Постанова

від 10.01.2023 по справі 756/10624/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/617/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2023року місто Київ

справа № 756/10624/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Шролик І.С., повний текст рішення складено 12 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Стоп Корпупції» в особі керівника ОСОБА_11, Акціонерного товариства «ТРК Люкс», Товариства з обмеженою відповідальності «Видавництво «РІА», Товариства з обмеженою відповідальності «ІА Волинські Новини» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, публічно поширену в мережі Інтернет:

ГО «Стоп корупції» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 спільно з іншими працівниками компанії «СвіссКоін» вводив в оману клієнтів з метою особистого збагачення, здійснив незаконне переміщення значної суми грошових коштів для їх використання в корисливих цілях;

АТ «ТРК Люкс» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_44» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_22 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 погрожував лондонському керівництву компанії HELIX та в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_24, в якій стверджується, що ОСОБА_3 є організатором та керівником фінансової піраміди, обманом завдав збитків клієнтам компанії «ІНФОРМАЦІЯ_4» на суму майже 28 млн. гривень;

ТОВ «Видавництво «РІА» в статті під назвою «У суді обрали міру запобіжного заходу для керівників « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами громадян;

ТОВ «ІА «Волинські Новини» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_45» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_26, в якій стверджується, що ОСОБА_3 є учасником афер;

зобов`язати відповідачів ГО «Стоп корупції», АТ «ТРК Люкс», ТОВ «Видавництво «РІА», ТОВ «ІА Волинські Новини» протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати та видалити з мережі Інтернет недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та офіційно повідомити про це позивача.

В мотивування вимог посилався на те, що в квітні 2021 року йому стало відомо, що в засобах масової інформації у 2017 році поширена низка статей негативного змісту, суть яких зводиться до того, що він начебто шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами фізичних осіб, приймав участь в аферах, проплачував мітинги, тощо.

Зазначав, що негативна інформація була розповсюджена відповідачами в мережі Інтернет.

Вважає, що негативна інформація, розповсюджена відповідачами, є недостовірною та такою, що негативно впливає на його честь, гідність та ділову репутацію.

Вказував, що у статтях містяться твердження фактично про вчинення злочинів проти власності, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.190 КК України, однак відсутній обвинувальний вирок суду, яким би його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за протиправне заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману.

Посилався на те, що відсутні дані, які б підтверджували, що він погрожував лондонському керівництву компанії HELIX, є організатором проплачених мітингів.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи наявні докази того, що фактичним володільцем веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_46 є ГО «Стоп корупції», не дивлячись на те, що було умисно приховано дійсну інформацію та номінально зазначено реєстранта ІНФОРМАЦІЯ_27.

Вказував, що ГО «Стоп корупції» має безпосереднє відношення до адміністрування та наповнення сайту інформаційного порталу «Стопкор» та сама позиціонує себе як власника веб-сайту.

Зазначав, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про те, що AT «ТРК ЛЮКС» не є належним відповідачем по публікації на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_28.

Посилався на те, що суд першої інстанції помилково вважав, що AT «ТРК ЛЮКС» та ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» є різними юридичними особами, оскільки згідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України це є одна й та ж сама юридична особа зі скороченою назвою AT «ТРК ЛЮКС» та повного - ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс», код - 20765851.

Вказував, що суд безпідставно відмовив у залученні в якості співвідповідачів за вказаним позовом ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини».

Зазначав, що оскільки недостовірна інформація у публікаціях зводиться до фактологічних тверджень про те, що ОСОБА_1 вчиняв кримінальні правопорушення та інші незаконні дій (шахрайство, погрози керівництву компаній, організація проплачених мітингів, незаконне переміщення грошових коштів тощо), то належним доказом з боку позивача того, що останній не вчиняв злочинів - є довідка №21090550950980730304 від 15 квітня 2021 року Департаменту інформатизації МВС України щодо відсутності судимостей у ОСОБА_1 .

Посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що стороною позивача було подано клопотання про поновлення строку позовної давності, пропущеного з поважних причин, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку позовної давності.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідачі: ГО «Стоп Корпупції» в особі керівника Бондарчука І.Б., АТ «ТРК Люкс», ТОВ «Видавництво «РІА», ТОВ «ІА Волинські Новини» в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 08.00 год. на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_29 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з перших вуст - журналісти «СтопКору» дізналися нові подробиці з історії занепаду компанії» в якій повідомлено інформацію такого змісту: «На той момент хлопці активно працювали в компанії «СвіссКоін», збирали в лютому гроші начебто в «ІНФОРМАЦІЯ_4», але інвестували в «Свісс Коін». Вони вішали локшину на вуха, говорили, що компанія не може виплатити кошти, хоча тоді проблем не було. Що вони робили? Вони брали у людей електронку, продавали іншим, а тим не доносили, говорили, що у компанії проблеми. Таким чином зникло понад п'ять мільйонів»; «1 млн. 170 тис. доларів, які заробив ОСОБА_3 і успішно вивів і 850 тис ОСОБА_4 , не дають можливості відчувати себе постраждалими, - розповідає ОСОБА_12.».

ІНФОРМАЦІЯ_7 о 18:54 год. на сторінці в мережі Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43» в якій повідомлено інформацію такого змісту: «Лондонскому Руководству 3 мая были направлены угрозы от ОСОБА_5 в которых говорилось о полном переходе компании в руки ОСОБА_1 и его структуры. Фелик открыто угрожал, что у него есть все возможности получить все доступы к личным кабинетам компании.».

ІНФОРМАЦІЯ_10 о 17.49 год. на сторінці в мережі Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 було розміщено публікацію під назвою «Керівники тернопільського «Хеліксу» ошукали своїх клієнтів майже на ?28 млн» в якій повідомлено інформацію такого змісту: «(підпис під фотографією) ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - організатори фінансової піраміди «ІНФОРМАЦІЯ_4». За інформацією ОСОБА_7 , у керівників фінансової піраміди ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вилучили цілий автопарк загальною вартістю близько 12 млн грн, нерухомість вартістю 15 млн грн, майже 1 млн грн на банківських рахунках та близько 500 тис. грн готівки. (заголовок і підзаголовок публікації) Керівники тернопільського «Хеліксу» ошукали своїх клієнтів майже на ?28 млн. До поліції з цього приводу звернулись 350 заявників.».

ІНФОРМАЦІЯ_31 на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_30 розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_42» (оновлено) Посилання на джерело» в якій повідомлено інформацію такого змісту: «Досудовим розслідуванням встановлено, що троє керівників товариства з ознаками фінансової піраміди та «завербовані» ними особи, на території Тернопільської та інших областей України незаконно заволоділи грошовими коштами громадян.».

ІНФОРМАЦІЯ_12 о 04.26 год. на сторінці в мережі Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_32 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 взялась за новий «бізнес» Керівників «Хеліксу» в якій повідомлено інформацію такого змісту: «У той же ж час ОСОБА_3 і надалі залишається активним у соціальних мережах. Тепер аферист пропагує вкладення грошей довірливих вкладників у купівлю криптовалюти «SwisCoin».

З відповіді, наданої 02 червня 2022 року вих. №004 ТОВ «Інтернет Інвест» на запит суду, вбачається, що анкетні дані, що були надані реєстрантом при реєстрації доменного імені такі: ІНФОРМАЦІЯ_14 - ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс»; доменного імені zaxid.net - ПАТ «ТОВ «Захід.нет»; доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_15 - ОСОБА_10 ; доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16 (том 2, а.с. 198-199).

З досліджених довідок з відомостями про власника веб-сайту або інформації про його встановлення від 04 червня 2021 року відомості про власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_17 - скриті (том.2 а.с.104-111).

В довідці ДП «Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет» від 04 червня 2021 року встановлено що реєстрантом доменного імені 20 minut.ua є ТОВ «Видавництво РІА» реєстратором хостінг - провайдера ТОВ «Он-лайн» (том 2, а.с. 113-119).

Відомості про реєстранта та/або власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_18 згідно довідки ДП «Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет» відомості скриті (том 2 а.с. 120-126).

У висновку експерта за №056/112 від 14 травня 2021 року складеного експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України Ажнюк Б.М. зроблено висновки на підставі заяви адвоката Постернака О.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , що в кожній з наданих для дослідження публікацій містяться вирази у формі фактологічних тверджень, тобто правдивість викладеної інформації можна підтвердити або спростувати (том 1 а.с. 148-191).

Між сторонами виник спір стосовно розповсюдження щодо позивача в мережі Інтернет інформації, яку він вважає недостовірною, такою, що порушує його особисті немайнові права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ГО «Стоп корупція», АТ «ТРК Люкс» та ТОВ «ІА «Волинські Новини» не є належними відповідачами у даній справі, а інформація у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_42» містить достовірні відомості та підтверджується наданими у справі доказами, тому позивачем не доведено поширення відповідачем ТОВ «Видавництво «РІА» недостовірної інформації, чи що наведена відповідачем інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у пунктах 9-12 роз`яснив судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

В Україні відсутнє окреме правове регулювання (спеціальний закон) Інтернет-ЗМІ. До таких правовідносин підлягають застосуванню: Конституція України, ЦК України, закони України: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформаційні агентства», «Про авторське право і суміжні права» тощо, а також міжнародні стандарти: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прецедентна практика Європейського суду з прав людини, Резолюція Ради ООН «Про сприяння, захист та здійснення прав людини в Інтернет (05.07.2012), Рекомендація КМРЄ щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів (СМ/Rec(2014)6) тощо.

Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №927/791/18).

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (ІНФОРМАЦІЯ_33) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (ІНФОРМАЦІЯ_33) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (частина третя статті 56 Закону України «Про телекомунікації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену.UA»). ОП «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало Центр компетенції для надання послуг, пов'язаних із фіксацією поширення інформації в Інтернет.

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Схожі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (провадження №14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (провадження №14-392цс18).

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно статті 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

У разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд може відмовити у позові з цих підстав.

При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №742/1159/18 (провадження №61-48133св18) та від 18 грудня 2019 року у справі №742/286/17 (провадження №61-14303св19).

За змістом статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позов про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації пред'явлено до ГО «Стоп Корупція», «АТ «ТРК Люкс», ТОВ «ІА «Волинські новини», однак доказів того, що відповідач ГО «Стоп Корупція» є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_35, відповідач АТ «ТРК Люкс» є власником веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_2 / та ІНФОРМАЦІЯ_34, а відповідач ТОВ «ІА «Волинські Новини» є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_19 / позивачем не надано.

Так, з інформації ІНФОРМАЦІЯ_33, встановлено, що домен ІНФОРМАЦІЯ_20 зареєстровано за Компанією GoDaddy.com, LLC. Відомості про те, що ГО «Стоп корупції» є реєстрантом доменного імені stopcor.org (сайту ІНФОРМАЦІЯ_35), за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувачем послуг хостингу, відсутні.

Висновки викладені у довідці ОП УМІЦ № 202/2021-Д від 07 червня 2021 року про те, що ГО «Стоп Корупція» може мати відношення до створення та/або функціонування веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_35 ґрунтуються на припущеннях, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З відповіді, наданої 02 червня 2022 року вих. №004 ТОВ «Інтернет Інвест» на запит суду першої інстанції, вбачається, що анкетні дані, що були надані реєстрантом при реєстрації доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_16 , доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 - ПАТ «ТОВ «Захід.нет».

Таким чином, з наданих доказів не можливо встановити, що саме ГО «Стоп Корупція» є дійсним власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_20 , ТОВ «ІА «Волинські Новини» є дійсним власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_19 /, АТ «ТРК Люкс» є дійсним власником веб-сайту https://zaxid.net/на яких опубліковані статті.

Відповідно до положень частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення відповідальності саме на ГО «Стоп Корупція», ТОВ «ІА «Волинські Новини», АТ «ТРК Люкс» за поширення інформації, як на власників веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_35, ІНФОРМАЦІЯ_19 /, ІНФОРМАЦІЯ_34.

Оскільки, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГО «Стоп Корупція», ТОВ «ІА «Волинські Новини», АТ «ТРК Люкс» про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, публічно поширену в мережі Інтернет на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_20 , ІНФОРМАЦІЯ_19 /, ІНФОРМАЦІЯ_34.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи наявні докази щодо належності ГО «Стоп корупції» веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_35 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, тому колегія суддів їх відхиляє.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що АТ «ТРК Люкс», є дійсним власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 ./.

Так, у довідці ОП УМІЦ № 196/2021-Д від 04 червня 2021 року викладено висновок про те, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 ./ є Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія Люкс».

Зазначене підтверджується і відповіддю, наданої 02 червня 2022 року вих. №004 ТОВ «Інтернет Інвест» на запит суду першої інстанції, з якої вбачається, що анкетні дані, що були надані реєстрантом при реєстрації доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_39»- Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія Люкс».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відомостям, що зазначені у довідці ОП УМІЦ №196/2021-Д від 04 червня 2021 року та відповіді ТОВ «Інтернет Інвест» від 02 червня 2022 року вих. №004, у зв`язку з чим дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «ТРК Люкс» про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, публічно поширену в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_38/, в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_44» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_37,в якій стверджується, що ОСОБА_3 погрожував лондонському керівництву компанії HELIX, з підстав пред`явлення такої вимоги до неналежного відповідача.

Відтак, вимога до АТ «ТРК Люкс», як власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 ./, на якому було висвітлено статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_44» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_36, заявлена позивачем як до належного відповідача і доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти росії», вказав, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавчим правом на відповідь. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує її гідність, честь чи ділову репутацію, на особу яка таким чином чи у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

У постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі №428/3780/20-ц, від 24 червня 2021 року у справі №552/1030/20, від 25 травня 2022 року у справі №185/871/18 зазначено, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами до АТ «ТРК Люкс» та ТОВ «Видавництво «РІА» просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширена в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_40 ,в якій стверджується, що ОСОБА_3 погрожував лондонському керівництву компанії HELIX; зобов`язати АТ «ТРК Люкс» видалити вказану статтю, визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширенав статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 » на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами громадян та зобов`язати ТОВ «Видавництво «РІА» видалити вказану статтю.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Водночас особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, установлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими шляхами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, які спричинило це порушення.

До спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Водночас, при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Такий спеціальний спосіб захисту гідності, честі та ділової репутації, як припинення подальшого поширення інформації, що принижує честь, гідність та репутацію фізичної особи (стаття 278 ЦК України), передбачає два види припинення інформації: 1) коли право порушується, 2) коли право уже порушене. Такий спосіб захисту орієнтований на застосування до масових поширень інформації.

Відмінність такого способу захисту особистих немайнових прав від спростування недостовірної інформації полягає не лише в меті застосування цих способів, але й у тому, що заборона поширення інформації (яка готується до поширення або яка вже поширена) може бути застосована й у разі поширення інформації незалежно від того, чи вона є недостовірною, чи абсолютно правдивою. Тобто позивач лише доводить, що зазначена інформація порушує його особисті немайнові права.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню (ст.280 ЦК України).

Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Аналіз вищезазначених норм ЦК дає підстави дійти висновку, що заявляючи вимогу про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширена в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_40 ,в якій стверджується, що ОСОБА_3 погрожував лондонському керівництву компанії HELIX та зобов`язання АТ «ТРК Люкс» видалити вказану статтю, визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширена в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 » на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами громадян та зобов`язання ТОВ «Видавництво «РІА» видалити вказану статтю, позивачем конкретно не визначено, яку саме інформацію позивач просить визнати недостовірною та спосіб захисту порушеного особистого немайнового права (спростування інформації, право на відповідь припинення подальшого поширення інформації, стягнення моральної шкоди чи майнової).

Тобто обраний позивачем спосіб порушеного немайнового права особи, шляхом визнаннянедостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширена в вищезазначених статтях та видалення статті, не передбачений чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інформація у статтях під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_44» та під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_42» (оновлено) Посилання на джерело» стосується не тільки позивача, а і інших осіб, які не зверталися з позовом до суду, тому підстави для надання судом оцінки інформації, яка не стосується позивача, однак яку він просить визнати недостовірною та зобов`язати відповідача видалити статтю, відсутні.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ТРК Люкс», ТОВ «Видавництво «РІА» про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка поширена в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_43» на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_41 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 погрожував лондонському керівництву компанії HELIX та зобов`язання Акціонерне товариство «ТРК Люкс» видалити вказану статтю, та в статті під назвою «У суді обрали міру запобіжного заходу для керівників « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій стверджується, що ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами громадян та зобов`язання ТОВ «Видавництво «РІА» видалити вказану статтю, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у залученні в якості співвідповідачів за вказаним позовом ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини», враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2022 року до суду надійшли клопотання представника позивача про залучення в якості співвідповідачів за вказаним позовом ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини».

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року , яка занесена до протоколу судового засідання відмовлено представнику позивача в задоволенні заявлених клопотань про залучення в якості співвідповідачів за вказаним позовом ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини».

Як вбачається з протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №700455 від 16 червня 2022 року, суд закрив підготовче засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Таким чином, клопотання представника позивача про залучення в якості співвідповідачів за вказаним позовом ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини» було подано після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Враховуючи положення ст.51 ЦПК України, оскільки станом на день звернення представника позивача із клопотанням про залучення в якості співвідповідачів за вказаним позовом ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини», судом розпочато розгляд справи по суті, підстав для задоволення заявленого клопотання у суду не було, тому колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про залучення в якості співвідповідачів ТОВ «Захід.нет» та ПП «Волинські новини» відмовлено з дотриманням норм процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що стороною позивача було подано клопотання про поновлення строку позовної давності, пропущеного з поважних причин, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу на рішення слід задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 січня 2023 року.

Головуючий:

Судді: