02.2019 №59 і похідного від нього наказу Мобільного рятувального центру Державно служби України з надзвичайних ситуацій від 02.04.2019 №145, з якими і не погоджується позивач.

91. Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, вирішення вимог про скасування наказів від 07.02.2019 №59 і від 02.04.2019 (про звільнення зі служби цивільного захисту і виключення зі списків особового складу) не залежить від того, оскаржується позивачем наказ ДСНС від 19.12.2018 №551, чи ні.

92. З урахуванням викладеного накази ДСНС від 07 лютого 2019 року №59, Мобільного рятувального центру Державно служби України з надзвичайних ситуацій від 02 квітня 2019 року №145 є протиправними й підлягають скасуванню.

93. Вимоги позивача про визнання протиправними дій ДСНС щодо відмови у переведенні на посаду заступника начальника центру з реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил МРЦ ДСНС задоволенню не підлягають.

94. У відносинах публічної служби способом захисту прав, порушених незаконним звільненням у випадку скорочення штатів, є скасування відповідних наказів про звільнення й поновлення на службі.

95. Відповідно до пункту 78 Положення №593 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду.

96. Беручи до уваги, що етап організаційно-штатних змін у вигляді звільнення з посади і зарахування в розпорядження позивач не оскаржує, а порушення прав позивача відбулося на етапі пропозиції йому посади, коли він перебував у розпорядженні начальника, позивач підлягає поновленню на службі цивільного захисту у розпорядження начальника МРЦ ШР ДСНС.

97. Щодо вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, Суд зазначає таке.

98. Пунктом 185 Положення №593 визначено, що особи рядового і начальницького складу, стосовно яких прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, мають право оскаржити таке рішення у порядку, встановленому законодавством.

99. У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним особи рядового і начальницького складу поновлюються на посадах, які займали раніше, або на рівнозначних посадах з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків.

100. Суд зазначає, що у справах про поновлення на роботі/службі суди повинні навести в рішенні математичні розрахунки суми, що підлягає стягненню.

101. Положення №593 не визначає порядку обчислення суми грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків. З урахуванням викладеного у вказаній частині до спірних правовідносин можуть бути застосовані норми Порядку №100.

102. Виходячи з пунктів 2, 8 Порядку №100, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість днів вимушеного прогулу.

103. Водночас середньоденна заробітна плата є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням та кількості відпрацьованих днів у такому періоді (кількості днів, за які нараховувалася заробітна плата).

104. Задовольняючи позов у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з розміру середньоденного грошового забезпечення, що зазначений у довідці Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04 червня 2020 року №82.

105. При цьому самостійних розрахунків середньоденного грошового забезпечення суд апеляційної інстанції не зробив. Довідка, на яку послався суд апеляційної інстанції, також не розкриває методики обчислення середньоденного грошового забезпечення, а відсутність у ній інформації про кількість відпрацьованих днів (кількість днів за які нараховувалося грошове забезпечення) у відповідному періоді не дозволяє Суду самостійно здійснити відповідні розрахунки чи перевірити правильність розрахунків, проведених учасниками справи та судом апеляційної інстанції.

106. Суд апеляційної інстанції також не навів мотивів, з яких він виходив, стягуючи відповідні суми з ДСНС, а не МРЦ ДСНС (МРЦ ШР ДСНС), де проходив службу позивач.

107. Суд першої інстанції вказані розрахунки не проводив, адже ці вимоги є похідними від вимог про скасування наказів щодо звільнення зі служби, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив.

108. З урахуванням викладеного у цій частині справу належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, необхідних для проведення розрахунку середнього грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків.

109. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, Суд зазначає таке.

110. Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

111. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Отже, відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

112. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

113. Частиною першою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

114. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

115. З урахуванням викладеного Сду зазначає, що, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми трудового законодавства, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню з прийняттям у частині вимог про визнання протиправними і скасування наказів про звільнення зі служби та виключення з кадрів ДСНС, поновлення на посаді нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

116. У частині вимог про стягнення моральної шкоди позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

117. У частині вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, унаслідок чого судами не було встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим у цій частині справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

118. Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування, а саме: суму нарахованого позивачеві грошового забезпечення за два календарні місяці, що передували звільненню, складові грошового забезпечення за указаний період, кількість робочих днів за вказаний період (кількість днів, за які було нараховано грошове забезпечення), кількість днів вимушеного невиконання службових обов`язків, на підставі чого, відповідно до Порядку №100, обчислити суму грошового забезпечення позивача за час вимушеного невиконання службових обов`язків.

119. Керуючись статтями 3, 238, 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ

120. Касаційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити частково.

121. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року скасувати.

122. Ухвалити у справі №640/8027/19 нове рішення, яким позов задовольнити частково:

123.1. визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 07 лютого 2019 року №59 про звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державно служби України з надзвичайних ситуацій, який перебуває у розпорядженні начальника Мобільного рятувального центру Державно служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до підпункту 4 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу у запас Збройних Сил України;

123.2. визнати протиправним і скасувати наказ Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02 квітня 2019 року №145 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

123.3. поновити ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у розпорядженні начальника Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державно служби України з надзвичайних ситуацій з 04 квітня 2019 року.

123. У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

124. У частині вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків справу №640/8027/19 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

125. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко